Справа № 212/5049/19
2/212/2296/19
13 вересня 2019 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Дехти Р.В., за участі секретаря судового засідання Більченко Ю.О., представника позивача - адвоката Бутко О.О., представник відповідача Громко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, -
встановив:
18 червня2019 року ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Бутко О.О., звернулася з позовом до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат»про відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю батька, посилаючись на те, що він являється сином загиблого ОСОБА_2 , який перебував в трудових відносинах з відповідачем і який 08 квітня 2001 року загинув під час виконання своїх трудових обов'язків. Актом розслідування нещасного випадку №7 підтверджена вина роботодавця. Внаслідок нещасного випадку позивач залишалась без батька, змінився його звичайний розклад життя, вважає, що за таких обставин відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 192100 гривень
20 червня 2019 року судом постановлена ухвала про прийняття позову до розгляду та розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено судовий розгляд на 16 липня 2019 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
15 липня 2019 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву разом з клопотанням про розгляд справи з викликом сторін по справі.
16 липня 2019 року судом було винесено ухвалу про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, справу призначеного до судового розгляду на 06 вересня 2019 року о 13 годинні 00 хвилин.
06 вересня 2019 року в судовому засіданні оголошено перерву до 13 вересня 2019 року о 16 годинні 00 хвили за клопотанням представника позивача про витребування доказів для огляду в судовому засіданні.
В судове засідання, представник позивача - адвокат Бутко О.О. позов підтримав, просив суд позовні вимоги задовольнити, послався на обставини, що зазначенні в позовній заяві.
Представник відповідача - Громко Н.В. в судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні позову, послалася на обставини, що зазначенні у відзиві на позовну заяву.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивач є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження і цього не спростовував представник відповідача по справі.
За життя працював водієм технологічного транспортного засобу на Відкритому акціонерному товаристві «Центрального гірничо - збагачувального комбінату», правонаступником якого є Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат», що також не оспорювали сторони по справі.
08 квітня 2001 року при виконанні трудових обов'язків з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 стався нещасний випадок, в результаті якого він помер, про що підприємством складений акт №7 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом.
Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.5 Постанови «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, оскільки питання про відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодуванню моральної шкоди у цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Відповідно до ст. 440-1 ЦК України в редакції 1963 року моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці гарантовано ч.4 ст. 43 Конституції України.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 17 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Отже, з аналізу вищевказаних норм слідує, що право на відшкодування моральної шкоди члену сім'ї потерпілого виникає у разі, якщо встановлено причинний зв'язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров'я на виробництві.
Нещасний випадок, що стався на виробництві з батьком позивача - ОСОБА_2 та призвів до його смерті визнаний таким, що пов'язаний з виробництвом про що складено акт № 7. Крім того, в акті зазначено, що причиною нещасного випадку є дії конкретних осіб, що є працівниками відповідача по справі з встановленням конкретних посадових осіб винних в цьому.
Враховуючи те, що роботодавець не створив безпечні та нешкідливі умови праці на підприємстві, де працював померлий, тим самим порушивши ч.2 ст. 152 КЗпП України, ст.17 Закону України «Про охорону праці», які встановлюють цей обов'язок, що й стало причиною його смерті, а також виходячи з доведеності факту отримання моральної шкоди позивачем внаслідок смерті близької людини - батька, який не спростовано відповідачем, суд приходить до висновку, що відповідач ПАТ «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» є особою, яка несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачеві - синові померлого, у зв'язку чим наявні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частковому розмірі.
Згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди - не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду України висловленою у постанові № 6-156цс14 від 24 грудня 2014 року
Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, проміжок часу, а саме період часу з 08 квітня 2001 року (дата нещасного випадку на виробництві) по 18 червня 2019 року (дата пред'явлення позову до суду), також при визнанні розміру моральної шкоди суд бере до уваги, що покійний ОСОБА_2 здійснив дії з порушення «Інструкції по охороні праці для водіїв технологічного автотранспорту» та «Інструкції з безпечних ведення робіт на бульдозерних відвалах та перевантажувальних пунктів кар'єрів ЦОКа», при визнанні розміру моральної шкоди також суд бере до уваги, що позивачем, представником позивача не було надано належних та допустимих доказів, що позивач ОСОБА_1 та покійний ОСОБА_2 разом проживали однією родиною та суд був позбавлений поставити питання особисто позивачу ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат бутко О.О., зазначив, що справу можна розглянути на підставі доказів, що маються в матеріалах справи та заперечував проти виклику в судове засідання позивача ОСОБА_1 , враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди дещо завищений, а тому визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 99999 гривень 00 копійок.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, а тому підстав до стягнення з відповідача таких судових витрат не має.
Позивача згідно п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи норми ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 999 гривень 00 копійок.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,133, 141, 258-259, 263-265,279, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 , моральну шкоду в розмірі 99999,00 гривень (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень) 00 копійок.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 999 гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат», місце знаходження юридичної особи: 50066, м. Кривий Ріг, код ЄРДПОУ 00190977.
Повне рішення буде виготовлено до18 вересня 2019 року.
Суддя: Р. В. Дехта