Справа № 152/100/18
2/152/237/19
іменем України
09 вересня 2019 року м. Шаргород
Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого - Войнаровського І.В.,
за участі:
секретаря - Одудовського С.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,
До Шаргородського районного суду Вінницької області 08 квітня 2019 року з Управління забезпечення роботи Першої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.
Постановою Верхового Суду у складі колегії судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 13 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 15 червня 2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Позов ОСОБА_1 (далі-позивач) обґрунтований тим, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 (далі-відповідач). Від шлюбу, який в подальшому було розірвано, у позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .
Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 24 липня 2014 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в сумі 500 грн щомісячно.
З часу присудження аліментів зросла мінімальна заробітна плата, зросли доходи відповідача, значно змінився рівень життя, крім цього відповідно до вимог діючого законодавства, мінімальний розмір аліментів на дитину не може бути меншим ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З огляду на викладене, позивач просить змінити спосіб стягнення аліментів з відповідача, встановлений рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області із твердої грошової суми на частку від заробітку, встановивши їх в розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду і до повноліття дитини.
В судовому засіданні позивач підтримала позовну заяву посилаючись на обставини викладені в ній. Також повідомила, що рівень життя відповідача останнім часом зріс, а розмір аліментів, встановлений за рішенням Шаргородського районного суду в твердій грошовій сумі 500 грн, щомісячно, не відповідає вимогам часу та не забезпечує належний розвиток їх спільного сина ОСОБА_4 . Поряд з цим, повідомила що в іншому шлюбі вона народила сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебуває також на її утриманні. Позивач не працює, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною.
Відповідач в судовому засіданні не визнав позов з таких підстав. Він повідомив, що від іншого шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_3 в нього народився син - ОСОБА_6 . На утримання зазначеного малолітнього сина та його матері відповідач сплачує аліменти за рішенням суду. Крім цього, вказав, що не має постійної роботи, на життя заробляє тимчасовими заробітками. Хворіє захворюванням, яке не дає йому змоги працювати. На лікування витрачає значні кошти. Змушений утримувати свого батька-інваліда 3 групи. Крім цього, відповідач повідомив, що приблизно в 2015 році, точного періоду часу він не пам'ятає, однак, як зазначив, це було після постановлення рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 24 липня 2014 року про стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , придбав в кредит автомобіль, кошти за який змушений сплачувати щомісячно. За таких обставин відповідач вважає, що підстав для зміни способу стягнення аліментів, а відповідно і їх розміру немає.
Заслухавши пояснення сторін, повно та всебічно з'ясувавши усі обставини справи, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.
7 серпня 2013 року у батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_7 народився син - ОСОБА_3 відповідно до повторного свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 від 09 липня 2014 року (а.с. 4).
Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 24 липня 2014 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі 500 гривень щомісячно, починаючи з 14 липня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Козлівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області № 1204 від 13 грудня 2017 року на повному утриманні в ОСОБА_1 перебуває дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 5).
16 серпня 2017 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 16 серпня 2017 року (а.с. 24). Від зазначеного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син - ОСОБА_6 , відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_3 від 02 січня 2018 року (а.с. 25).
З пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 вбачається, що батько відповідача ОСОБА_10 є інвалідом 3 групи загального захворювання (а.с. 27).
У відповідності до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 16 грудня 2015 року ОСОБА_11 уклав шлюб з ОСОБА_7 (а.с. 203). Від шлюбу в них народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження Серії НОМЕР_6 від 14 вересня 2017 року (а.с. 204).
Судом досліджено результати звернення ОСОБА_2 в лабораторію «Сінево» в частині їх вартості (а.с. 228-234).
Відповідно до товарного чеку №А3-Рз-0019626 від 12 грудня 2018 року, виходячи з пояснень відповідача, ним придбано ліки на суму 5576 грн. Однак, відповідачем не підтверджено належним чином, що саме він придбав вказані ліки, зокрема, не надано для огляду в судовому засіданні оригінал товарного чеку, призначення лікаря, тощо.
З виписки №22717 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, вбачається, що відповідач із 26 листопада 2018 року по 07 грудня 2018 року перебував на лікуванні у Вінницькій обласній клінічній лікарні ім. М.І. Пирогова із діагнозом: виразкова хвороба 12-ти палої кишки, активна фаза, з локалізацією велетенської виразки та передній стінці цибулини, рецидивуючий перебіг. Рекомендований нагляд сімейного лікаря та гастроентеролога (а.с. 225).
При дослідженні зазначеної вище виписки лікарів, судом не виявлено відомостей щодо наявності обмежень до роботи відповідача. За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач є працездатною особою та може працювати, забезпечуючи свого сина ОСОБА_3 коштами для гармонічного розвитку. Поряд з цим, на переконання суду матеріальний стан відповідача покращився з часу стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , на що, зокрема, вказують пояснення відповідача надані під час вступного слова, в частині придбання ним автомобіля.
Належних та допустимих доказів утримання відповідачем батька ОСОБА_10 , який є інвалідом 3 групи, до суду також не надано. Відповідач обмежився долученням до судової справи лише копії пенсійного посвідчення ОСОБА_10 . Зважаючи на вказане, факт утримання відповідачем в судовому засіданні не підтверджений доказами, суд позбавлений можливості врахувати зазначену обставину при постановленні рішення.
Даному факту відповідають сімейні правовідносини, які регулюються ст.ст. 182, 184, 192 СК України, відповідно до яких розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них. Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, суд може за заявою платника або одержувача визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 СК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України розмір аліментів на одну дитину визначений у одній чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
Суд при розгляді вимог позивача про зміну способу стягнення аліментів враховує те, що після ухвалення попереднього рішення суду про стягнення аліментів змінився визначений положеннями СК України мінімальний розмір аліментів, відтак попередньо визначений судом розмір аліментів цим вимогам вочевидь не відповідає, а тому з вказаних підстав аліменти підлягають збільшенню, шляхом зміни способу стягнення.
Постанова пленуму Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13 вказує на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження. За положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способі їх присудження.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами ч. 1, 2 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Пунктом 2 Постанови пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
У сукупності наведеного, судом визнається необхідним та достатнім збільшення аліментів шляхом зміни способу стягнення, що присуджені з відповідача на користь позивача, в межах заявлених позивачем позовних вимог, тобто в розмірі 1/4 його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно.
В частині вимоги позивача про зміну способу стягнення аліментів з дня звернення з цим позовом до суду позов задоволенню не підлягає, оскільки ст. 191 СК України встановлено, що від дня пред'явлення позову присуджуються аліменти на дитину, тоді як аліменти на дитину присуджені рішенням Шаргородського районного суду у справі №152/1242/14-ц, а в цій справі вирішується спір щодо зміни способу стягнення вже присуджених за рішенням суду аліментів.
Відтак, у даному випадку зміна способу стягнення аліментів відбудеться після набрання судовим рішенням у цій справі законної сили.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-81,89, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються за рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 24 липня 2014 року у твердій грошовій сумі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 , на корись ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жительки АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_8 , на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визначивши їх у частці від доходу в розмірі чверті (1/4 частини) його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позову - відмовити.
Раніше виданий Шаргородським районним судом Вінницької області виконавчий лист відкликати.
Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 13 вересня 2019 року.
Суддя Шаргородського районного
суду Вінницької області І.В. Войнаровський