ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/5184/18
провадження № 2-а/753/77/19
"24" червня 2019 р. Дарницький районний суду м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т.О.,
секретар судового засідання Кримчук Я.Р.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідачі: 1. інспектор Управління патрульної поліції у м. Києві ДПП 2 батальйону 4 полку 1 роти Павлович Богдан Євгенійович, 2. Управління патрульної поліції у м. Києві,
розглянув в судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора управління патрульної поліції у м. Києві ДПП 2 батальйону 4 полку 1 роти Павловича Богдана Євгенійовича, Управління патрульної поліції у м. Києві про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
23.03.2018 ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання дій протиправними та скасування постанови інспектора управління патрульної поліції у м. Києві ДПП 2 батальйону 4 полку 1 роти Павловича Богдана Євгенійовича (далі по тексту - інспектор патрульної поліції Павлович Б.Є., відповідач) від 13.03.2018 про накладення адміністративного стягнення по справі адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ознаками ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України).
Свої вимоги мотивував порушенням відповідачем вимог КпАП України вказуючи, що всупереч вимог ст. 256, 258 відповідач не склав протокол про адміністративне правопорушення, який він зобов'язаний був скласти, оскільки правопорушення було зафіксоване не в автоматичному режимі і оскаржувалось ним в усному порядку та в доданих до постанови письмових поясненнях, на порушення вимог ст. 276 виніс оскаржувану постанову на місці зупинки транспортного засобу, не виконав вимоги ст. 345 щодо порядку розгляду справи, а викладені в оскаржуваній постанові обставини не відповідають дійсності, оскільки він здійснив вимушену аварійну зупинку, а не стоянку. і не перешкоджав дорожньому руху та не створював загрози його безпеці.
Ухвалою від 02.04.2018 суд залишив позов без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою від 24.07.2018 суд визнав позов неподаним та повернув позивачеві з підстав неусунення недоліків, а саме: несплати судового збору.
06.09.2018 Київський апеляційний адміністративний суд ухвали постанову про скасування ухвали від 24.07.2018, а справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою від 11.10.2018 суд відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 03.12.2018.
03.12.2018 суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні заяви позивача про закриття провадження у справі та відклав розгляд справи на 26.02.2019.
Протокольною ухвалою від 26.02.2019 суд відклав розгляд справи на 29.05.2019.
Протокольною ухвалою від 29.05.2019 суд відклав розгляд справи на 24.06.2019.
Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися без повідомлення причин неявки, відзиву із запереченнями на позовну заяву відповідачами не подано.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини.
Постановою серії АР № 433794 від 13.03.2018 ОСОБА_1 притягнуто інспектора патрульної поліції ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КпАП України з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
У постанові зазначено, що 13.03.2018 о 02 год. 00 хв. (нечітко, можливо, о 07-00 год) у м. Києві на площі Вокзальній, 2 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Renault, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив стоянку в другій смузі руху та створив перешкоду іншим учасникам дорожнього руху, чим порушив пункт 15.4 ПДР України.
Даючи оцінку правомірності вищевказаної постанови суд керується Правилами дорожнього руху України (ПДР України), які відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, та положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України), які визначають відповідальність за адміністративні правопорушення і порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Так, відповідно до пункту 15.4 ПДР України, який має імперативний характер, тобто зобов'язує учасника дорожнього руху діяти у чіткій відповідності до його приписів, транспортні засоби не дозволяється ставити на проїзній частині в два і більше ряди.
Ч. 3 ст. 122 КпАП України встановлена адміністративна відповідальність за порушення цілої низки правил дорожнього руху, в тому числі і за порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху. Санкція цієї норми передбачає штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.
Відповідно до положень ст. 222 КпАП України розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 1 ст. 122 цього Кодексу, віднесено компетенції органів Національної поліції, діяти від імені яких мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Оскільки відповідач є працівником підрозділу Національної поліціїі має спеціальне звання «лейтенант поліції», він є особою, уповноваженою на розгляд вказаної справи.
Всупереч доводам ОСОБА_1 винесення оскаржуваної постанови на місці вчинення правопорушення не свідчить про її незаконність, оскільки відповідно до ч. 2, 3 ст. 258 КпАП України (в редакції Закону № 596-VIII від 14.07.2015) у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, протокол не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення.
За загальним правилом, встановленим ч. 5 ст. 258 КпАП України, уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.
Проте вказана норма не розповсюджується на випадки притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення, зокрема, правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, а відтак навіть у випадку оспорення позивачем допущеного порушення і накладеного на нього адміністративного стягнення відповідач не зобов'язаний був складати протокол про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ст. 251 КпАП України визначає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Позивач посилається на те, що він здійснив вимушену аварійну зупинку, що може бути розцінене як крайня необхідність (ст. 18 КпАП України), і відповідно до ч. 1 ст. 17 цього Кодексу виключає адміністративну відповідальність.
Окрім того позов обґрунтований посиланням на те, що зупинкою у другій смузі позивач не створював перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Жодних доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення в оскаржуваній постанові не зазначено і доказів на спростування наведених у позовній заяві доводів відповідачем не надано.
Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку про неправомірність постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КпАП України, що є підставою для її скасування та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Заявлення вимог до Управління патрульної поліції у м. Києві не ґрунтується на законі, оскільки за змістом ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України належним позивачем у даній справі є суб'єкт владних повноважень, тобто інспектор патрульної поліції ОСОБА_2 , який склав оспорювану постанову.
До того ж Управління патрульної поліції у м. Києві діє у складі Департаменту патрульної поліції і не є юридичною особою.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-9, 77, 20, 73-78, 90, 241, 242, 243, 244, 246, 255, 262, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною дії інспектора управління патрульної поліції у м. Києві ДПП 2 батальйону 4 полку 1 роти Павловича Богдана Євгенійовича щодо складання постанови серії АР № 433794 від 13 березня 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Скасувати постанову інспектора управління патрульної поліції у м. Києві ДПП 2 батальйону 4 полку 1 роти Павловича Богдана Євгенійовича серії АР № 433794 від 13 березня 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: