ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
12 вересня 2019 року № 640/20356/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Промагролізинг - Україна»
до Головного управління Державної фіскальної служби у Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «Промагролізинг - Україна» (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 20 серпня 2018 року №0535141213 та №0535181213.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що останній належно та вчасно оплачував свої зобов'язання з податку на додану вартість за весь час, окрім спірного зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 04 жовтня 2016 року № 00018841404, яке на думку відповідача були узгоджене, проте, в наслідок адміністративного оскарження було скасовано.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити її розгляд за правилам спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позов, представник відповідача вказує, що позивачем в порушення вимог пунктів 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України несвоєчасно сплачено (перераховано) узгоджену суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, що призвело до винесення контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
06 серпня 2018 року ГУ ДФС у м. Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, в порядку пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ТОВ «Промагролізинг - Україна», за результатом якої складений акт №13586/26-15-12-13-20/37768114 (далі - акт перевірки).
З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкових декларацій: від 20 жовтня 2016 року №9198271292; від 20 січня 2017 року №9267497243; від 20 лютого 2018 року №9026260043; від 20 березня 2018 року №9049517763; від 21 травня 2018 року №9097990069 та узгоджену суму податкового зобов'язання, визначеного в податкових повідомленнях-рішеннях від 22 липня 2016 року №0049071201 та від 04 жовтня 2016 року №0018841404, чим порушено вимоги пунктів 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 20 серпня 2018 року: №0535141213 про застосування штрафу за порушення граничного строку сплати податку на додану вартість (календарних днів: 392, 65, 55) у розмірі 20% у сумі 135363,30 грн. та №0635181213 про застосування штрафу за порушення граничного строку сплати податку на додану вартість (календарних днів: 27, 24, 13, 13, 13, 11) у розмірі 10% у сумі 132793,20 грн.
Не погоджуючись зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем подано скаргу до Державної фіскальної служби України (далі по тексту - ДФС України), за результатом розгляду якої ДФС України прийнято рішення від 07 листопада 2018 року №36358/6/99-99-11-03-01-25, яким залишено без змін спірні податкові повідомлення-рішення.
Незгода позивача з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій по податковому повідомленні-рішенні від 20 серпня 2018 року №0535181213, позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 132793,2 грн, що складає 10% від несвоєчасно виконано грошового зобов'язання, а саме:
- по податковому повідомленні-рішенні від 04 жовтня 2016 року №0018841404, кількість днів 27, на суму 67778,70 грн, штраф на суму 6778,87 грн;
- по податковому повідомленню-рішенню від 22 липня 2016 року №0049071201, кількість днів 13, на суму 57350,80 грн, штраф на суму 5735,08 грн;
- по податковому повідомленню-рішенню від 22 липня 2016 року №0049071201, кількість днів 13, на суму 4530,00 грн, штраф на суму 453,00 грн;
- по податковій декларації з податку на додану вартість від 20 лютого 2018 року №9026260043, кількість днів 24, на суму 1060,80 грн, штраф на суму 106,08 грн;
- по податковій декларації з податку на додану вартість від 21 травня 2018 року №9097990069, кількість днів 13, на суму 1060,80 грн, штраф на суму 106,08 грн;
- по податковій декларації з податку на додану вартість від 20 жовтня 2018 року №9198271292, кількість днів 11, на суму 1002,10 грн, штраф на суму 100,21 грн.
Щодо застосування штрафних санкцій по податковому повідомленню-рішенню від 04 жовтня 2016 року №0018841404, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на підставі акту перевірки від 16 вересня 2016 року №222/26-15-14-04-05/37768114, з урахуванням результатів адміністративного оскарження, відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 04 жовтня 2016 року №0018841404, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 339 584,00 грн, в тому числі за основним платежем - 271 667,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 67 917, 00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Промагролізинг-Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 жовтня 2016 року № 00018841404, від 14 грудня 2016 року № 0024651404.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2017 року по справі №826/20172/16 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 04 жовтня 2016 року № 00018841404, від 14 грудня 2016 року № 0024651404.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2018 року по справі №826/20172/16 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2017 року залишено без змін.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з підпунктів 21.1.1, 21.1.5 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.
Відповідно до пунктом 55.1 статті 55 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.
Згідно із підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
З аналізу матеріалів справи та норм права суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 04 жовтня 2016 року № 00018841404 є відкликаним, а отже, сума в розмірі 6778,87 грн штрафних санкцій не правомірно нарахована контролюючим органом.
Щодо застосування штрафних санкцій по податковому повідомленню-рішенню від 22 липня 2016 року №0049071201, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на підставі акту №5927/26-53-12-01/37768114 від 12 липня 2016 року Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0049071201 від 22 липня 2016 року, яким застосовано до позивача штраф в розмірі 202868,33 грн.
Позивач після отримання податкового повідомлення-рішення № 0049071201 від 22 липня 2016 року оскаржив його в адміністративному порядку.
Рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 16 вересня 2016 року № 20481/10/26-15-10-03 та рішенням Державної фіскальної служби України від 21 листопада 2016 року №24961/6/99-99-11-03-01-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення органу державної фіскальної служби - без змін.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення Державної фіскальної служби України від 21 листопада 2016 року №24961/6/99-99-11-03-01-25 отримано позивачем 23 листопада 2016 року, що підтверджується журналом вхідної кореспонденції.
Згідно з пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Підпунктом 56.17.2 пунктом 56.17 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги
Відповідно до пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 02 грудня 2016 року здійснив сплату до бюджету штрафу у розмірі 202 868,22 грн за податковим повідомленням-рішенні № 0049071201 від 22 липня 2016 року, що підтверджується банківською випискою, копія якої міститься в матеріалах справи.
Отже, в даному випадку, з урахуванням положень статті 57 Податкового кодексу України, позивачем своєчасно сплачено суму грошового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням № 0049071201 від 22 липня 2016 року, а тому відповідачем безпідставно встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо несвоєчасності сплати узгодженого зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню № 0049071201 від 22 липня 2016 року.
Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій по податковому повідомленні-рішенні від 20 серпня 2018 року №0535141213, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 135 363,30 грн, що складає 20% від несвоєчасно виконано грошового зобов'язання, а саме:
- по податковій декларації з податку на додану вартість від 20 січня 2017 року №9267497243, кількість днів 392, на суму 955,30 грн, штраф на суму 191,06 грн;
- по податковій декларації з податку на додану вартість від 20 січня 2018 року №9267497243, кількість днів 65, на суму 133347,20 грн, штраф на суму 26669,44 грн;
- по податковій декларації з податку на додану вартість від 20 березня 2018 року №9049517763, кількість днів 55, на суму 1060,80 грн, штраф на суму 212,16 грн.
Щодо несвоєчасної сплати податку на додану вартість за податковими деклараціями від 20 жовтня 2016 року, від 20 січня 2017 року, від 20 березня 2018 року, від 20 лютого 2018 року, від 21 травня 2018 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
При цьому, податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Крім того, базові звітні (податкові) періоди для подання податкових декларацій з ПДВ визначені пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.
За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абзаці пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Між тим, підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Питання, пов'язані з обчисленням, нарахуванням і сплатою ПДВ, врегульовані розділом V цього Кодексу.
Так, відповідно до статті 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Дана норма пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України кореспондується з нормою абзацу 1 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до якої платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 14 Податкового кодексу України податковим зобов'язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), а грошовим зобов'язанням платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 31.1, пункту 31.3 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України).
За податковою декларацією з податку на додану вартість від 20 жовтня 2016 року сума податку на додану вартість становить 1437530,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на 23 березня 2016 року у позивача був залишок коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість №37513000155228, який відкритий в Державній казначейській службі України (надалі - рахунок №37513000155228), в розмірі 150622,00 грн. Позивачем здійснено перерахунок грошових коштів на рахунок №37513000155228 в наступному порядку: 28 вересня 2016 року - 300000,00 грн; 30 вересня 2016 р - 274000,00 грн; 30 жовтня 2016 року - 225000,00 грн; 12 жовтня 2016 року - 50000,00 грн; 26 жовтня 2016 року - 450000,00 грн.
В подальшому з рахунку позивача № НОМЕР_1 органами ДКС України перераховано кошти до бюджету в розмірі 1437530,00 грн. в наступному порядку: 24 жовтня 2016 року - 999622,00 грн, 26 жовтня 2016 року - 437908,00 грн.
За податковою декларацією з податку на додану вартість від 20 січня 2017 року сума податку на додану вартість становить 332899,00 грн.
Станом на 23 січня 2017 року у позивача був залишок коштів на рахунку № НОМЕР_1 в розмірі 4530,00 грн.
Так, позивач перерахував на свій рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти в наступному порядку: 24 січня 2017 року - 360000,00 грн.
В подальшому з рахунку позивача № НОМЕР_1 органами ДКС України перераховано кошти до бюджету в розмірі 332 899,00 грн. в наступному порядку: 30 вересня 2016 року - 4530,00 грн; 24 січня 2017 року - 328369,00 грн.
За податковою декларацією з податку на додану вартість від 20 лютого 2018 року сума податку на додану вартість становить 406547,00 грн.
Станом на 24 січня 2017 року у позивача був залишок коштів на рахунку № НОМЕР_1 в розмірі 31631,00 грн. Позивачем здійснено перерахунок грошових коштів на рахунок №37513000155228 в наступному порядку: 05 лютого 2018 року - 353000,00 грн; 26 лютого 2016 року - 106000,00 грн.
З рахунку позивача № 37513000155228 органами ДКС України перераховано кошти до бюджету в розмірі 406547,00 грн в наступному порядку: 23 лютого 2018 року - 384631,00 грн; 26 лютого 2016р. - 21916,00 грн.
Так, за податковою декларацією з податку на додану вартість від 20 березня 2018 р., сума податку на додану вартість 953860,00 грн.
Станом на 26 лютого 2018 року у позивача був залишок коштів на рахунку № НОМЕР_1 в розмірі 84084,00 грн. Позивачем здійснено перерахунок грошових коштів на рахунок №37513000155228 в наступному порядку: 28 лютого 2018 року - 50000,00 грн, 12 березня 2018 року - 800000,00 грн, 27 березня 2018 року - 425000,00 грн.
З рахунку позивача №37513000155228 органами ДКС України перераховано кошти до бюджету в розмірі 953860,00 грн в наступному порядку: 26 березня 2018 року - 934084,00 грн, 27 березня 2018 року - 19 776,00 грн.
За податковою декларацією з податку на додану вартість від 21 травня 2018 року, сума податку на додану вартість становить 1277429,00 грн.
Станом на 27 березня 2018 року у позивача був залишок коштів на рахунку № НОМЕР_1 в розмірі 405224,00 грн. Позивачем здійснено перерахунок грошових коштів на рахунок №37513000155228 в наступному порядку: 26 квітня 2018 року - 728788,00 грн, 14 травня 2018 року - 60000,00 грн, 30 травня 2018 року - 233000,00 грн.
З рахунку позивача №37513000155228 органами ДКС України перераховано кошти до бюджету в розмірі 1277429,00 грн. в наступному порядку: 24 травня 2018 року - 1194012,08 грн, 30 травня 2018 року - 83416,92 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем своєчасно сплачено зобов'язання з податку на додану вартість за вищезазначеними податковими декларації.
Суд звертає увагу, що ні в акті перевірки, ні у відзиві на позовну заяву відповідачем не зазначено та документально не підтверджено, що у позивача існував податковий борг і кошти, наявні на рахунку позивача у системі електронного адміністрування податку на додану вартість №37513000155228 списувалися з нього на погашення такого боргу, а не на своєчасну сплату податкових зобов'язань за деклараціями.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 20 серпня 2018 року №0535141213 та №0535181213.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промагролізинг - Україна» задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 20 серпня 2018 року №0535141213 та №0535181213.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промагролізинг - Україна» (03110, місто Київ, вул. Олександра Пироговського, будинок 19, корпус 4, приміщення 84, код ЄДРПОУ 37768114) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04655, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) судовий збір в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко