Справа № 212/5800/19
2/212/2487/19
11 вересня 2019 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Чайкіна І.Б., з участю секретаря судового засідання Гавеля Ю.О., у порядку ч.2 ст.247 ЦПК України, за відсутності осіб, які беруть участь у справі та без здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропеттровсьгаз збут» про визнання незаконними дій щодо збільшення норми використання природного газу та визнання права споживачів на забезпечення та встановлення індивідуальних газових лічильників у порядку захисту прав споживачів, -
В липні 2019 року позивачі звернулись до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» (далі - ПАТ «Криворіжгаз») та ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», просили визнати незаконним дії ПАТ «Криворіжгаз» щодо режиму нарахування об'ємів спожитого природного газу для побутових споживачів природного газу; визнати незаконним встановлений ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» режим нарахування об'ємів спожитого природного газу згідно показань загальнобудинкових приборів обліку газу для побутових споживачів природного газу; зобов'язати ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» з 01.04.2017 року поновити для побутових споживачів природного газу режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників ; визнати право на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» за позивачами ; визнати що АТ «Криворіжгаз» відповідно до статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» зобов'язано було за власний рахунок в термін до 01.01.2018 року здійснити встановлення в квартирах позивачів індивідуальних газових лічильників як побутовим споживачам, що проживають в будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначили, що на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2500 між позивачами та ПАТ «Криворіжгаз» було укладено Типовий договір постачання природного газу споживачам. Відповідно до пункту 1.3 Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2498 (далі - Типовий договір), цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641,642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор газорозподільної мережі (далі - Оператор ГРМ) направляє споживачеві інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплату рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. Доказом факту приєднання всіх споживачів до Типового договору вважають щомісячне споживання ними природного газу та здійснення щомісячної сплати рахунків за спожитий природний газ. Позивачі зазначали, що права та обов'язки споживачів виникли з однієї підстави та що предметом цього спору є однорідні права та обов'язки. Права та обов'язки споживачів чітко визначені Типовим договором, а саме розділом IV «Ціна, порядок обліку та оплати природного газу», розділом V «Права та обов'язки споживача» та розділом VІ «Права і обов'язки постачальника». Зміст Типового договору, викладений в постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2500, передбачає, що права та обов'язки для всіх споживачів є ідентичними.
АТ « Криворіжгаз» встановило позивачам на будинок АДРЕСА_2 загально будинковий вузол обліку газу.
В травні 2017 року позивачам стало відомо, що для них АТ « Криворіжгаз» в односторонньому порядку з 01.04.2017 року почало нараховувати об'єми використання природного газу згідно показань загально будинкового прибору обліку газу.
У зв'язку із чим вимушені звернутися до суду із вищевказаною позовною заявою.
Ухвалою суду від 17.07.2019 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 13.08.2019 року у клопотанні представника відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін відмовлено.
22.08.2019 року позивачі звернулись до суду із спільною заявою про розгляд справи за їх відсутністю .
Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Представниками відповідачів АТ « Криворіжгаз» та ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», кожним окремо, до суду надано відзиви на позовну заяву, у якому просили у задоволенні позову відмовити зазначили, що Відповідно до п. 1 розділу 1 Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015 року (далі - Правила), ці Правила розроблені на виконання пункту 17 частини 3 статті 4 Закону України «Про ринок природного газу» та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС).
Відповідно до постанови НКРЕКП №1274 від 16.04.2015 року про видачу ліцензії на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ ПАТ «Криворіжгаз», Позивачу видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території м. Кривий Ріг (крім житлового масиву Інгулець Інгулецького району в місті Кривий Ріг) та Криворізького району Дніпропетровської області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності та користуванні ПАТ «Криворіжгаз». Відповідно до абзацу 1 ч. 6 Розділу VII Закону України «Про ринок природного газу», введеного в дію з 01.10.2015, провадження діяльності з постачання та розподілу природного газу здійснюється на підставі чинних ліцензій, що були видані до дня введення в дію цього Закону, протягом трьох місяців після затвердження ліцензійних умов на провадження відповідного виду господарської діяльності згідно з положеннями цього Закону. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджені постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201, які набрали чинності з 26.03.2017. З метою приведення господарської діяльності з розподілу природного газу у відповідність до вимог законів України «Про ринок природного газу», «Про ліцензування видів господарської діяльності» та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від № 201, ПАТ «КРИВОРІЖЕАЗ» подало до НКРЕКП заяву (вх. НКРЕКП від 19.06.2017 № ЛГ-246/17) про отримання ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу. У зв'язку з вищевикладеним постанови НКРЕКП №845 від 29.06.2017 року про видачу ліцензії на розподіл природного ПАТ «Криворіжгаз», Позивачу видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території міста Кривий Ріг (крім житлового масиву Інгулець Інгулецького району) та Криворізького району Дніпропетровської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації AT «КРИВОРІЖЕA3». В Кодексі газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 року (далі - Кодекс), зазначено, що оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - це суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
Пунктом 13 розділу 3 Правил визначено, що розрахунки за послуги з газопостачання здійснюються на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) газу, визначений за підсумками місяця за договором розподілу природного газу, укладеного між побутовим споживачем та Оператором ГРМ.
Відповідно п.5 гл.4 розділу 9 Кодексу ГРМ, Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку передає інформацію про об'єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період до Оператора ГТС з метою її використання суб'єктами ринку природного газу, у тому числі постачальником споживача. Визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об'єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов'язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником.
З вищевикладеного слідує, що ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», відповідно до Правил постачання природного газу та Закону України «Про ринок природного газу», є гарантованим постачальником природного газу в м. Кривий Ріг, до обов'язків якого не входить здійснення розподілу природного газу або зміни об'ємів та обсягів розподіленого природного газу споживачам.
Таким чином, ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» не встановлює режим нарахування об'ємів спожитого природного газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку природного газу, до повноважень ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» не входить поновлення режиму нарахування природного газу відповідно до Норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою КМУ від 23.03.2016 №203.
Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 14 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивачі у справі є власниками житлових квартир у будинку АДРЕСА_2 (а.с. 9-64).
Судом встановлено, що представник ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» у відзиві на позов від 12 серпня 2019 року не заперечували факт нарахування позивам спожитого природного газу згідно показань загальнобудинкових приборів обліку газу для побутових споживачів природного газу.
За змістом статті 1 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (далі - Закон № 3533-VI) споживачі природного газу - фізичні особи (населення), фізичні особи-підприємці та юридичні особи, які відповідно до договору користуються послугами з газопостачання та використовують природний газ для приготування їжі, опалення, підігріву води, а також як паливо або сировину.
Відповідно до приписів ст.6 Закону № 3533-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані, зокрема, забезпечити встановлення лічильників газу: для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - до 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - до 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.
У разі не встановлення населенню у зазначені строки, лічильників газу з вини суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.
Зміст статті 6 Закону № 3533-VI свідчить про наявність безумовного обов'язку відповідних суб'єктів господарювання - газорозподільних організацій забезпечити встановлення лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення, у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов'язано відшукувати джерела фінансування приладів та робіт, які підлягають встановленню, або забезпечувати цими приладами відповідних суб'єктів господарювання.
Стаття 6 Закону № 3533-VI визначає обов'язок газорозподільної організації встановити саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку.
Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові № 14-347цс18 від 07 листопада 2018 року (справа № 214/2435/17).
Окрім цього, згідно з п.5.4 глава 5 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2494 (в редакції, чинній на момент виникнення спору) за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу.
Балансоутримувач (управитель) не може відмовити оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.
У разі наявності ВОГ природного газу, встановленого для ведення такого обліку в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків або гуртожитків, визначення об'єму спожитого природного газу мешканцями зазначених об'єктів здійснюється відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2002 року №620.
Відповідно до п.5.5 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2002 року №620 (в редакції чинній на момент виникнення спору) встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку.
Власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов'язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі не врегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.
У разі незгоди власника квартири (будинку) розрахуватися за спожитий газ за показниками будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти.
Як вбачається із матеріалів справи загальнобудинковий вузол обліку природного газу встановлений за ініціативою АТ «Криворіжгаз», однак договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі-квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку не врегульовані між балансоутримувачем будинку та Відповідачем 1.
Договори між окремими побутовими споживачами (власниками квартир, не обладнаних квартирними лічильниками газу) та відповідачами, зокрема - щодо встановлення загальнобудинкового лічильника та проведення оплати за показниками такого лічильника, також не укладалися.
За таких обставин вбачається, що встановлення загальнобудинкового лічильника із позивачами у житловому будинку не погоджувалось та відповідач АТ «Криворіжгаз» у відповідності до вимог статті 6 Закону № 3533-VI не забезпечив встановлення саме індивідуального лічильнику газу, тому дії Відповідача 1 із встановлення загальнобудинкового лічильника газу підлягають визнанню незаконними.
Також визначення фактичного об'єму споживання (розподілу/постачання) природного газу по об'єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника газу з урахуванням вимог Кодексу та договору (глава 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем).
Водночас із наданих пояснень Відповідача 2, вбачається, що Відповідачем 2 здійснюються нарахування споживання природного газу на підставі показань будинкового лічильника.
Зважаючи на неправомірність встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу мешканцям будинку АДРЕСА_2 , обсяг газу та розмір оплати, які відповідачі пред'явили для оплати позивачам на підставі даних загальнобудинкового лічильника є безпідставними та необґрунтованими.
Крім цього, встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу в процесі споживання газу не відображає фактичного споживання газу кожним споживачем багатоквартирного будинку окремо, що породжує нарахування сум за споживання газу, який насправді не використовується споживачем.
Отже, якщо у побутового споживача не встановлено індивідуального лічильника, то в даному випадку відбувається математичний розрахунок спожитого газу оператором газорозподільної системи між споживачами у яких є квартирні лічильники газу та у яких немає таких лічильників, а отже неможливо встановити та перевірити правильність такого розрахунку.
Відповідно до чинного законодавства оплата за спожитий газ в такому випадку здійснюється відповідно до норми споживання, встановлених відповідними Постановами Кабінету Міністрів України, згідно зареєстрованих осіб.
Відповідно до п.п.3, 4, 7 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.
З аналізу матеріалів справи та наведених положень законодавства вбачається, що в даному випадку порушуються права позивачів та призводять до невідповідності умов договору на постачання природного газу між побутовими споживачами та газорозподільною компанією, яким передбачається, що кошти сплачуються споживачем тільки за той газ, який він дійсно спожив.
За таких обставин підлягає поновленню позивачам режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників із відповідним зобов'язанням ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» здійснити перерахунок таких нарахувань.
Отже, суд погоджується з позицією відповідача щодо недоведеності заявлених вимог, оскільки позивачами суду не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження відмови ПАТ «Криворіжгаз» кожному з позивачів у встановленні індивідуального газового лічильника.
При цьому, суд враховує, що відповідачем у наданих поясненнях не заперечується свій обов'язок щодо встановлення індивідуальних газових лічильників позивачам, відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» у строк до 1 січня 2021 року як для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.81 КПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи правовідносини, що склались між сторонами, встановлені судом обставини, що підлягають доказуванню, а також відсутність правових підстав для звільнення позивачів від обов'язку доказування, суд не вбачає законних підстав для висновку про незаконність дій ПАТ «Криворіжгаз», щодо відмови у встановленні індивідуальних газових лічильників позивачам, оскільки факт волевиявлення позивачів на встановлення лічильників та факт відмови відповідача кожному з позивачів у такому встановленні - не доведений в судовому порядку.
Оцінюючи позовні вимоги щодо визнання права за позивачами на встановлення у квартирах індивідуальних газових лічильників та зобов'язання відповідача встановити позивачам індивідуальні газові лічильники в строк до 01.01.2018 року, суд виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.
Згідно ст.3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.
Згідно з ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.20 цього Закону, споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Відповідно до гл.1 розд.1 Кодексу ГРС, Оператор ГРМ суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
Отже, Публічне акціонерне товариство «Криворіжгаз» є Оператором ГРМ.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
Як встановлено судом, позивачі є споживачами природного газу, а відповідач - Оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.
Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору розподілу природного газу, що є у загальному доступі на офіційному сайті ПАТ «Криворіжгаз», цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст.ст.633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
У пункті 1.4 Типового договору вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: «споживач» - фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об'єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про ринок природного газу» та Кодексі ГРС.
Судом встановлено, що позивачі приєдналися до вказаного Типового договору розподілу природного газу, оскільки щомісячно споживають природний газ та щомісячно сплачують рахунки за спожитий природний газ.
Згідно з пунктом 2.1 цього Типового договору, ПАТ «Криворіжгаз» взяло на себе зобов'язання постачати природний газ споживачам в необхідних об'ємах (обсягах), а позивачі взяли на себе зобов'язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
За змістом статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» вбачається обов'язок встановлення відповідними суб'єктами господарювання - газорозподільними організаціями лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані:забезпечити встановлення лічильників газу, зокрема для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2021 року.
Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Водночас ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує права на надбання майна (див. рішення у справах « Ван дер Мюсель проти Бельгії» та «Копеський проти Словаччини»).
За наслідками розгляду справи, судом встановлено, що права позивачів на встановлення індивідуальних газових лічильників у порядку та терміни, встановлені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» відповідачем жодним чином не порушене та не оспорено, строки виконання відповідачем обов'язку по встановленню лічильників на час звернення до суду та на час розгляду справи не сплинули, при цьому діючим законодавством не передбаченого можливості судового захисту права особи від можливих порушень або посягань на майбутнє.
Крім того, право позивачів як побутових споживачів газу на встановлення індивідуальних газових лічильників за рахунок ПАТ «Криворіжгаз» прямо передбачене в редакції ч. 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», а отже додаткового визнання таке право в судовому порядку не потребує, а отже вимоги позивачів, щодо визнання за ними права на встановлення індивідуальних газових лічильників за рахунок відповідача задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.3 ЦПК України та ст.16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями ст.5 ЦПК України передбачено, що суд здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Тобто, суддя, здійснюючи правосуддя, має керуватися принципом верховенством права.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.
Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини (висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року, справа № 6-951цс16).
19 січня 2018 року набрав чинності Закон України №2260-УІІІ від 21 грудня 2017 року, яким були внесені зміни до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку газу» щодо встановлення споживачам індивідуальних лічильників природного газу. Зокрема, передбачено встановлення споживачам, у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується тільки для приготування їжі, до 01 січня 2021 року індивідуальних лічильників.
Виходячи із меж заявлених позовних вимог, а також діючої на час звернення до суду із вказаним позовом редакції ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», яка не змінилась і на час ухвалення судом рішення, а також керуючись принципом верховенства права, суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача забезпечити позивачів індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками у строк до 01 січня 2018 року, оскільки таке забезпечення передбачено законом у строк до 01 січня 2021 року, який на час розгляду справи не настав, а отже в цій частині вимоги позивачів задоволенню також не підлягають.
Вимогами ч.1 ст.141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачів АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «КРИВОРІЖГАЗ», код ЄДРПОУ 03341397 та ТОВАРИСТВА З обмеженою ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ ЗБУТ»», код ЄДРПОУ 39572642 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 20 746 (двадцять тисяч сімсот сорок шість) гривень 80 коп. з кожного, враховуючи обставину, що судом задоволено 3 позовні вимоги відносно відповідачів, за кількістю позивачів, що становить 18 осіб.
Іншу частину судових витрат віднести на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 8 Конституції України, ст.ст.3,4, 13, 16ЦК України, ст.ст. 5, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 3, 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», ст.ст. 12, 13, 19, 23, 77, 78, 141, 263-265, 268, 273, 280-284, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 до Публічного акціонерного товариства "КРИВОРІЖГАЗ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" про визнання незаконними дій щодо збільшення норми використання природнього газу у порядку захисту прав споживачів - задовольнити частково.
Визнати незаконними дії АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «КРИВОРІЖГАЗ» щодо встановлення загально будинкового вузла обліку газу в будинку АДРЕСА_1 .
Визнати незаконним встановлений ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІЖПОВІДАЛНІСТЮ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ ЗБУТ» режим нарахування об'ємів спожитого природного газу згідно показань загально будинкового прибору обліку газу для побутових споживачів природного газу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 .
Зобов'язати ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ ЗБУТ» з 01.04.2017 року поновити побутовим споживачам природного газу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників.
В частині позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» про визнання права споживачів на забезпечення та встановлення індивідуальних газових лічильників у порядку захисту прав споживачів - відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз», місцезнаходження: пр. Металургів, 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50051; код ЄДРПОУ 03341397 на користь держави судовий збір у розмірі 20 746 (двадцять тисяч сімсот сорок шість) гривень 80 коп..
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», місцезнаходження: вул. Шевченка, буд.2, м. Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 39572642 на користь держави судовий збір у розмірі 20 746 (двадцять тисяч сімсот сорок шість) гривень 80 коп.
Іншу частину судових витрат віднести на рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено та підписано 16 вересня 2019 року.
Суддя: І. Б. Чайкін