11 вересня 2019 року Справа № 160/6446/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЮхно І. В.
при секретаріГончаровій В.Г
за участі:
позивача представника позивача представник відповідача ОСОБА_1 . Нагороної Н .О. не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов, -
10.07.2019 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Ткачова В.В. від 13.05.2019 ВП№59020751 про стягнення виконавчого збору;
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Ткачова В.В. від 13.05.2019 ВП№59020751 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем було зазначено, що:
- обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є фактичне виконання судового рішення та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень;
- положення Закону, що визначають порядок виконання рішень немайнового характеру, які не можуть бути виконані без участі боржника, не передбачають вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення та, як наслідок, стягнення з боржника виконавчого збору;
- позивач звертає увагу суду, що виконання судового рішення можливе лише за участі стягувача, приймаючи до уваги, що без повідомлення боржника про наявність у стягувача вільного часу у робочі дні та узгодження із матір'ю дня побачення не пізніше ніж за добу - неможливо без участі обох сторін виконавчого провадження;
- державний виконавець не вчинив будь-яких дій, які б свідчили про реалізацію заходів примусового виконання рішення, передбачених ст.10 Закону;
- на думку позивача, взагалі відсутні будь-які підстави стверджувати про невиконання боржником рішення суду, а отже й відсутні підстави для стягнення виконавчого збору;
- за змістом оскаржуваної постанови від 13.05.2019 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника стягнення витрат виконавчого провадження в сумі 200 грн не вказано підстав для її винесення, що свідчить про її необґрунтованість, що позбавляє позивача можливості перевірити законність підстав для її винесення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 адміністративний позов ОСОБА_1 було залишено без руху у зв'язку з недотриманням вимог статей 160, 161 КАС України та запропоновано позивачу протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви.
24.07.2019 на виконання вищенаведеної ухвали від позивача до суду надійшли докази сплати судового збору.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду; відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, а також витребувано від відповідача належним чином засвідчені копії постанов державного виконавця Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Ткачова Віктора Валерійовича про стягнення виконавчого збору від 13.05.2019 та звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 13.05.2019 у виконавчому провадженні №59020751 з доказами направлення та вручення позивачеві та матеріалів виконавчого провадження №59020751 та встановлено строк на подання витребуваних доказів до 01.08.2019.
31.07.2019 засобами телекомунікаційного зв'язку на адресу електронної пошти суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
05.08.2019 судом було задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи до 15.08.2019 о 14:00 год.
15.08.2019 засобами телекомунікаційного зв'язку від головного державного виконавця Ткачова В.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відпусткою начальника відділу та відсутністю належним чином оформленої довіреності на представництво інтересів відділу без відповідних доказів на підтвердження зазначених обставин.
У судовому засіданні 15.08.2019 представник позивача заперечував проти клопотання про відкладення розгляду справи та просив суд відмовити у його задоволенні.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2019 повторно витребувано від відповідача належним чином засвідчені копії постанов державного виконавця Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Ткачова Віктора Валерійовича про стягнення виконавчого збору від 13.05.2019 та звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 13.05.2019 у виконавчому провадженні №59020751 з доказами направлення та вручення позивачеві та матеріалів виконавчого провадження №59020751 та встановлено строк на подання витребуваних доказів до 19.08.2019 до 10:00 год.
19.08.2019 у судовому засіданні від представника відповідача надійшли не в повному обсязі докази на виконання ухвали суду від 15.08.2019, а також відзив на позов, у якому відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні. Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти прийняття відзиву на позов з підстав пропуску строку на його подання.
Крім зазначеного, оскільки відзив на позов датований 08.08.2019, а довіреність на особу, що його підписала, видана лише 19.08.2019, суд приходить до висновку, що відзив підписано особою, яка не мала права його підписувати.
Судом протокольною ухвалою від 19.08.2019 з огляду на подання відповідачем відзиву з пропуском встановленого в ухвалі про відкриття провадження у справі строку без наведення поважності причин, а також неповноважною особою, відмовлено у прийнятті зазначеного відзиву до уваги та прийнято рішення про розгляд справи за наявними у матеріалах справи доказами.
З метою дослідження наданих відповідачем доказів та у зв'язку з перебуванням головуючого судді Юхно І.В. у щорічній відпустці у період з 20.08.2019 до 06.09.2019 судом оголошена перерва у судовому засіданні до 11.09.2019 о 13:15 год.
11.09.2019 у судовому засіданні позивач та його представник підтримали раніше викладену правову позицію та просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. 11.09.2019 засобами телекомунікаційного зв'язку надав до суду заяву про відкладення судового засідання у зв'язку з обставинами непереборної сили, а саме: несправністю автомобіля на трасі, що позбавляє державного виконавця прибути у судове засідання.
Представник позивача заперечував проти задоволення вказаного клопотання, оскільки всі пояснення та докази були надані відповідачем у судовому засіданні 19.08.2019.
За положеннями частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
З огляду на вищенаведене, суд на місці ухвалив розглянути справу за відсутності відповідача у справі.
Заслухавши пояснення позивача та представника позивача, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
03.05.2019 ОСОБА_3 звернувся до Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області і заявою про прийняття до примусового виконання виконавчого листа Вільногірського міського суду Дніпропетровської області у справі №174/810/18, виданого 17.04.2019, про визначення способу участі батька ОСОБА_3 у вихованні його сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом систематичних побачень батька з дитиною два рази на тиждень у його вільний від роботи час, з яких один раз у робочі дні з 17:00 год. до 19:00 год. і один раз з 12:00 год. до 14:00 у вихідний день (субота, неділя), у місці, визначеному за попередньою домовленістю батьків, у присутності матері ОСОБА_1 , з повідомленням матері ОСОБА_1 про день побачення з дитиною не пізніше ніж за добу.
На підставі вищенаведеної заяви постановою від 03.05.2019 державним виконавцем Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Ткачовим В.В. відкрито виконавче провадження №59020751, боржником у якому є ОСОБА_1 , а стягувачем - ОСОБА_3 .
Пунктом 3 резолютивної частини зазначеної постанови державним виконавцем прийнято рішення про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 8346 грн.
13.05.2019 державним виконавцем Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Ткачовим В.В. прийнято постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 8346 грн на користь стягувача Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в Державне Казначейство України у місті Києві, яка відповідно до пункту 3 резолютивної частини є виконавчим документом.
Крім того, 13.05.2019 постановою державного виконавця Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Ткачова В.В. звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , які вона отримує у Державній пожежно-рятувальній частині №52 ГУ ДСНС у Дніпропетровській області, у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 8546 грн, з яких - 8346 грн - сума боргу за виконавчим документом, 200 грн - витрати виконавчого провадження.
Вважаючи постанови про стягнення виконавчого збору та звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 13.05.2019, прийняті у виконавчому провадженні 59020751 протиправними, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон України «Про виконавче провадження» або Закон №1404-VIII; тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
За положеннями статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктами 1 та 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України, а також постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 5 статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
З аналізу вказаних норм вбачається, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження.
Суд також зазначає про те, що стягнення виконавчого збору є не правом, а обов'язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VІІІ не передбачено.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 по справі №750/7624/17 (провадження №К/9901/620/17) та від 15.07.2019 по справі №805/1174/17-а (провадження №К/9901/22996/18).
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 1 статті 27 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Посилання позивача на те, що обов'язковою передумовою для стягнення виконавчого збору є здійснення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення, суд вважає помилковими з огляду на вищенаведену позицію Верховного Суду.
Згідно з частиною 3 статті 27 Закону №1404-VIII за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Абзацом 1 статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 №2629-VIII передбачено, що мінімальна заробітна плата з 01 січня 2019 року у місячному розмірі становить - 4173 гривні.
За положеннями абзацу 1 частини 4 вказаної статті державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2832/5) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802 (далі - Інструкція №512/5; тут і далі - в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин) визначено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
13.05.2019 державним виконавцем Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Ткачовим В.В. було прийнято постанову про стягнення виконавчого збору 8346 грн (2 х 4173 грн), тобто з порушенням строку встановленого частиною 4 статті 27 Закону №1404-VIII та пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції №512/5.
Крім цього, суд звертає увагу, що ухвалами суду від 29.07.2019 та від 15.08.2019 року судом було витребувано від відповідача належним чином засвідчені копії постанов державного виконавця Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Ткачова Віктора Валерійовича про стягнення виконавчого збору від 13.05.2019 та звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 13.05.2019 у виконавчому провадженні №59020751 з доказами направлення та вручення позивачеві, проте доказів направлення постанови про стягнення виконавчого збору на виконання приписів пункту 8 розділу ІІІ Інструкції №512/5 відповідачем до матеріалів справи надано не було. При цьому, повідомлень про неможливість подання вказаних доказів до суду відповідачем не надано.
Відповідно до частини 9 статті 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
На підставі вищевказаної норми суд вирішує справу за наявними в ній доказами.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що постанова про стягнення виконавчого збору від 13.05.2019 №59020751, прийнята з порушенням вищенаведених приписів чинного законодавства.
З огляду на зазначене, у суду наявні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Ткачова В.В. від 13.05.2019 ВП №59020751 про стягнення виконавчого збору.
Вирішуючи питання про правомірність постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 13.05.2019 ВП№59020751, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 42 Закону №1404-VIII до складу коштів виконавчого провадження, зокрема, віднесені стягнуті з боржника кошти на витрати виконавчого провадження.
Частиною 2 вказаної статті визначено, що витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
У абзаці 3 частини 3 статті 42 Закону №1404-VIII передбачено, що розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Частиною 4 зазначеної статті встановлено, що на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Крім цього, у пункті 2 розділу VI Інструкції №512/5 передбачено, що витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
В порушення вищенаведених норм відповідачем до матеріалів справи не надано постанови про стягнення витрат виконавчого провадження. Доказів існування вищевказаної постанови в порушення обов'язку доказування, встановленого частиною 2 статті 77 КАС України, до суду відповідачем як суб'єктом владних повноважень надано не було.
Крім цього, пунктом 13 розділу VI Інструкції №512/5 визначено, що при виконанні рішення немайнового характеру у разі, якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення.
Оскільки постанова про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору прийнята державним виконавцем 13.05.2019, як і винесена на її реалізацію постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП№59020751, а доказів існування постанови про стягнення витрат виконавчого провадження відповідачем до суду не надано взагалі, як і доказів надсилання вказаних постанов боржнику, то у суду наявні підстави вважати, що боржник не мала можливості самостійно сплати виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.
Тобто, прийняття постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 13.05.2019 ВП№59020751 суд вважає передчасним.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Ткачова В.В. від 13.05.2019 ВП№59020751 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003 №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір у розмірі 1 536,80 грн, сплачений ОСОБА_1 при поданні адміністративного позову до суду відповідно до квитанції від 23.07.2019 №0.0.1418110855.1, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на користь позивача.
Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 287 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Центральна, буд.43; код ЄДРПОУ 34939629) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Ткачова В.В. від 13.05.2019 ВП№59020751 про стягнення виконавчого збору.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Ткачова В.В. від 13.05.2019 ВП№59020751 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 536,80 грн. (одна тисяча п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною шостою статті 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя І.В. Юхно