ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
13 вересня 2019 року № 640/1843/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання адміністративну справу
за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до проГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві визнання протиправною та скасування вимоги №ф-213715 від 07.11.2018р.,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-213715-17 від 07.11.2018р.
Ухвалою суду від 05.02.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваного рішенням щодо сплати позивачем боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 17017,27грн., оскільки позивач з 2013 року перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, як фізична особа - підприємець, адвокат. Позивач зазначає, що він добросовісний платник податків, єдиний внесок за 2017 рік сплатив повністю. У 2017 році діяльність, як фізичної особи-підприємця, не здійснювалась. Передбачена законодавством звітність позивачем подана. Так, за І квартал 2017 року позивачем сплачений єдиний внесок в сумі 2 112,00 грн. за квитанцією від 17.04.2017 № 0.0.746587100.1, за II квартал 2017 року - в сумі 2 112,00 грн. за квитанцією від 17.07.2017 № 0.0.808244271.1, за III квартал 2017 року - в сумі 2 112,00 грн. за квитанцією від 17.10.2017 № 0.0.871515704.1, за ІV квартал 2017 року-в сумі 2 112,00 грн. за квитанцією від 06.01.2018 № 0.0.933389350.1. З приводу сплати єдиного внеску позивачем, як особою, яка одночасно є фізичною особою-підприємцем і самозайнятою особою (адвокатом), останній двічі звертався за наданням індивідуальної податкової консультації до Пенсійного фонду України 21.01.2013 та до Міністерства доходів і зборів України 23.01.2014 і отримав відповіді від Пенсійного фонду України від 06.02.2013р. №1317/Г-11 та від Міністерства доходів і зборів України від 14.02.2014р. № 912/Г/99-9917-02-02-14, сутність яких полягає в тому, що «особа, яка є підприємцем та одночасно займається незалежною діяльністю, є платником єдиного внеску як фізична особа-підприємець. Така особа не мас обов'язку щодо обліку та сплати єдиного внеску із сум доходу, отриманого від її незалежної професійної діяльності».
Отже, подвійна сплата єдиного внеску фізичною особою, яка одночасно є фізичною особою-підприємцем і провадить незалежну професійну діяльність (адвокатську), чинним законодавством не передбачена. І саме таку позицію висловили Пенсійний фонд України і Міністерство доходів і зборів України у наданих індивідуальних податкових консультаціях за моїми зверненнями.
05 березня 2019 року відповідачем подано відзив на позов, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, оскільки згідно електронної бази АІС «Податковий блок», самозайнята особа ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в ДП1 у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю - адвокат, дата встановлення ознаки незалежної професійної діяльності - 26.04.2011. Також, як фізична особа - підприємець зареєстрована з 17.03.2010 та працювала із застосуванням спрощеної системи оподаткування з 01.01.2013 по 31.01.2019 (3 група, 5% від доходу). Дані щодо перебування на обліку як самозайнятої особи -адвоката внесені в АІС «Податковий блок» на підставі відомостей відповідних реєстрів про реєстрацію (для обліку за основним місцем з ознакою «платник не подав заяви для взяття на облік») за номером 1926504400016 від 01.02.2019, а тому позивач зобов'язаний сплачувати єдиний внесок окремо за кожен вид доходу, отриманого як від здійснення незалежної професійної діяльності - адвоката та як фізичної особи - підприємця, та подати звітність за кожен вид доходу.
12 березня 2019 року позивачем подано відповідь на відзив відповідача на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.
Фізична особа - підприємець, адвокат Горун Наталя Михайлівна, відповідно до Довідки про взяття на облік платника податків, форми №4-ОПП, від 02.07.2013р. №19/10/18-04-22, взята на облік як платник податків та перебуває на обліку у ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві.
Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві 07.11.2018р. винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-213715-17, якою повідомлено, що станом на 31.10.2018р. позивач має заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені у розмірі 17017,27грн.
В порядку адміністративного оскарження, вимога від 07.11.2018р. - залишена без змін.
Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно підпункту 14.1.226 пункту 14.1статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Згідно з п. 63.1. ст. 63 ПК України з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи ведеться облік платників податків.
Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VІ (надалі - Закон №2464-VІ).
Відповідно до п.п.2, 6 ч.1 ст.1 Закону №2464-VІ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Статтею 7 Закону №2464-VІ визначено базу нарахування єдиного внеску.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Статтею 9 Закону №2464-VІ визначено порядок обчислення і сплати єдиного внеску.
Відповідно до ч. 8 вказаної статті Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, визначені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2015 року (далі - Закон № 5076-VI).
Відповідно до статті 13 Закону № 5076-VI, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 вказаного Закону, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (п. 1 ч. 3 ст.31).
Виходячи зі змісту ч.ч. 5, 6 ст. 31 Закону № 5076-VI, протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв'язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з'їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.
Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що фізична особа - підприємець, адвокат Горун Наталя Михайлівна, відповідно до Довідки про взяття на облік платника податків, форми №4-ОПП, від 02.07.2013р. №19/10/18-04-22, взята на облік як платник податків та перебуває на обліку у ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві.
Позивачем за І квартал 2017 року сплачений єдиний внесок в сумі 2 112,00 грн. за квитанцією від 17.04.2017 № 0.0.746587100.1, за II квартал 2017 року - в сумі 2 112,00 грн. за квитанцією від 17.07.2017 № 0.0.808244271.1, за III квартал 2017 року - в сумі 2 112,00 грн. за квитанцією від 17.10.2017 № 0.0.871515704.1, за ІV квартал 2017 року-в сумі 2 112,00 грн. за квитанцією від 06.01.2018 № 0.0.933389350.1.
Також, відповідно до індивідуальної податкової консультації до Пенсійного фонду України та до Міністерства доходів і зборів України, останні надали відповідь від 06.02.2013р. №1317/Г-11 та від 14.02.2014р. № 912/Г/99-9917-02-02-14, згідно якої повідомлено, що особа, яка є підприємцем та, одночасно, займається незалежною діяльністю, є платником єдиного внеску як фізична особа - підприємець. Така особа не має обов'язку щодо обліку та сплати єдиного внеску із сум доходу, отриманого від її незалежної професійної діяльності. Фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів звіт самі за себе один раз на рік та до 10 лютого року, наступного за звітним періодом, та сплачують до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Так, відповідно до п. 53.1 статті 53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому у письмовій формі, а також узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що у подальшому така податкова консультація була змінена або скасована.
Згідно з п. 14.1.172-1 статті 14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
В частині тверджень позивача, що контролюючим органом з пропуском строку направлено оскаржувану вимогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України 09.09.2013 № 455, у випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога надсилається платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 2.1 розділу II Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Згідно з вимогами абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4,5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
До платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону відносяться:
4) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;
5) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;
5"1) члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.
Однак, позивачем не надано доказів, що недоїмка зі сплати єдиного внеску виникла за 2017 рік, в позовній заяві позивачем зазначено, що ймовірно недоїмка виникла за 2017 рік, а тому суд вказані твердження позивача до уваги не приймає.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вимога Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 07 листопада 2018 року № Ф-213715-17 в сумі 17017,27грн. є протиправною та підлягає скасуванню.
Вказана правова позиція також викладена у рішенні Верховного Суду від 02.09.2019р. у зразковій справі №520/3939/19.
На підставі вищевикладеного позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40грн. з бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07 листопада 2018 року № Ф-213715-17, яка винесена Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві (м. Київ, 04116, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).
Присудити на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) здійснені нею документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40грн. з бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (м. Київ, 04116, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Амельохін