"03" вересня 2019 р.
м. Київ
Справа № 911/893/19
Суддя Черногуз А.Ф. за участі секретаря Браги Л.К. розглянув в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс" (08325, Київська обл., Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, буд. 14-Б, код ЄДРПОУ 34514979)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Арсенал-Київ" (08325, Київська обл., Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Лисенка, буд. 13, код ЄДРПОУ 39116334)
про стягнення боргу, втрат від інфляції та 3% річних,
за участю представників:
позивача: Липівська О.А. (ордер КВ № 428809);
відповідача: не з'явились;
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява вх. №934/19 від 03.04.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Арсенал-Київ" про стягнення боргу, втрат від інфляції та 3% річних. Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про письмове опитування позивача.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.04.2019 вказану позовну заяву залишено без руху.
22.04.2019 через канцелярію позивачем подано заяву вх. №8093/19 від 22.04.2019 про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Позов обґрунтований наступним:
- 20.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Арсенал-Київ" (орендар) укладено договір оренди №35/15. Відповідно до акту приймання-передачі приміщення від 20.09.2015 орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування приміщення, обумовлені договором;
- відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання зі сплати обумовлених договором платежів, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 211445,01 грн боргу за утримання будинку та прибудинкової території, опалення, водопостачання, гаряче водопостачання, водовідведення та електроенергію; 16000,00 грн боргу з орендної плати; 24734,36 грн втрат від інфляції; 7215,93 грн 3% річних.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що у заяві про збільшення позовних вимог у таблиці оплат зазначено призначення платежу «орендна плата згідно договору № 35/15 від 15.10.2015» та «орендна плата згідно договору № 35/15 від 15.10.2016». Відповідач зазначає, що договорів від зазначених дат сторонами не укладалось, тож вказана таблиця не може бути доказом здійснення оплат відповідачем у зазначеному розмірі. Щодо боргу з комунальних платежів відповідач зазначав, що сторонами не погоджувались лічильники, на покази яких посилається позивач, а згідно умов договору вказані платежі входять до складу орендної плати.
02.05.2019 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, задоволено клопотання позивача про письмове опитування відповідача.
20.05.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 20.05.2019 суд заслухав пояснення представника позивача, відповідач в судове засідання не з'явився, суд повторно зобов'язав відповідача дати відповіді на запитання, які були поставлені ухвалою від 02.05.2019, поновив відповідачу строк на подання відзиву та встановив останньому строк для подання відзиву до наступного судового засідання, зобов'язав позивача належним чином оформити докази щодо відсутності оплат, які були подані разом із заявою б/н від 22.04.2019, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, оголосив перерву у підготовчому судовому засіданні до 15.07.2019.
12.07.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, заява директора відповідача щодо поставлених судом питань, відзив відповідача на позовну заяву.
12.07.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог.
В судовому засіданні 15.07.2019 суд заслухав пояснення представника позивача, відповідач в судове засідання не з'явився, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача б/н від 12.07.2019 про відкладення розгляду справи; розглянув та задовольнив заяву позивача вх. №13708/19 від 12.07.2019 про збільшення розміру позовних вимог та визначив розглядати позовні вимоги у новій редакції, а саме: « 1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Арсенал-Київ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс" в період з січня 2018 року (01.01.2018) по 31.01.2019 року (13 місяців), за утримання будинку та прибудинкової території, опалення, водопостачання, гаряче водопостачання, водовідведення та електроенергію, суму в розмірі: 211445,01 грн; 2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Арсенал-Київ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс" заборгованість по орендній платі, в розмірі 16000,00 грн; 3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Арсенал-Київ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс" в період з 11.01.2018 по 31.01.2019 (за 386 днів), розмір відсотків з урахуванням встановленого індексу інфляції - 24734,36 грн та три відсотки річних від простроченої суми 7215,93 грн; 4. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Арсенал-Київ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс" судові витрати»; встановив позивачу строк для надання суду відповіді на відзив до наступного судового засідання. Суд в порядку п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 30.07.2019.
29.07.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшов відзив відповідача на позов.
В судовому засіданні 30.07.2019 суд заслухав пояснення представника позивача, відповідач в судове засідання не з'явився, суд зобов'язав позивача надати додаткові докази, оголосив перерву в судовому засіданні до 20.08.2019.
09.08.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла заява позивача на виконання вимог ухвали суду.
19.08.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла заява позивача на виконання вимог ухвали суду з клопотанням про поновлення строку на надання витребуваних судом доказів.
В судовому засіданні 20.08.2019 суд заслухав пояснення представника позивача, відповідач в судове засідання не з'явився, суд задовольнив клопотання позивача, зобов'язав позивача надати суду розширений розрахунок заявлених до стягнення сум, оголосив перерву в судовому засіданні до 03.09.2019.
30.08.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшло клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника.
02.09.2018 через канцелярію Господарського суду Київської області позивачем подано витребуваний судом розрахунок заявлених до стягнення сум.
В судовому засіданні 03.09.2019 суд заслухав пояснення представника позивача, він підтримав позовні вимоги, відповідач в судове засідання не з'явився.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Позивач відповідно до свідоцтв про право власності на нерухоме майно № 1778 від 07.02.2011, № 1767 від 07.02.2011, № 1766 від 07.02.2011 був власником підвалу № 10, секція № 5; підвалу № 3, секція № 4; підвалу № 2, секція № 3, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
25.07.2011 між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Щасливе-ЛУ 17» (замовник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіті-Стейт» (власник) (що діє від власного імені, від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна енергетична компанія 1») та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс" (управитель) укладено договір № 80-ССС про надання послуг балансоутримання та управління житловим комплексом, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого замовник та власник доручають управителю протягом визначеного цим договором строку прийняти на баланс та надавати послуги з управління житловим комплексом, а саме багатоповерховим житловим будинком з вбудованими офісними приміщеннями, розташованим по вул. Лесі АДРЕСА_1 . Управитель зобов'язується надавати послуги з управління в інтересах замовника, власника та для забезпечення сталого функціонування об'єкту відповідно до його цільового призначення, збереження споживчих властивостей, організації забезпечення потреби власників окремих житлових і нежитлових приміщень у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості згідно переліку, визначеного додатком 1 до цього договору.
Відповідно до акту прийняття-передачі об'єкта на баланс та в управління (додаток № 2 до договору) позивач прийняв в управління багатоповерховий житловий будинок з вбудованими офісними приміщеннями, розташований по АДРЕСА_1 .
Отже, позивач станом на 20.09.2015 є власником та управителем зазначеного майна.
20.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Арсенал-Київ" (орендар) укладено договір оренди №35/15. Крім того, сторонами укладено низку додатків та додаткових угод до договору, тож його умови цитуються судом у їх кінцевій редакції.
Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування частину багатоповерхового житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , під частиною будинку, яка передається у користування (оренду) орендареві, розуміються наступні приміщення, розташовані у будинку: підвал № 2 секції № 3 загальною площею 297,60 кв.м.; підвал № 3 секції № 4 загальною площею 160,30 кв.м.; частину підвалу підвал № 10 секції № 5 загальною площею 100,62 кв.м.
Відповідно до п.п. 1.6.1., 1.7. договору сторони підтвердили, що орендодавець належним чином повідомив орендаря про те, що частина приміщень, що є об'єктом оренди за цим договором, а саме: підвал № 2 секції № 3 загальною площею 297,60 кв.м.; підвал № 3 секції № 4 загальною площею 160,30 кв.м.; частину підвалу підвал № 10 секції № 5 загальною площею 100,62 кв.м., передана орендодавцем в іпотеку Публічному акціонерному товариству «Дочірній Банк Сбербанку Росії» (іпотекодержатель) відповідно до іпотечного договору, укладеного 19.12.2011, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстровано в реєстрі за № 18699. Приміщення належать орендодавцеві на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема, передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.
Серед іншого, в матеріалах справи міститься лист Публічного акціонерного товариства «Дочірній Банк Сбербанку Росії» № 341/5150 від 08.12.2015, в якому зазначено, що укладення договорів оренди щодо іпотечного майна не потребує додаткового погодження банком.
Сторони домовились, що договір автоматично припиняє свою дію з моменту виникнення у іпотекодержателя права звернення стягнення на приміщення на умовах іпотечного договору. При цьому, договір вважається розірваним протягом 10 робочих днів з дати отримання орендарем відповідного письмового повідомлення іпотекодержателя (п. 2.10. договору).
Згідно з умовами цього договору, за користування приміщенням орендар сплачує орендодавцю орендну плату. Орендна плата в місць становить 25000,00 грн. Орендар сплачує орендодавцю орендну плату щомісяця до 10-го числа поточного місяця за кожен попередній місяць на підставі актів прийому-передачі наданих послуг, які мають бути підписані не пізніше 5-го числа місяця, що настає за попереднім місяцем. Платежі починають нараховуватися з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення. Орендна плата за неповний місяць оренди сплачується у розмірі, пропорційному фактичному використанню приміщення (п.п. 4.1., 4.3., 4.4. договору).
В додатку № 3 від 20.09.2015 сторони погодили перелік послуг, вартість яких включена в орендну плату: цілодобова охорона будинку. З 07:00 до 24:00 - підтримання правопорядку, з 24:00 до 07:00 - охорона; забезпечення безперебійного функціонування загальних систем будинку, параметрів інженерних систем приміщення; комунальні послуги (опалення, електрозабезпечення, водозабезпечення, водовідведення).
Відповідно до акту приймання-передачі приміщення від 20.09.2015 до господарського договору оренди №35/15 від 20.09.2015 орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування приміщення, обумовлені договором.
Додатковою угодою № 1 від 19.09.2017 до договору оренди сторони внесли зміни в п. 4.1. договору, виклавши його у наступній редакції: «Строк оренди приміщення по цьому договору складає 2 роки 11 місяців».
Оскільки вимоги позивача ґрунтуються на наслідках порушення відповідачем договірних зобов'язань, в частині сплати платежів за договором оренди, до них відповідно застосовуються положення положення глави 47-53, 58 Цивільного кодексу України, глави 19-20, 26, Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вже зазначалось, відповідно до акту приймання-передачі приміщення від 20.09.2015 до господарського договору оренди №35/15 від 20.09.2015 орендодавець передав орендарю в користування обумовлене договором майно, тож належним чином виконав свої договірні зобов'язання.
Водночас, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання зі сплати обумовлених договором платежів, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 211445,01 грн боргу за утримання будинку та прибудинкової території, опалення, водопостачання, гаряче водопостачання, водовідведення та електроенергію; 16000,00 грн боргу з орендної плати; 24734,36 грн втрат від інфляції; 7215,93 грн 3% річних.
Щодо вимоги про стягнення боргу з орендної плати у сумі 16000,00 грн.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення 16000,00 боргу з орендної плати за період оренди з вересня 2015 року по грудень 2017 року (28 місяців). За вказаний період позивачем нараховано відповідачу орендну плату у загальній сумі 700000,00 грн. Водночас, з банківських виписок з рахунків позивача (містяться в матеріалах справи) вбачається, що відповідач за період з січня 2016 року по травень 2018 року сплатив позивачу 684000,00 грн орендної плати. З наведеного вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати складає 16000,00 боргу.
Заперечуючи проти вказаної вимоги, відповідач зазначав, що у заяві про збільшення позовних вимог у таблиці оплат зазначено призначення платежу «орендна плата згідно договору № 35/15 від 15.10.2015» та «орендна плата згідно договору № 35/15 від 15.10.2016». Відповідач зазначає, що договорів від зазначених дат сторонами не укладалось, тож вказана таблиця не може бути доказом здійснення оплат відповідачем у зазначеному розмірі.
Суд критично оцінює вказані заперечення, позаяк, по-перше, відповідачем не заперечується факт сплати грошових коштів позивачу у зазначеному розмірі, по-друге, доказів існування інших правовідносин між сторонами суду не надано, доказів відсутності заборгованості за договором також не надано.
Виходячи з наведеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 16000,00 боргу обґрунтованою, документально підтвердженою, відповідачем не спростованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача 211445,01 грн боргу за утримання будинку та прибудинкової території, опалення, водопостачання, гаряче водопостачання, водовідведення та електроенергію.
Позивачем нараховано відповідачу за період з січня 2018 року по січень 2019 року 211445,01 грн боргу за утримання будинку та прибудинкової території, опалення, водопостачання, гаряче водопостачання, водовідведення та електроенергію. На підтвердження вказаних вимог позивачем надано копії рішень Щасливської міської ради Бориспільського району Київської області щодо затвердження тарифів на комунальні послуги, звіти про показники приладів обліку, акти приймання-передачі електричної енергії між позивачем та ПАТ «Київобленерго», банківські виписки з рахунку позивача за весь період.
Суд вважає вказану вимогу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 179555703, № 179555406, 179556088 від 03.09.2019 вбачається, що приміщення, що є предметом оренди за спірним договором, 20.12.2017 внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки набуто у власність ПАТ «Сбербанк».
Згідно з ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Відповідно до ст. 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.
Відповідач зазначає, а позивач не заперечує, про те, що в листопаді 2018 року він отримав лист від ПАТ «Сбербанк», в якому останній повідомив про набуття права власності на орендоване майно.
Отже, внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки, з моменту переходу права власності на спірне майно, позивач втратив право на отримання комунальних та орендних платежів щодо вказаного майна від відповідача.
Серед іншого, обґрунтовуючи обсяг спожитих та вартість комунальних послуг, позивач посилається на покази відповідних лічильників. Водночас, в договорі сторони не погоджували переліку лічильників, їх марок та серійних номерів, порядку зняття показів, місць, де розташовані лічильники тощо. Так само, суду не надано доказів встановлення таких лічильників. Крім того, в додатку № 3 від 20.09.2015 сторони погодили перелік послуг, вартість яких включена орендну плату, зокрема, охорона, забезпечення безперебійного функціонування загальних систем будинку, параметрів інженерних систем приміщення; комунальні послуги (опалення, електрозабезпечення, водозабезпечення, водовідведення). Отже, посилання позивача на те, що у зазначений період спожито комунальних послуг на суму 211445,01 грн є непідтвердженими документально, безпідставними, а вимоги про стягнення їх вартості не підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача 24734,36 грн втрат від інфляції; 7215,93 грн 3% річних.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, що кореспондується з ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення 24734,36 грн втрат від інфляції та 7215,93 грн 3% річних, розрахованих, виходячи із суми заборгованості 227445,01 грн (борг з орендної плати та з плати за комунальні послуги) за період з 11.01.2018 по 31.01.2019.
Водночас, як вже зазначалось, суд вважає недоведеною вимогу позивача про стягнення з відповідача 211445,01 грн боргу за спожиті комунальні послуги. Отже, судом здійснено власний розрахунок втрат від інфляції та 3% річних за заявлений позивачем період, виходячи із суми боргу з орендної плати у розмірі 16000,00 грн, згідно якого сума втрат від інфляції та 3% річних складає 1739,98 грн та 507,62 грн відповідно.
Виходячи з цього, вимога позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3% річних підлягає задоволенню частково у сумах 1739,98 грн втрат від інфляції та 507,62 грн 3% річних.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обгрнутовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України”, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Арсенал-Київ" (08325, Київська обл., Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Лисенка, буд. 13, код ЄДРПОУ 39116334) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс" (08325, Київська обл., Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, буд. 14-Б, код ЄДРПОУ 34514979) 16000,00 грн боргу, 1739,98 грн втрат від інфляції, 507,62 грн 3% річних, а також 273,74 грн судового збору.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складене та підписане 13.09.2019.
Суддя А.Ф. Черногуз