ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.09.2019Справа № 910/6105/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Компанії Маттел,Інк. (Mattel, Inc.)
до Товариства з додатковою відповідальністю «ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ «ЯСЕН»
Міністерства економічного розвитку і торгівлі України
Про дострокове припинення дії свідоцтва та зобов'язання вчинити дії
Представники:
від позивача: Шаповал В.В.
від відповідача 1: Комлаш В.М.
від відповідача 2: Фінагіна В.Б.
Компанія Маттел, Інк. (Mattel, Inc.) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Продовольча компанія Ясен" та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про дострокове припинення дії свідоцтва та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має намір зареєструвати знак "BARBIE" для товарів і послуг 8, 29, 30, 32 класів МКТП, однак підставою для попередньої відмови в наданні правової охорони вказаного знаку стала наявність знаку "БАРБІ", раніше зареєстрованого на ім'я відповідача 1 згідно зі свідоцтвом України № 32903 від 15.07.2003 однак, як стверджує позивач, вказаний знак не використовується відповідачем 1 щодо усіх товарів для яких він зареєстрований, вже понад п'ять років. Враховуючи це, позивач просить суд достроково повністю припинити дію свідоцтва України № 32903 від 15.07.2003 на знак "БАРБІ" щодо усіх товарів 29, 30, 32 класів МКТП та зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести відповідні зміни до Державного реєстру на знаки для товарів і послуг, про що здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 суд ухвалив: позовну заяву компанії Маттел, Інк. (Mattel Inc.) залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: надання до суду відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви; подання підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; надання доказів доплати судового збору у встановленому порядку (оригінал платіжного документа) та розмірі (1921,00 грн.); встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.
24.05.2019 від позивача до відділу діловодства суду надійшла заява про усунення недоліків.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на наведені імперативні приписи пункту 4 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.
Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2019 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 25.06.2019; зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України надати суду матеріали заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 32903 від 15.07.2003 та виписку з Державного реєстру свідоцтв на знаки для товарів і послуг щодо свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 32903 від 15.07.2003.
13.06.2019 через відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшов відзив, відповідно до якого відповідач 2 зазначає, що дія свідоцтва може бути достроково припинення, якщо знак для товарів і послуг не використовується без поважних причин протягом 5 років від дати публікації про видачу свідоцтва або від іншої дати.
18.06.2019 через відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
20.06.2019 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшов відзив, у якому відповідач 1 просить закрити провадження у справі і залишити позов без розгляду, а також вказує про хибність і безпідставність тверджень позивача щодо невикористання знаку за спірним свідоцтвом.
У підготовче засідання 25.06.2019 з'явився представник позивача та представник відповідача 1. Представники відповідача 2 у підготовче засідання не з'явилися, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.
Розглянувши в підготовчому засіданні клопотання відповідача 1 про закриття провадження у справі і залишення позову без розгляду, яке міститься у відзиві, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо: позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності; позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано; у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору; позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду; позивач у визначений судом строк не вніс кошти для забезпечення судових витрат відповідача і відповідач подав заяву про залишення позову без розгляду; сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк; дієздатна особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява; після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього ж суду інший позов (позови) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду; між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення суду іншої держави, якщо право укласти таку угоду передбачене законом або міжнародним договором України, за винятком випадків, якщо суд визнає, що така угода суперечить закону або міжнародному договору України, є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Згідно з ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо: спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; відсутній предмет спору; суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу; позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом; після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.
Так, відповідачем 1 не наведено жодної з підстав, яка в силу приписів ст. ст. 226, 231 Господарського процесуального кодексу України є підставою для закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, відтак, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача 1, яке міститься у відзиві.
У підготовчому засіданні 25.06.2019 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 30.07.2019.
У судове засідання 30.07.2019 з'явились представники відповідачів. Представники позивача у судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
У судовому засіданні оголошено перерву до 03.09.2019.
У судове засідання 03.09.2019 з'явились представники сторін.
У судовому засіданні 03.09.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд
Компанія Маттел,Інк.(Mattel, Inc.) подала заявку №m201619948 на реєстрацію знаку для товарів «BARBIE» для товарів 8, 29, 30, 32 класів МКТП, проте відповідно до повідомлення Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» від 26.02.2018 позивача повідомлено про можливу відмову у наданні правової охорони заявленому на ім'я позивача позначенню відносно всіх товарів 29, 30, 32 класів МКТП через те, що заявлене на реєстрацію позначення є схожим настільки, що його можна сплутати зі словесним знаком «БАРБІ», раніше зареєстрованим в Україні на ім'я відповідача 1 (свідоцтво №32903 від 15.07.2003) щодо споріднених товарів.
Судом встановлено, що 15.07.2003 за наслідками розгляду заявки № 2001010181 від 15.01.2001 було зареєстровано знак для товарів і послуг «БАРБІ» для товарів 29, 30, 32 класів МКТП та видано свідоцтво № 32903 на знак для товарів і послуг.
Так, знак для товарів і послуг «БАРБІ» за свідоцтвом України № 32903 зареєстровано для таких товарів:
Кл. 29 МКТП: м'ясо; риба; птиця; дичина; м'ясні екстракти; законсервовані, сухі, несирі фрукти та овочі; желе; повидла; фруктові компоти; яйця; молоко та молочні продукти; харчова олія і жири.
Кл. 30 МКТП: кава; чай; какао; цукор; рис; тапіока; саго; замінники кави; борошно та зернові продукти; хліб; морозиво; мед; сироп мелясовий; дріжджі; пекарські порошки; сіль; гірчиця; оцет; приправи; прянощі; харчовий лід.
Кл. 32 МКТП: пиво; мінеральні і газовані води та інші безалкогольні напої; фруктові напої і фруктові соки; сиропи та інші складники для готування напоїв.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про свій намір зареєструвати знак "BARBIE" для товарів і послуг 8, 29, 30, 32 класів МКТП, однак підставою для попередньої відмови в наданні правової охорони вказаного знаку стала наявність знаку "БАРБІ", раніше зареєстрованого на ім'я відповідача 1 згідно зі свідоцтвом України № 32903 від 15.07.2003 однак, як стверджує позивач, вказаний знак не використовується відповідачем 1 щодо усіх товарів для яких він зареєстрований, вже понад п'ять років. Враховуючи це, позивач просить суд достроково повністю припинити дію свідоцтва України № 32903 від 15.07.2003 на знак "БАРБІ" щодо усіх товарів 29, 30, 32 класів МКТП та зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести відповідні зміни до Державного реєстру на знаки для товарів і послуг, про що здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність".
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р. під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №3-649гс15.
Як встановлено судом, компанія Маттел, Інк.(Mattel, Inc.) подала заявку №m201619948 на реєстрацію знаку для товарів «BARBIE» для товарів 8, 29, 30, 32 класів МКТП, проте відповідно до повідомлення Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» від 26.02.2018 позивача повідомлено про можливу відмову у наданні правової охорони заявленому на ім'я позивача позначенню відносно всіх товарів 29, 30, 32 класів МКТП через те, що заявлене на реєстрацію позначення є схожим настільки, що його можна сплутати зі словесним знаком «БАРБІ», раніше зареєстрованим в Україні на ім'я відповідача 1 (свідоцтво №32903 від 15.07.2003) щодо споріднених товарів.
Як вбачається з матеріалів справи, охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого він звернувся до господарського суду, полягає в тому, що дія свідоцтва України № 32903 на знак для товарів і послуг «БАРБІ», виданого на ім'я відповідача 1 щодо товарів 29, 30, 32 класів МКТП, є перешкодою для позивача в реєстрації власного знаку "BARBIE".
В якості підстави заявлених позовних вимог позивач послався, зокрема, на п. 4 ст. 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", приписами якої передбачено право будь-якої особи звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково, якщо знак не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.
До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 ГК України).
Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 ЦК України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 ГК України та ч. 1 ст. 420 ЦК України, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).
Відповідно до ст. 492 ЦК України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.
Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом (ч. 1 ст. 157 ГК України, ч. 1 ст. 494 ЦК України).
Як передбачено ст. 495 ЦК України та відображається у ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку, зокрема, є право на її використання, виключне право дозволяти використання торговельної марки, виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання, інші майнові права інтелектуальної власності.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", власник свідоцтва повинен добросовісно користуватися правами, що випливають із свідоцтва.
Згідно з п. 4 ст. 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", якщо знак не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково.
У цьому разі дія свідоцтва може бути припинена повністю або частково лише за умови, що власник свідоцтва не зазначить поважні причини такого невикористання. Такими поважними причинами, зокрема є:
обставини, що перешкоджають використанню знака незалежно від волі власника свідоцтва, такі як обмеження імпорту чи інші вимоги до товарів і послуг, встановлені законодавством;
можливість введення в оману щодо особи, яка виробляє товари або надає послуги, під час використання знака особою, що звернулася до суду, чи іншою особою щодо товарів і послуг, відносно яких висунута вимога про припинення дії свідоцтва.
Отже, з урахуванням положень п. 4 ст. 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", достроково може бути припинена повністю або частково дія свідоцтва, знак за яким не використовується в Україні протягом більше ніж трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації.
Водночас, 01.09.2017 набула чинності Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про асоціацію та Сторони), яка була вчинена 21.03.2014 та 27.06.2014 в м. Брюсселі та ратифікована Україною 16.09.2014 згідно Закону України від 16.09.2014 № 1678-VII "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони".
Відповідно до статті 158 Угоди про асоціацію для цілей цієї Угоди права інтелектуальної власності включають зокрема, торговельні марки.
Угодою про асоціацію встановлені окремі стандарти, які доповнюють та уточнюють права і зобов'язання Сторін згідно з Угодою про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС) та іншими міжнародними договорами у сфері інтелектуальної власності, зокрема, щодо торговельних марок.
Статтею 198 Угоди про асоціацію визначено, що сторони передбачають, що реєстрація торговельної марки підлягає анулюванню, якщо протягом безперервного п'ятирічного періоду вона не була введена у використання на відповідній території для товарів або послуг, стосовно яких вона зареєстрована, і відсутні належні причини для невикористання; проте жодна особа не може заявити, що права власника на торговельну марку мають бути анульовані, якщо протягом проміжку часу між закінченням п'ятирічного періоду і поданням заяви про анулювання розпочалося або було поновлено реальне використання торговельної марки; початок використання або його поновлення протягом трьохмісячного періоду, що передує заяві про анулювання, яке розпочалося відразу після закінчення безперервного п'ятирічного періоду невикористання, не беруться до уваги, якщо підготовка до початку або поновлення використання здійснюється лише у зв'язку з тим, що власник усвідомлює можливість подання заяви про анулювання.
Таким чином, наведені норми ст. 198 Угоди про асоціацію передбачають анулювання реєстрації торговельної марки, якщо протягом безперервного п'ятирічного періоду вона не була введена у використання на відповідній території для товарів або послуг, стосовно яких вона зареєстрована, і відсутні належні причини для невикористання, тоді як згідно чинних норм п. 4 ст. 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" достроково може бути припинена повністю або частково дія свідоцтва, знак за яким не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації.
Статтею 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 19 Закону України "Про міжнародні договори України" визначено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Аналогічні приписи містить стаття 10 Цивільного кодексу України.
Таким чином, з урахуванням ст. 198 Угоди про асоціацію, реєстрація торговельної марки підлягає анулюванню, якщо протягом безперервного п'ятирічного періоду вона не була введена у використання на відповідній території для товарів або послуг, стосовно яких вона зареєстрована, і відсутні належні причини для невикористання.
Відповідно до ч. 1 ст. 426 ЦК України, способи використання об'єкта права інтелектуальної власності визначаються Цивільним кодексом України та іншим законом.
Використанням торговельної марки у сфері господарювання, відповідно до ч. 2 ст. 157 Господарського кодексу України, визнається застосування її на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг.
Відповідно до п. 4 ст. 16 Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" використанням знака визнається:
нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);
застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано;
застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.
Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака. (п. 4 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг").
Відповідно до п. 4 ст. 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", для цілей цього пункту використанням знака власником свідоцтва вважається також використання його іншою особою за умови контролю з боку власника свідоцтва.
Зі змісту спірних правовідносин вбачається, що обов'язок доведення факту використання зареєстрованого знаку, а у разі відсутності такого використання, - обов'язок зазначення поважних причин, з яких знак не використовувався, покладається на відповідача 1.
Так, на підтвердження факту використання знака власник свідоцтва має подати суду докази вчинення принаймні деяких дій з числа зазначених у частині четвертій статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг"; такими доказами можуть бути, зокрема, примірники товарів, на яких нанесено відповідний знак для товарів і послуг, документи із зображенням знака (каталоги, прайс-листи з пропозиціями щодо надання послуг чи поставки товарів тощо). Поширення на території України товарів із зображенням знака може бути підтверджено касовими чеками, квитанціями, накладними, іншими документами, що містять інформацію про найменування товару й місце його придбання, а в разі коли власником знака є нерезидент, підтвердженням ввезення товарів в Україну можуть бути митні декларації та інші митні документи. При цьому докази, які можуть підтвердити використання знака для товарів і послуг, повинні бути, як правило, обмежені трирічним строком до дати звернення позивача до суду.
Саме лише укладення договорів (у тому числі ліцензійних) щодо розпорядження майновими правами на знак для товарів і послуг не може вважатися використанням даного знака. Доказами використання певного позначення у відповідності з укладеним договором можуть виступати, зокрема, договори купівлі-продажу чи поставки товару, на якому розміщено знак, договори про розміщення рекламної продукції про такі товари на відповідних рекламних носіях тощо. Використання позначення може підтверджуватися й фактичними даними про використання його іншою особою за умови контролю з боку власника свідоцтва (доказами такого використання позначення мають бути такі ж документи, як і у випадку, якби власник знака використовував його у власній діяльності).
Так, на підтвердження використання на території України знаку «БАРБІ» за свідоцтвом України № 32903 протягом останніх п'яти років до дати звернення позивача з даним позову до суду, відповідачем 1 подано копії договорів та додатків до таких договорів (специфікацій), зокрема: договору поставки №1423-15/у від 20.08.2015, №48-15/у від 04.01.2016, №5-17/у від 01.02.2017, №51-18 від 01.08.2018, №20-19 від 03.01.2019, №9-Т9 від 04.03.2019.
Судом встановлено, що у додатках до вказаних договорів (специфікаціях на поставку) серед переліку товарів на поставку в розділі «Мармеладні вироби» або «Мармелад» зазначений товар «Трьохшаровий, Барбі, Самоцвіт».
Таким чином, відповідач 1 фактично зазначає про використання знаку за свідоцтвом №32903 щодо товару «мармелад».
Разом з тим, суд зазначає, що з виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтва №32903 станом на 10.06.2019, що подана відповідачем 2, вбачається, що знак для товарів і послуг «БАРБІ» не зареєстрований для такого товару як «мармелад», натомість такий знак зареєстрований для товару - «желе» (кл.29 МКТП).
Таким чином, з метою з'ясування обставин щодо використання чи невикористання відповідачем 1 спірного знаку для товарів і послуг саме щодо товару 29 класу МКТП «желе», необхідним є з'ясування обставин, чи підпадає продукт «мармелад» під поняття «желе».
Відповідно до Національного стандарту України ДСТУ 3718:2007 «Концентрати харчові Солодкі страви желе, муси, пудинги, концентрати молочні. Загальні технічні умови», желе - суміш екстрактів (плодових, ягідних або плодових із ягідними) чи ароматичних харчових есенцій з цукром, харчовими кислотами, агаром, желатином або желювальним картопляним крохмалем з доданням харчових натуральних чи штучних або синтетичних, ідентичних натуральним, барвників.
Відповідно до Національного стандарту України ДСТУ 4333:2004 «Мармелад Загальні технічні умови», мармелад - цукровий кондитерський виріб драглистої структури, отриманий уварюванням фруктово-ягідного пюре або водного розчину агару, карагінану, пектину чи желатину з цукром, глазурований або неглазурований, який постачають споживачу.
Наведені у Національних стандартах визначення дають підстави для висновку, що вказані продукти (мармелад та желе) отримуються за різною технологією їх приготування, зокрема, для приготування мармеладу необхідним є уварювання фруктово-ягідного пюре чи інших складових, тоді-як желе є сумішшю екстрактів чи есенцій з іншими елементами, без необхідності уварювання.
За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що «мармелад» включається до змісту поняття «желе» чи що вказані поняття є ідентичними за своєю суттю, з огляду на що відсутні, відповідно, підстави вважати, що продаж мармеладу «Трьохшаровий, Барбі, Самоцвіт» є використанням знаку для товарів і послуг «БАРБІ» за свідоцтвом України №32903 щодо товару «желе».
При цьому, будь-яких інших доказів щодо використання знаку для товарів і послуг «БАРБІ», зокрема, щодо інших товарів, відповідачем 1, на якого покладено тягар доказування у спорах даної категорії, не надано, як і не зазначено поважних причин такого невикористання.
За наведених обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині дострокового припинення дії свідоцтва України №32903 на знак для товарів і послуг «БАРБІ», а тому позовні вимоги в частині дострокового припинення дії свідоцтва підлягають задоволенню.
Позивач також звернувся до суду з вимогою зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо припинення дії свідоцтва України №32903, про що здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність".
Відповідно до п. 2.3. Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002 р. № 10 (зі змінами, внесеними Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України № 578 від 14.06.2011 р.), у процесі ведення реєстру до нього вносяться, в тому числі, відомості щодо припинення дії свідоцтва повністю або частково, які в силу п. 1.3. вказаного Положення Державна служба інтелектуальної власності України публікує в офіційному бюлетені «Промислова власність».
При цьому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади державної системи правової охорони інтелектуальної власності» від 23 серпня 2016 № 585, Кабінет Міністрів України постановив: ліквідувати Державну службу інтелектуальної власності, поклавши на Міністерство економічного розвитку і торгівлі завдання і функції з реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності; установити, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі є правонаступником Державної служби інтелектуальної власності, що ліквідується, в частині реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності.
Відповідно п. 1 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459 "Питання Міністерства економічного розвитку і торгівлі", з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 585 (далі - Положення), Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономрозвитку) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері інтелектуальної власності.
Відповідно до п.п. 47-1, 47-2, 47-4, 47-7, 47-9 п. 4 Положення, Мінекономрозвитку відповідно до покладених на нього завдань, зокрема:
організовує в установленому порядку проведення експертизи заявок на об'єкти права інтелектуальної власності, видає патенти/свідоцтва на об'єкти права інтелектуальної власності;
здійснює державну реєстрацію об'єктів права інтелектуальної власності, проводить реєстрацію договорів про передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності, що охороняються на території України, ліцензійних договорів;
веде державні реєстри об'єктів права інтелектуальної власності;
організовує інформаційну та видавничу діяльність у сфері інтелектуальної власності;
видає офіційні бюлетені з питань інтелектуальної власності.
За наведених обставин, у зв'язку з задоволенням вимог про дострокове припинення дії свідоцтва України №32903 на знак для товарів і послуг «БАРБІ», позовні вимоги позивача про зобов'язання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо припинення дії свідоцтва України №32903, про що здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність", підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача 1.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Достроково припинити дію свідоцтва України №32903 від 15.07.2003 на знак для товарів і послуг «БАРБІ» повністю.
3. Зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 12/2; ідентифікаційний код: 37508596) внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості стосовно дострокового припинення дії свідоцтва України №32903 від 15.07.2003 на знак для товарів і послуг «БАРБІ» та здійснити про це публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність».
4. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ «ЯСЕН» (14037, м. Чернігів, вул. Громадська, 41А; ідентифікаційний код: 00381048) на користь Маттел, Інк. (Mattel, Inc.) («Корпорейшн Траст Центр», 1209, Орендж Стріт, 1209, місто Вілмінгтон, округ Ньюкасл, Делавер, США / Corporation Trust Center, 1209 Orange Street, in the City of Wilmington, in the County of New Castle, Delaware, USA) судовий збір у розмірі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. 00 коп.
5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 13.09.2019
Суддя Ю.В. Картавцева