04 вересня 2019 року Справа № 915/1610/19
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Долгової А.О.
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “УКР ГАЗ РЕСУРС”
(04080, м.Київ, вул.Новоконстянтинівська, буд.13/10, оф.201; ідент.код 41427817),
до відповідача: Міського комунального підприємства “Миколаївводоканал”
(54055, м.Миколаїв, вул.Погранична, буд.161; ідент.код 31448144)
про: стягнення заборгованості в розмірі 883670,27 грн, з яких: 536176,24 грн - основний борг, 11239,35 грн - збитки від інфляції, 3363,79 грн - 3% річних, 39668,32 грн - пеня, 293222,57 грн - збитки за недовикористаний обсяг газу.
Згідно заяви вхід.№12253/19 від 23.07.2019 про зменшення позовних вимог: стягнення заборгованості в розмірі 833670,23 грн, з яких: 486176,24 грн - основний борг, 11239,35 грн - інфляційні втрати, 3363,79 грн - 3% річних, 39668,32 грн - пеня, 293222,53 грн - збитки за недовикористаний обсяг газу,-
20.06.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю “УКР ГАЗ РЕСУРС” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №413 від 13.06.2019, в якій просить суд стягнути з Міського комунального підприємства “Миколаївводоканал” заборгованість в розмірі 883670,27 грн, з яких: 536176,24 грн - сума основної заборгованості по Договору постачання природного газу №29/12-2018-Н від 29.12.2018, 11239,35 грн - збитки від інфляції, 3363,79 грн - 3% річних, 39668,32 грн пені, 293222,57 грн - збитки за недовикористаний обсяг газу.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в порушення приписів чинного законодавства, а саме норм статей 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625 ЦК України, Розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015, та укладеного між сторонами умов договору №29/12-2018-Н від 29.12.2018 постачання природного газу відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання щодо своєчасної оплати спожитого в лютому - квітні 2019 року природного газу, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 536176,24 грн. Неналежне виконання з боку відповідача умов договору стало підставою для нарахування пені, збитків від інфляції та 3% річних.
До того ж, позивач вказує, що відповідачем в лютому - квітні 2019 року було спожито значно менший обсяг природного газу ніж той що був погоджений сторонами в договорі, що стало підставою для нарахування збитків за недовикористаний обсяг газу.
Ухвалою суду від 26.06.2019 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 23.07.2019.
Відповідач у відзиві на позов за вих.№1511/36 від 08.07.2019 та доповненнях до відзиву №1543/36 від 15.07.2019 погоджується про порушення ним строків оплати вартості спожитого природного газу, але не погоджується з розміром основної суми боргу та зазначає про те, що станом на 12.06.2019 заборгованість складає 486176,24 грн. Стосовно заявлених сум збитків за недовикористаний обсяг газу в сумі 293222,57 грн відповідач наголошує про відсутність належних і допустимих доказів з боку позивача, які б свідчили про наявність правових підстав для стягнення збитків, та просить суд відмовити в задоволені позову в цій частині.
До того ж, у клопотанні №1541/36 від 11.07.2019 та заяві №1790/36 від 29.08.2019 відповідач просив суд зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій на 90%.
23.07.2019 за вхід.№12253/19 від позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 833670,23 грн, з яких: 486176,24 грн - основний борг, 11239,35 грн - інфляційні втрати, 3363,79 грн - 3% річних, 39668,32 грн - пеня, 293222,53 грн - збитки за недовикористаний обсяг газу.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 12.06.2019 відповідачем частково погашено заявлену в позові основну суму боргу в розмірі 50000,00 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку за 12.06.2019.
До того ж, відповідачем, в підтвердження частково погашено заявленої в позові суми основну боргу в розмірі 50000,00 грн, надано копію платіжного доручення №3403 від 12.06.2019.
Відповідно до п.2) ч.2 ст.46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у ст.42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що відповідно до п.2) ч.2 ст.46 ГПК України, позивач скористався своїм правом зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання, судом розглядаються первісні позовні вимоги викладені в заяві за вхід.№12253/19 від 23.07.2019.
Ухвалою суду від 23.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 20.08.2019.
В ході розгляду справи представники сторін підтримали висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.
20.08.2019 судове засідання відкладалось на 04.09.2019 в зв'язку з неявкою сторін.
Сторони явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, відповідач про причини неявки суду не повідомив, позивач в клопотанні за вих.№469 від 14.08.2019 просив провести судовий розгляд справи без участі його представника, при цьому позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.
Згідно ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.
У судовому засіданні 04.09.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
29.12.2018 між сторонами був укладений договір №29/12-2018-Н на постачання природного газу (далі - Договір) (а.с.13-23), згідно з предметом якого позивач, як постачальник, зобов'язався поставити відповідачу у 2019 році товар: код за ДК 021:2015-09120000-6 Газове паливо (Природний газ Миколаївська область), а саме: природний газ (далі - газ), а відповідач, як споживач, зобов'язався прийняти газ та оплатити постачальнику його вартість у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених даним Договором (п.1.1 Договору).
Загальний обсяг постачання газу: 220,8 тис.куб.м. Щомісячний обсяг постачання газу, який повинен бути поставлений за кожним місцем постачання визначається споживачем за наступним графіком постачання по місяцях у 2019 році (тис.куб.м), зокрема: в лютому 2019 - 80,0 тис.куб.м, у березні 2019 - 45,0 тис.куб.м та в квітні 2019 - 15,0 тис.куб.м (п.1.2 Договору).
Ціна на газ встановлюються в національній валюті України. Валютою договору є гривня. Ціна, за 1 тис.куб.м газу на момент укладення даного договору, без врахування вартості транспортування природного газу по території України та без ПДВ складає: 10500,00 грн, крім того ПДВ 20% складає - 2100,00 грн. Разом ціна складає: 12600,00 грн. Загальна сума цього договору складає: 2782080,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 463680,00 грн, згідно із Специфікацією (Додаток №1) (п.п.2.1 - 2.3 Договору).
Дані обсяги газу є плановими. Обсяги закупівлі газу можуть бути зменшені відповідно до реальних потреб споживача. Обсяги постачання газу постачальником споживачу в кожному розрахунковому періоді (місяці) визначаються на підставі письмової заявки споживача постачальнику і можуть відрізнятись від обсягів, зазначених в п.1.2 цього Договору. Споживач має право на коригування протягом розрахункового періоду підтверджених постачальником обсягів газу у відповідності до нормативно-правових актів, які регламентують діяльність на ринку природного газу. (п.п.1.3, 1.5, 1.6 Договору).
Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу, що визначено у п.2.2 Договору, на кількість газу, реалізованого у відповідному місяці. Ціна, зазначена в п.2.2 Договору, може змінюватись протягам дії Договору у порядку, встановленому діючим законодавством України. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору. Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до п.2.2 цього Договору, застосовується Сторонами при складанні Актів приймання-передачі природного газу та розрахунках за цим Договором (п.п.2.4 - 2.6 Договору).
Споживач зобов'язаний сплатити вартість місячного обсягу газу на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата вартості газу проводиться таким чином:
- 30% від вартості заявлених обсягів газу оплачується до 10-го числа місяця постачання;
- 30% від вартості заявлених обсягів газу оплачується до 20-го числа місяця постачання;
- 30% від вартості заявлених обсягів газу оплачується до 30-го числа місяця постачання;
- остаточний розрахунок проводиться на підставі належним чином оформлених Актів прийому-передачі природного газу до 10-го числа наступного місяця (п.п.3.1, 3.2 Договору).
Відносини сторін, що не врегульовані цим договором, регулюються Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання газу, Кодексом газотранспортної системи та Кодексом газорозподільних систем, затвердженими в установленому законом порядку (п.1.18 Договору).
Кількість поставленого споживачу газу визначається за показниками встановленого у споживача комерційного вузла обліку, та підтверджується Оператором ГРМ та/або Оператором ГТС. Приймання-передача газу протягом місяця здійснюється відповідно до п.1.4 та п 1.6 даного Договору. Приймання-передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних Актів приймання-передачі природного газу, які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.п.4.1 - 4.3 Договору).
В разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу споживач спланує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.7.2 Договору).
Порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення цього договору встановлюється Правилами постачання газу (п.7.7 Договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 30.06.2019, а в частині грошових розрахунків до повного виконання зобов'язань (п.10.1 Договору).
27.02.2019 між сторонами було підписано додаткову угоду №1 до Договору (а.с.25), якою сторони узгодили змінити ціну природного газу в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг) та визначили, що ціна на природний газ в лютому 2019 становить: за 1000 м.куб. природного газу - 11458,80 грн з ПДВ. Додаткова угода до договору набирає чинності з 01.02.2019 та діє до 30.06.2019, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.
21.03.2019 між сторонами було підписано додаткову угоду №2 до Договору (а.с.26), якою сторони узгодили змінити ціну природного газу в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг) та визначили, що ціна на природний газ з 01 березня 2019 становить: за 1000 м.куб. природного газу - 9792,00 грн з ПДВ. Додаткова угода до договору набирає чинності з 01.03.2019 та діє до 30.06.2019, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.
Договір та додаткові угоди до нього скріплені підписами та печатками обох сторін.
Відповідачем в письмових заявках місячної номінації постачання обсягів природного газу (а.с.27, 29, 31) визначались обсяги постачання газу, які не відрізнялись від обсягів, зазначених в п.1.2 Договору, а саме: в лютому 2019 - 80,0 тис.куб.м, у березні 2019 - 45,0 тис.куб.м та в квітні 2019 - 15,0 тис.куб.м.
З матеріалів справи вбачається, що в лютому 2019 року відповідачем було спожито 34,850 тис.куб.м природного газу на суму 399339,18 грн з ПДВ, в березні 2019 року відповідачем було спожито 27,310 тис.куб.м природного газу на суму 267419,52 грн з ПДВ, в квітні 2019 року відповідачем було спожито 1,983 тис.куб.м природного газу на суму 19417,54 грн з ПДВ, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами приймання передачі-природного газу відповідно за №УГР00000195 від 28.02.2019, за №УГР00000433 від 31.03.2019 та №УГР00000555 від 30.04.2019 (а.с.28, 30, 32).
Загалом в лютому - квітні 2019 відповідачем було спожито природного газу на суму 686176,24 грн.
Відповідачем зобовязання за Договором щодо оплати спожитого природного газу були виконанні частково: 18.03.2019 здійснено оплату в сумі 100000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1474 (а.с.47); 11.06.2019 здійснено оплату в сумі 50000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3347 (а.с.48); 12.06.2019 здійснено оплату в сумі 50000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3403 (а.с.49); а тому залишок заборгованості складає 486176,24 грн (686176,24 грн - 200000,00 грн), що підтверджується позивачем та визнається відповідачем.
В порушення умов Договору, на дату подання позову, повного розрахунку за спожитий в лютому - квітні 2019 природний газ відповідач не здійснив, що зумовило звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених дослідженими судом доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.
Спірні відносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.
Так, згідно з приписами ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За умовами ч.1 ст.662, ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Водночас, згідно пункту 12 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015, за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати діючому постачальнику копію відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.
На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.
Взаємовідносини між постачальником і Оператором ГТС щодо обміну інформацією про фактичні обсяги споживання природного газу споживачем регулюються Кодексом газотранспортної системи та окремим договором транспортування природного газу, укладеним між постачальником та Оператором ГТС.
Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідач в порушення умов Договору та приписів чинного законодавства, у визначені договором терміни, за спожитий в лютому - квітні 2019 року природний газ повністю не розрахувався, наявність заборгованості у сумі 486176,24 грн не спростував та не надав суду доказів погашення боргу перед позивачем.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 486176,24 грн основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені суд приходить до наступних висновків.
Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
На підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 11239,35 грн інфляційних втрат нарахованих за період з березня 2019 по травень 2019.
Перевіривши розрахунок нарахування інфляційних втрат, суд вважає його методологічно та арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
До того ж, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в загальному розмірі 3363,79 грн, а саме: за період з 11.03.2019 по 12.06.2019 включно в розмірі 1926,40 грн нараховану від суми простроченого платежу 249339,18 грн по зобов'язанням за лютий 2019 року; за період з 11.04.2019 по 12.06.2019 включно в розмірі 1384,72 грн нараховану від суми простроченого платежу 267419,52 грн по зобов'язанням за березень 2019 року; та за період з 11.05.2019 по 12.06.2019 включно в розмірі 52,67 грн нараховану від суми простроченого платежу 19417,54 грн по зобов'язанням за квітень 2019 року.
Перевіривши розрахунок нарахування 3% річних, судом встановлено, що згідно п.3.2 Договору остаточний розрахунок з оплати вартості спожитого газу проводиться на підставі належним чином оформлених Актів прийому-передачі природного газу до 10-го числа наступного місяця.
При нарахуванні 3% річних по зобов'язанням лютого 2019 позивачем не були враховані вимоги ч.5 ст.254 ЦК України, відповідно до яких, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
До того ж, позивачем при нарахуванні 3% річних по зобов'язанням лютого 2019 року не враховано здійснену 12.06.2019 відповідачем часткову оплату суми основного боргу в розмірі 50000,00 грн за платіжним дорученням №3403.
Судом розмір 3% річних за зобов'язаннями лютого 2019 уточнено, виходячи з наступного.
З огляду на приписи ч.5 ст.254 ЦК України та п.3.2 Договору, днем прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за поставлений у лютому 2019 природний газ слід вважати 12.03.2019, оскільки 10.03.2019 припадає на неділю, а перший наступний робочий день - це 11.03.2019. Відповідно, простроченим платіж буде вважатись з 12.03.2019.
Таким чином, нарахування 3% річних за зобов'язанням лютого 2019 має здійснюватись за період з 12.03.2019 по 12.06.2019 включно наступним чином:
- виходячи із суми боргу 249339,18 грн, яка існувала в період з 12.03.2019 по 11.06.2019 включно (92 дн.): 249339,18 грн х 3% х 92 дн/365 дн = 1885,41 грн;
- виходячи із суми боргу 199339,18 грн, яка існувала 12.06.2019 (1 дн.): 199339,18 грн. х 3% х 1 дн/365 дн = 16,38 грн.
Всього за зобов'язаннями лютого 2019 року сума 3% річних становить 1901,79 грн.
Перевіривши розрахунок нарахування 3% річних за зобов'язаннями березня, квітня 2019, суд вважає його методологічно та арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3339,18 грн 3% річних (1901,79 грн + 1384,72 грн + 52,67 грн). В частині стягнення 3% річних у сумі 24,61 грн (3363,79 грн - 3339,18 грн) слід відмовити.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Пунктом 7.2 Договору сторони встановили, що у разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу споживач спланує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Тобто сторонами в Договорі обумовлено міру та обсяг відповідальності споживача за порушення строків оплати спожитого природного газу у вигляді пені.
За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами статей 230-231 Господарського кодексу України закріплено наступне:
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу (ст.230 ГК України).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).
Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню в загальному розмірі 39668,32 грн, а саме: за період з 11.03.2019 по 12.06.2019 включно в розмірі 22788,91 грн нараховану від суми простроченого платежу 249339,18 грн по зобов'язанням за лютий 2019 року; за період з 11.04.2019 по 12.06.2019 включно в розмірі 16264,96 грн нараховану від суми простроченого платежу 267419,52 грн по зобов'язанням за березень 2019 року; та за період з 11.05.2019 по 12.06.2019 включно в розмірі 614,45 грн нараховану від суми простроченого платежу 19417,54 грн по зобов'язанням за квітень 2019 року.
Перевіривши розрахунок нарахування пені, судом встановлено, що згідно п.3.2 Договору остаточний розрахунок з оплати вартості спожитого газу проводиться на підставі належним чином оформлених Актів прийому-передачі природного газу до 10-го числа наступного місяця.
При нарахуванні пені по зобов'язанням лютого 2019 позивачем не були враховані вимоги ч.5 ст.254 ЦК України, відповідно до яких, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
До того ж, позивачем при нарахуванні пені по зобов'язанням лютого 2019 не враховано здійснену 12.06.2019 відповідачем часткову оплату суми основного боргу в розмірі 50000,00 грн за платіжним дорученням №3403.
Судом розмір пені за зобов'язаннями лютого 2019 уточнено, виходячи з наступного.
З огляду на приписи ч.5 ст.254 ЦК України та п.3.2 Договору, днем прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за поставлений у лютому 2019 природний газ слід вважати 12.03.2019, оскільки 10.03.2019 припадає на неділю, а перший наступний робочий день - це 11.03.2019. Відповідно, простроченим платіж буде вважатись з 12.03.2019.
Таким чином, нарахування пені за зобов'язанням лютого 2019 має здійснюватись за період з 12.03.2019 по 12.06.2019 включно наступним чином:
- виходячи із суми боргу 249339,18 грн, яка існувала в період з 12.03.2019 по 25.04.2019 включно (45 дн.), ставка пені 18% річних: 249339,18 грн. х 36% х 45 дн./365дн. = 11066,56 грн;
- виходячи із суми боргу 249339,18 грн, яка існувала в період з 26.04.2019 по 11.06.2019 включно (47 дн.), ставка пені 17,5% річних: 249339,18 грн. х 35% х 47 дн./365дн. = 11237,34 грн;
- виходячи із суми боргу 199339,18 грн, яка існувала 12.06.2019 (1 дн.), ставка пені 17,5% річних: 199339,18 грн. х 35% х 1 дн./365дн. = 191,15 грн.
Всього за зобов'язаннями лютого 2019 року пеня становить 22495,05 грн.
Перевіривши розрахунок нарахування пені за зобов'язаннями березня, квітня 2019, суд вважає його методологічно та арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 39374,46 грн пені (22495,05 грн + 16264,96 грн + 614,45 грн). В частині стягнення пені у сумі 293,86 грн (39668,32 грн - 39374,46 грн) слід відмовити.
При розгляді клопотання №1541/36 від 11.07.2019 та заяви №1790/36 від 29.08.2019, в яких відповідач просить суд зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій (пені) на 90%, судом враховано наступне.
Звертаючись із клопотанням та заявою про зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій (пені), відповідач вказує, що МКП «Миколаївводоканал» є стратегічно важливим та соціально значущим підприємством м.Миколаєва, яке надає послуги з водопостачання та водовідведення майже 100% споживачів міста. Відповідно до статуту, основною метою діяльності МКП "Миколаївводоканал" є найбільш ефективне використання майна територіальної громади м.Миколаєва, а також забезпечення навколишнього природного середовища в процесі падання послуг з водопостачання та водовідведення, а предметом діяльності і є централізоване надання послуг з водопостачання та водовідведення.
Відповідач вказує, що основними споживачами таких послуг є категорія «населення» станом на 01.07.2019 - 178574 особових рахунків, 825 бюджетних установ та організацій, а також 6972 підприємства, які знаходяться в м.Миколаєві.
За твердженнями відповідача, станом на 01.07.2016, заборгованість споживачів МКП "Миколаївводоканал" складає 55155941,74 грн, левова частка якої - це заборгованість населення, а саме 51932480,93 грн. Станом на 01.06.2019 заборгованість споживачів перед МКП "Миколаївводоканал" вже складає 103763801,90 грн, з них "населення" - 97985997,64 грн.
До того ж, відповідач зазначає, що за даними звіту про фінансові результати за перше півріччя 2019 року МКП "Миколаївводоканал" зазнало збитку від звичайної діяльності за звітний період у розмірі 13174000,00 грн та непокритий збиток минулих років, за балансом на 30.06.2019, складає 102848000,00 грн при тому, що статутний капітал становить 360001000,00 грн. Тобто, третина статутного капіталу охоплює збитки минулих періодів, а політика Держави і основна складова в послузі з централізованого водопостачання та водовідведення - електроенергія в т.ч. збільшення її вартості - свідчить про потенційну загрозу банкрутства МКП "Миколаївводоканал".
Також відповідач зазначає, що у випадку сплати штрафних санкцій зачіпаються не лише майнові інтереси МКП "Миколаївводоканал", а й інші інтереси, зокрема, можливість здійснення ремонтної компанії водопровідних і каналізаційних мереж, очисних споруд, необхідних для належного падання послуг населенню м.Миколаєва та іншим споживачам. Зазначає, що загальна протяжність водопровідних мереж МКП «Миколаївводоканал» становить близько 1195 км, з яких понад 57 км аварійних вуличних мереж і більше 35 км аварійних водогонів, з яких 72% водоводів були побудовані із залізобетону. Каналізаційні мережі, які були введені в експлуатацію після 1990 року, становлять усього близько 37% від загальної кількості (близько 264 км); більше 10% каналізаційних мереж - це мережі, які були прокладені до 1950 року, а це близько 74 км; практично 35% каналізаційних мереж були прокладені в період 1970 - 1990 років (250 км). Таким чином, реальна картина технічного етапу каналізаційних мереж показує весь масштаб проблеми, а саме більше 60% мереж вже давно вичерпали свій ресурс експлуатації. На теперішній час ситуація у місті Миколаєві з водопостачанням та водовідведення є критичною і підтвердженням ньому є цифри необхідна для приведення у належний стан всіх елементів інфраструктури - 4 мільярди 700 мільйонів гривень. Затвердження зазначеної програми в озвученій цифрі подає надію про їх виділення для МКП «Миколаївводоканал».
Крім того, відповідач зазначає, що нарахування штрафних санкцій здебільшого виникло в зв'язку з невідповідністю тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що постачалися населенню, а тому їх виникнення не залежало від МКП «Миколаївводоканал» і було зумовлено несвоєчасним виділенням з боку Держави субвенції та й то лише частково. Так, в 2017 Держава, на виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» не виділяла субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах, в т.ч. на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що постачалися населенню (у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування), де б приймав участь відповідач. Таке положення збереглось і в 2018-2019 роках.
Відповідач вказує, що починаючи з 2011 року Держава не в повній мірі виділяє субвенцію для погашення заборгованості з різниці в тарифах, зокрема па послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що призвело до утворення такої заборгованості станом на перший квартал 2017 року в сумі 55803658,00 грн по категорії "населення" та за 2015-2017 роки по категорії "бюджетні установи та організації" в сумі 2306386,00 грн.
Позивач письмових заперечень на клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій (пені) суду не надав, доводи відповідача, викладені в клопотанні не спростував.
Оцінивши викладені у клопотанні відповідача обставини суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язань, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідно до приписів ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені та штрафу зменшувати їх розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.
Під час прийняття рішення по даній справі судом також досліджується ступінь вини відповідача у виникненні спору.
Судом встановлено, що несвоєчасне погашення заборгованості перед позивачем сталося не з вини відповідача, оскільки єдиним джерелом для оплати спожитого газу є кошти, отримані в якості оплати за наданні послуги з водопостачання та водовідведення з боку населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств, та субвенцій на погашення різниці у тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що постачалися населенню (у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування), які до цього часу не відповідають фактичній собівартості вказаних послуг.
Що стосується виробничої діяльності відповідача, то відповідно до статуту основною метою діяльності МКП "Миколаївводоканал" є найбільш ефективне використання майна територіальної громади м.Миколаєва, а також забезпечення навколишнього природного середовища в процесі надання послуг з водопостачання та водовідведення, а предметом діяльності і є централізоване надання послуг з водопостачання та водовідведення.
Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами таких послуг є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення.
Відповідно до довідки про кількість особових рахунків (а.с.58) основними споживачами таких послуг є категорія «населення» станом на 01.07.2019 - 178574 особових рахунків, 825 бюджетних установ та організацій, а також 6972 підприємства, які знаходяться в м.Миколаєві.
Згідно довідок про обсяги та структуру дебіторської заборгованості (а.с.59,60) станом на 01.07.2016, заборгованість споживачів МКП "Миколаївводоканал" складає 55155941,74 грн, левова частка якої - це заборгованість населення, а саме 51932480,93 грн, а станом на 01.06.2019 заборгованість споживачів перед МКП "Миколаївводоканал" вже складає 103763801,90 грн, з них "населення" - 97985997,64 грн.
Наданий відповідачем Звіт про фінансові результати за перше півріччя 2019 свідчить, що МКП "Миколаївводоканал" зазнало збитку від звичайної діяльності за звітний період у розмірі 13174000,00 грн та непокритий збиток минулих років, за балансом на 30.06.2019, складає 102848000,00 грн, що свідчить про значну стійку збитковість підприємства.
Вказані обставини, на думку суду, підтверджують відсутність можливості здійснення своєчасних розрахунків за спожитий газ, а також свідчать про значне погіршення фінансового стану підприємства та реальну загрозу його банкрутства.
При розгляді клопотання судом також взято до уваги, що позивачем не надано суду жодних доказів того, що його фінансовий стан є гіршим за фінансовий стан відповідача. До того ж, позивачем не надано жодних доказів, які підтверджують понесенням ним збитків або можливості їх понесення у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за спірним договором.
Вказані обставини, на думку суду свідчать про те, що несвоєчасне погашення заборгованості перед позивачем сталося не з вини відповідача, останній не уникає від свого обов'язку перед позивачем щодо здійснення своєчасних розрахунків за спожитий природний газ, шукає шляхи та вживає заходи для погашення боргу, однак у зв'язку з несприятливою фінансовою ситуацією в економіці держави в цілому, низьким рівнем платоспроможності населення, несвоєчасним та не повним наданням субвенцій на погашення різниці у тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що постачалися населенню.
Поступове збільшення розміру збитків підприємства свідчить про наявність реальної загрози банкрутства підприємства, що, враховуючи соціальну значимість останнього, може призвести до негативних наслідків для споживачів послуги з централізованого водопостачання та водовідведення - населення м.Миколаєва, лікувальних закладів, шкіл, інших об'єктів соціальної сфери міста, бюджетних установ та державних закладів. В свою чергу, в умовах існуючої соціальної напруги та суттєвого погіршення платоспроможності населення, такі дії можуть призвести до соціального вибуху.
Оцінивши вказані обставини та проаналізувавши докази, надані відповідачем в обґрунтування своєї позиції, врахувавши інтереси стягувача, суд вважає, що соціальний статус боржника, його матеріальний стан, відсутність вини у несвоєчасному погашенні заборгованості перед позивачем, а також те, що нарахування та стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та певної суми пені у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов'язані з порушенням відповідачем умов спірного договору. Стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі, на думку суду, не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що даний випадок є винятковим і, з урахуванням інтересів позивача, існують об'єктивні підстави для зменшення розміру стягуваної пені на 50% - до 19687,23 грн.
Щодо стягнення 293222,57 грн збитків за недовикористаний в лютому - квітні 2019 року обсяг природного газу, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Як встановлено вище судом, щомісячний обсяг постачання газу, який повинен бути поставлений за кожним місцем постачання визначається споживачем за наступним графіком постачання по місяцях у 2019 році (тис.куб.м), зокрема: в лютому 2019 - 80,0 тис.куб.м, у березні 2019 - 45,0 тис.куб.м та в квітні 2019 - 15,0 тис.куб.м (п.1.2 Договору).
Відповідачем в письмових заявках місячної номінації постачання обсягів природного газу (а.с.27, 29, 31) визначались обсяги постачання газу, які не відрізнялись від обсягів, зазначених в п.1.2 Договору, а саме: в лютому 2019 - 80,0 тис.куб.м, у березні 2019 - 45,0 тис.куб.м та в квітні 2019 - 15,0 тис.куб.м.
З матеріалів справи вбачається, що в лютому 2019 року відповідачем було спожито 34,850 тис.куб.м природного газу на суму 399339,18 грн з ПДВ, в березні 2019 року відповідачем було спожито 27,310 тис.куб.м природного газу на суму 267419,52 грн з ПДВ, в квітні 2019 року відповідачем було спожито 1,983 тис.куб.м природного газу на суму 19417,54 грн з ПДВ, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами приймання передачі-природного газу відповідно за №УГР00000195 від 28.02.2019, за №УГР00000433 від 31.03.2019 та №УГР00000555 від 30.04.2019 (а.с.28, 30, 32).
Отже, з урахуванням погодженого сторонами обсягу природного газу у лютому - квітні 2019 року в загальному обсязі 140,0 тис.куб.м (в лютому 2019 - 80,0 тис.куб.м, у березні 2019 - 45,0 тис.куб.м та в квітні 2019 - 15,0 тис.куб.м.) та фактично використаного у лютому - квітні 2019 року обсягу 64,143 тис.куб.м (в лютому 2019 - 34,850 тис.куб.м, у березні 2019 - 27,310 тис.куб.м та в квітні 2019 - 1,983 тис.куб.м), очевидно, що відповідачем у лютому - квітні 2019 року недовикористано природний газ у загальному розмірі 75,866 тис.м.куб (140,0 тис.куб.м - 64,143 тис.куб.м ).
Оскільки, позивачем заявлені до стягнення збитки, суд зазначає, що за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України), однак, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Відповідно до п.1.18 Договору відносини сторін, що не врегульовані цим договором, регулюються Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання газу, Кодексом газотранспортної системи та Кодексом газорозподільних систем, затвердженими в установленому законом порядку.
Згідно п.7.7 Договору Порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення цього договору встановлюється Правилами постачання газу.
Пунктом 1 Розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.06.2015 №2496, визначено, що відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках, зокрема - 1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.
Належних та допустимих доказів, на підтвердження закупівлі позивачем обсягів природного газу, який повинен був бути використаний відповідачем, позивачем суду не надано.
У зв'язку із положеннями вказаної норми Правил постачання природного газу, судом враховано, що вказані збитки розраховуються та стягуються з урахуванням обсягів, що закуплені постачальником за договором постачання природного газу, докази чого, як зазначено вище, відсутні у матеріалах справи.
Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем не доведена наявність усіх елементів господарського правопорушення - фактична наявність збитків та їх конкретний розмір.
До того ж, судом приймається до уваги, що пунктом 3 Розділу VI Правил постачання природного газу, встановлено порядок вирішення питання між сторонами стосовно збитків, а саме, що за результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія. Форма акта-претензії є довільною. Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов'язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування. У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів дотримання процедури відшкодування збитків, яка встановлена пунктом 3 Розділу VI Правил постачання природного газу, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення збитків за недовикористаний обсяг природного газу є передчасними, оскільки відповідачу не було встановлено строку для відшкодування збитків позивача у вищезазначеному порядку, який встановлений обов'язковим для сторін Договору Правилами постачання природного газу.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищезазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у сумі 293222,57 грн є неправомірною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позову було сплачено до Державного бюджету України судовий збір у сумі 13255,05 грн. Розмір позовних вимог при поданні позову складав 883670,27 грн. Під час розгляду справи позивач зменшив розмір заявлених позовних вимог на 50000,00 грн до 833670,23 грн.
У відповідності до п.1) ч.1 ст.7 Закону України “Про судовий збір” у разі зменшення розміру позовних вимог, сплачена сума судового збору (у даному випадку 750,00 грн (13255,05 грн - (833670,23 грн х 1,5% = 12505,05 грн) повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.
Згідно ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, однак, без урахування зменшення судом суми пені.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір, розрахований пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у сумі 8101,94 грн (540129,23 грн / 833670,23 грн х 12505,05 грн).
Щодо клопотання позивача за вхід.№13437/19 від 19.08.2019 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що позивачем до вказаного клопотання не додано доказів сплати наданих йому представником обсягу послуг та виконаних робіт, а тому розгляд даного клопотання є передчасним.
Суд звертає увагу позивача на те, що він не позбавлений можливості звернення до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в порядку передбаченому ст.244 ГПК України з наданням доказів сплати наданих йому представником обсягу послуг та виконаних робіт.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Міського комунального підприємства “Миколаївводоканал” (54055, м.Миколаїв, вул.Погранична, буд.161; ідент.код 31448144) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УКР ГАЗ РЕСУРС” (04080, м.Київ, вул.Новоконстянтинівська, буд.13/10, оф.201; ідент.код 41427817) 486176,24 грн основного боргу, 19687,23 грн пені, 11239,35 грн інфляційних втрат, 3339,18 грн - 3% річних та 8101,94 грн судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне судове рішення складено 12.09.2019 року.
Суддя М.В. Мавродієва