Справа № 212/6775/19
2/212/2760/19
16 вересня 2019 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Ваврушак Н.М., за участі секретаря судового засідання Нестеренко В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю на виробництві, -
13 серпня 2019 року позивач ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Бутко О.О., звернулась до суду з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» моральної шкоди завданої смертю її сина на виробництві, просила стягнути з відповідача моральну шкоду завдану смертю сина на виробництві у розмірі по 275 000,00 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03 листопада 2000 року о 09 годині 10 хвилин в ніші ВДПУ 106 осі, горизонту 1200 м. шахти ім. Леніна, дочірнього підприємства «КДЗРК», правонаступником якого є відповідач, під час виконання трудових обов'язків, внаслідок отруєння чадним газом загинув син позивача ОСОБА_2 . Внаслідок нещасного випадку смертю сина їй завдано моральну шкоду. Вказує, що моральна шкода полягає в тому, що вона втратила близьку людину, залишилась без його турботи, любові та підтримки, зазначила, що її моральні страждання також не стихають до теперішнього часу.
Ухвалою суду від 19 серпня 2019 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі доказами.
12 вересня 2019 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням ( викликом) сторін, яке ухвалою суду від 16 вересня 2019 року залишено без задоволення.
12 вересня 2019 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що позивачем не підтверджено жодним документом наявність моральних страждань, вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Зазначив, що розмір моральної шкоди визначеної позивачем не підтверджений відповідними розрахунками. Крім того вказав, що позивач не зверталась до підприємства відповідача із відповідною заявою щодо відшкодування моральної шкоди, а тому останньою не дотримано порядку звернення із даним позовом.
Суд, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому згідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
На час виникнення спірних правовідносин (03.11.2000 року) можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків за рахунок роботодавця на підставі рішення суду передбачалась пунктом 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою КМ України від 23.06.1993 № 472.
Саме застосування цих Правил і перелік осіб, що мають право на відшкодування шкоди після смерті потерпілого, зазначені у ст. 456 ЦК УРСР. Перелік осіб, які мають право на відшкодування шкоди також перелічений у п. 8 Правил.
Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з наступними змінами та доповненнями) спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону «Про інформацію», ст. 44 Закону «Про авторське право і суміжні права»); при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.2).
Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю моральну шкоду (п.5).
З матеріалів даної справи вбачається, що правовідносини між сторонами по відшкодуванню моральної шкоди виникли з листопада 2000 року, коли з ОСОБА_2 - сином позивача стався нещасний випадок, в результаті якого він помер.
На той час діяли норми статті 440-1 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), як передбачала відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до зазначеної норми моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.
Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом позивачка являється матір'ю загиблого ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, згідно якого ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками записані: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_1 . (а.с.8)
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 06 листопада 2000 року, ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с.3)
За життя ОСОБА_2 працював прохідником на шахті ім. Леніна дочірнього підприємства «КГЗРК'правонаступником якого є підприємство відповідача - Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат».
03 листопада 2000 року при виконанні трудових обов'язків з ОСОБА_2 стався нещасний випадок, в результаті якого він помер, про що підприємством складений акт № 18 про нещасний випадок. Згідно зазначеного акту визначено працівників, які допустили порушення законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці: ОСОБА_4 гірничий майстер дільниці №4, ОСОБА_5 заступник начальника дільниці №4, ОСОБА_6 начальник дільниці №4, ОСОБА_7 заступник головного інженера шахти з виробництва, ОСОБА_2 прохідник дільниці №4. (а.с. 4-7)
За таких обставин суд приходить до висновку, що смертю ОСОБА_2 при виконанні трудових обов'язків в результаті нещасного випадку, його матері - позивачу по справі, завдано моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, на підставі ст. 440-1 ЦК УРСР.
Згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди - не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду України висловленою у постанові № 6-156цс14 від 24 грудня 2014 року.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд виходить з конкретних обставин справи, характеру та ступеню моральних страждань, наявність вини самого загиблого ОСОБА_2 , а також з того, що з часу смерті сина позивача пройшло понад 18 років та враховуючи принцип розумності і справедливості, вважає за розумне таке відшкодування у розмірі 150 000,00 гривень.
Отже, виходячи з викладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
На підставі ст.141 ЦПК України з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 1500,00 грн.
Керуючись ст.ст. 3, 43, 46 Конституції України, ст. 440-1 ЦК УРСР, ст.ст. 4,12, 23, 76-83,141,247,258, 259,263,264,265, 268, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (ЄДРПОУ 00191307, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вулиця Симбірцева, 1А), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , моральну шкоду в розмірі 150 000,00 гривень (сто п'ятдесят тисяч грн. 00 коп.) без урахування податку з доходів фізичних осіб.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (ЄДРПОУ 00191307, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вулиця Симбірцева, 1А) на користь держави судовий збір в розмірі 1500,00 гривень (одна тисяча п'ятсот грн. 00 коп.).
Апеляційна скарга на рішення суду подається в Дніпровський апеляційний суд через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено та підписано 16.09.2019 року.
Суддя: Н. М. Ваврушак