ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.09.2019Справа № 910/8306/19
Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В., розглянувши справу в порядку спрощеного провадження
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІДЛАЙФ" (92922, Луганська область, Кремінський район, село Бараниківка, вулиця Зарічна, будинок 124; ідентифікаційний код 35710888)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПФ АГРО" (01030, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 44; ідентифікаційний код 37251667)
про стягнення грошових коштів у розмірі 500 000,00 грн,
Без виклику (повідомлення) представників учасників судового процесу,
У червні 2019 року Товариство обмеженою відповідальністю " ФІДЛАЙФ " (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПФ АГРО" (далі - відповідач, ) про стягнення грошових коштів у розмірі 500 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням з боку відповідача в поверненні безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 500 000,00 грн.
Подана позовна заява відповідає вимогам, викладеним у статтях 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України. Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження відсутні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати справу в порядку спрощеного провадження повідомлення (виклику) представників учасників справи.
Сторони додаткові докази, пояснення, заперечення у встановлений строк не подали.
При цьому, з приводу повідомлення відповідача щодо відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.
Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.
Відповідно до ч.11 ст.242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення сторін про відкриття провадження та розгляд справи № 910/8306/19, на виконання приписів ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі 01.07.2019 була направлена судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адреси місцезнаходження позивача та відповідача, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Водночас, конверт з ухвалою суду від 01.07.2019, скерований на адресу відповідача, був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "за закінченням встановленого строку".
Згідно з п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадженнф у справі №910/8306/19 від 01.07.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, судом вчинені необхідні дії для належного повідомлення учасників судового процесу про відкриття провадження у справі.
Приписами статті 248 ГПК передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
За приписами частини 4 та 5 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Протягом періоду з 15.03.2017 по 30.03.2017 Товариство перерахувало на користь ТОВ «Альфара» (у подальшому реорганізовано у ТОВ «СПФ АГРО») 1 2500 000,00 грн грошових коштів в рахунок майбутніх поставок за договором.
Проте такий правочин сторонами укладений не був. Вказані обставини відповідачем не заперечуються.
У період з 23.05.2017 по 23.06.2017 відповідач здійснив повернення грошових коштів у розмірі 750 000,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською довідкою. Вказані обставини відповідачем також не спростовано.
Оскільки грошова сума в розмірі 500 000,00 грн станом на день звернення із позовом до суду не повернута, Товариство звернулось із даним позовом до суду.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 2 статті 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
У письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами. (частина 1 статті 208 ЦК України).
Відповідно до приписів статті 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
Частинами 1 та 2 статті 642 ЦК України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Разом із цим, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження укладення між сторонами договору поставки як у спрощений спосіб із погодженням таким чином всіх істотних умов, притаманних даному виду договору, так і в письмовій формі. Матеріали справи не містять доказів протилежного.
Приписами статей 76-77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку, що правовідносин між сторонами мають кондиційний характер та підпадають під регулювання положень глави 83 ЦК України.
Відповідно до приписів статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Указаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 2 жовтня 2013 року в справі № 6-88цс13.
Ураховуючи те, що сума, яка має бути повернена позивачу в розмірі 500 000,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, відповідач на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчили би про наявність достатніх правових підстав для утримання ним вказаної суми, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість даної вимоги позивача, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову Товариства в повному обсязі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІДЛАЙФ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПФ АГРО" про стягнення грошових коштів у розмірі 500 000,00 грн - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПФ АГРО" (01030, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 44; ідентифікаційний код 37251667) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІДЛАЙФ" (92922, Луганська область, Кремінський район, село Бараниківка, вулиця Зарічна, будинок 124; ідентифікаційний код 35710888) 500 000,00 грн (п'ятсот тисяч гривень 00 копійок) грошових коштів та 7 500,00 грн (сім тисяч п'ятсот гривень 00 копіойк).
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СУДДЯ В.В.ДЖАРТИ