ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
12 вересня 2019 року № 640/22068/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доУправління поліції охорони в м. Києві Національної поліції України
провизнання дій протиправними
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління поліції охорони в м. Києві Національної поліції України, у якому просив суд:
- визнати протиправними дії Управління поліції охорони в м. Києві Національної поліції України щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті одноразової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
- зобов'язати Управління поліції охорони в м. Києві Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що у календарному обчислені складає 12 років 4 місяці 10 днів.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що наказом по особовому складу №359 о/с від 12 жовтня 2017 року останнього звільнено за власним бажанням зі служби в поліції на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Вислуга років станом на 13 жовтня 2017 року у календарному обчисленні складає 12 років 4 місяці 10 днів, у зв'язку з чим позивач вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки відповідно до пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні не пов'язано з правом на отримання пенсії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (письмове провадження) та запропоновано відповідачу, в разі невизнання адміністративного позову, у встановлений строк надати суду відзив на позовну заяву.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечив в повному обсязі. Вказав, що відповідно до частини 1 статті 9 та статті 9-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 (надалі - Закон №2262-ХІІ) встановлено, що одноразова грошова допомога виплачується особам які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я та які звільнені зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за власним бажанням через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Особам, звільненим зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, протягом одного року після звільнення зі служби виплачується місячна грошова допомога у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням. Оскільки позивач не має права на пенсію, правові підстави для виплати йому одноразової грошової допомоги відсутні.
В обґрунтування своїх доводів послався на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року №К/800/44979/14.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив службу у Управлінні поліції охорони в м. Києві.
Згідно з наказом Управління поліції охорони в м. Києві по особовому складу №359 о/с від 12 жовтня 2017 року позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) та визначено, що на 13 жовтня 2017 року вислуга років у календарному обчисленні складає 12 років 4 місяці 10 днів та 11 діб невикористаної відпустки за 2017 рік.
Позивач звернувся із заявою до відповідача від 26 жовтня 2018 року про здійснення йому виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Управління поліції охорони в м. Києві Національної поліції України листом від 07 листопада 2018 року №Х-91/43/29/4/03-2018 відмовило позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, оскільки позивач не має права на пенсію.
Представник позивача 23 листопада 2018 року звернувся до Управління поліції охорони в м. Києві Національної поліції України з адвокатським запитом, в якому просив надати наступну інформацію, стосовно нарахування та отримання ОСОБА_1 :
- посадового окладу;
- заробітної плати за фактично відпрацьований час до звільнення з урахуванням дня звільнення;
- одноразової грошової допомоги;
- компенсації за всі невикористані дні відпустки.
Управління поліції охорони в м. Києві Національної поліції України листом від 28 листопада 2018 року №41аз/43/29/3/01-2018 направило на адресу представника позивача наступні копії документів:
- розрахунковий лист за жовтень 2017 року;
- відомості перерахування на СКР співробітників Печерського РВ за жовтень 2017 року від 13 жовтня 2017 року;
- платіжне доручення №239/1 від 13 жовтня 2017 року;
- витяг з наказу Управління поліції охорони в м. Києві Національної поліції України від 12 жовтня 2017 року №359 о/с;
- розрахунок компенсації за невикористану відпустку.
Вважаючи, що відповідач порушив його право на виплату одноразової грошової допомоги, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Статтею 102 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02 липня 2015 року передбачено, що пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Частиною 2 статті 9 Закону №2262-ХІІ визначено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» і Постанови Верховної Ради України про порядок введення в дію цього Закону 17 липня 1992 року Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».
Згідно з пунктом 10 Постанови військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно з вказаними приписами, однією із обов'язкових умов виплати одноразової грошової допомоги є наявність права на призначення пенсії на підставі вказаного Закону.
Відтак, особи, які звільнені за власним бажанням та не мають права на пенсію на день звільнення, не мають права на виплату одноразової грошової допомоги.
Посилання позивача на ту обставину, що пункт 10 Постанови №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» не передбачає наявність права на пенсію як умову для виплати грошової допомоги є необґрунтованим, оскільки така наявність передбачена частиною 2 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року, який має вищу юридичну силу.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, в той же час позивач на день звільнення не набув права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 77, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
Адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко