05 липня 2019 року Справа № 160/3356/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , третя особа - Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області про стягнення заборгованості, -
15.04.2019 року Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути витрати, пов'язані з його утриманням у розмірі 34899,14 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 10 о/с від 14.01. 2019 року відповідач звільнений зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». В порушення вимог статті 18 Закону України «Про міліцію», який діяв на момент зарахування до органів внутрішніх справ, та вимог статті 74 Закону України «Про національну поліцію» відповідач добровільно не відшкодував витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України, у зв'язку з чим Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ просить в судовому порядку відшкодувати відповідні витрати у загальному розмірі 34899,14 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Поштове відправлення з ухвалою про відкриття провадження направлене судом на адресу відповідача повернулось до суду «за закінченням терміну зберігання».
У строк встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження відповідачем не було надано до суду відзив на позовну заяву.
16.05.2019 року до суду від представника третьої особи надійшли пояснення на позовну заяву, у яких третя особа зазначає, що підтримує позов.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 03.08.2013 року на виконання вимог статті 18 Закону України «Про міліцію» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) та наказу МВС від 14.05.2007 року №150 між ОСОБА_1 , Дніпропетровським державним університетом внутрішніх справ та ГУМВС України в Дніпропетровській області був укладений договір № 2002 про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України.
Згідно з наказом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 03.08.2013 року № 224 ос ОСОБА_1 був зарахований курсантом на денну форму навчання за державним замовленням до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ та йому було присвоєно перше спеціальне звання рядовий міліції.
01.12.2016 року у зв'язку із прийняттям закону України «Про Національну поліцію» між ОСОБА_1 , Дніпропетровським державним університетом внутрішніх справ та ГУНП в Дніпропетровській області був укладений договір № 2756 про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України.
24.02.2017 року ОСОБА_1 успішно закінчив Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, отримав диплом та був направлений для проходження служби до ОВС.
На підставі наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 83 о/с від 01.03.2017 року відповідач, як випускник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, був призначений на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Широківського віділення поліції Криворізького відділу поліції.
Згідно наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 10 о/с від 14.01.2019 року відповідач був звільнений з органів внутрішніх справ за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію» на підставі рапортів від 22.11.2018 року та 14.12.2018 року.
Враховуючи те, що відповідач звільнився з Національної поліції за власним бажанням до закінчення трирічного терміну після завершення навчання, але не відшкодував витрати на навчання в ДДУВС у добровільному порядку, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із даним позовом.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про міліцію» (чинного на час зарахування на навчання), особи начальницького складу ОВС, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Згідно пункту 2 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року № 313 (далі Порядок № 313), відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлює МВС України разом з Міністерством фінансів України.
03.08.2013 року на виконання вимог статті 18 Закону України «Про міліцію» між відповідачем, Дніпропетровським державним університетом внутрішніх справ та ГУМВС в Дніпропетровській області був укладений договір № 2002 про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України.
Пунктом 2.3.6. договору передбачено, що в разі звільнення з ОВС по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі з підстав, зазначених у пункті 3 договору, відповідач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі згідно з затвердженим розрахунком.
Відповідно до пункту 3.2 договорів підставою відшкодування фактичних витрат на підготовку є звільнення особи зі служби протягом перших трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС України.
Аналогічні положення містяться також у пунктах 2.3.6 та 3.2 договору від 01.12.2016 року № 2756 укладеного між позивачем та Дніпропетровським державним університетом внутрішніх справ, ГУНП в Дніпропетровській області.
Згідно із пунктом 6.27 Положення про вищі навчальні заклади МВС, затвердженого наказом МВС України від 14.02.2008 року № 62, порядок та підстави для відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у ВНЗ осіб, які навчалися за державним замовленням, визначаються відповідно до чинного законодавства.
У відповідності до пункту 6.28 Положення про вищі навчальні заклади МВС, затвердженого наказом МВС України від 14.02.2008 року № 62, у разі відмови осіб, які навчалися за державним замовленням, від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Згідно із статтею 9 Закону України «Про міліцію» (який діяв станом на час виникнення спірних правовідносин), на курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права і обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про міліцію», підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, повязані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Також, згідно частини 2 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію», підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.
Положеннями частини 4 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію», особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно частини 5 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію», у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №261 (далі - Порядок).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку, цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі:
дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.
Згідно пункту 3 Порядку, відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов'язаних з:
грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням;
оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).
Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.
Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.
Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році.
На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.
Відповідно до довідок-розрахунків витрат, повязаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ протягом 2013-2017 рр., загальна сума витрат на утримання відповідача склала 34899,14 грн.
Відповідно до пункту 8 Порядку, у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.
Відповідачу було направлено лист від 19.02.2019 року № 1/840 з вимогою про відшкодування витрат на навчання, однак відповідачем у добровільному порядку витрати відшкодовані не були.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , третя особа - Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області про стягнення заборгованості.
Щодо стягнення з відповідача судового збору суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень пов'язанні із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (пр. Гагаріна, 26, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 08571446) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ), третя особа - Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області (вул. Троїцька, 20 А, м. Дніпро, 49101, код ЄДРПОУ 40108866) про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади - МВС УКраїни в особі структурного підрозділу - Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (р/р 31250224117468, код 08571446, банк одержувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати, пов'язані з утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ в сумі 34899 (тридцять чотири тисячі вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 14 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 05 липня 2019 року.
Суддя С.І. Озерянська