12 липня 2019 року Справа № 160/4196/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Барановського Р. А.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу №160/4196/19 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шоколадна компанія "Мир" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шоколадна компанія "Мир" (далі - ТОВ "Шоколадна компанія "Мир", підприємство, відповідач), у якій позивач просить суд стягнути з ТОВ "Шоколадна компанія "Мир" на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 332 508, 55 грн.
Справі за вищезазначеним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/4196/19 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Барановському Р.А.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2019р. відкрито провадження в адміністративній справі №804/4196/18 за вищезазначеним позовом та ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження згідно ч. 2 ст. 257 та ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України у письмовому провадженні.
Згідно ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України сторони були належним чином повідомлені про розгляд справи №804/4196/18 у спрощеному провадженні.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання положень Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”, ТОВ "Шоколадна компанія "Мир" при середньообліковій чисельності штатних працівників - 117 осіб, повинно було створити 5 робочих місць, на які працевлаштувати осіб з інвалідністю. Натомість, відповідач не виконав зазначений норматив, чим порушив вимоги ст.ст. 18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», у зв'язку з чим підприємство було зобов'язане сплатити 15.04.2019р. адміністративно-господарські санкції в сумі 332 508, 55 грн., виходячи з розміру середньорічної заробітної плати штатного працівника. Позивач зауважує, що відповідач у добровільному порядку вищезазначену суму санкцій не сплачує, у зв'язку з чим Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду із даним позовом.
Позиція ТОВ "Шоколадна компанія "Мир" відображена у відзиві на позов та полягає у безпідставності заявлених позивачем вимог. Так, відповідач зазначає, що підприємством вживались передбачені чинним законодавством заходи для забезпечення працевлаштування інвалідів, оскільки відповідачем створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та щомісячно протягом 2018 року направлялись до центру зайнятості Звітності «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за формою 3-ПН, а також підприємство надавало інформацію про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, однак, не з вини відповідача наявні вакансії залишилися незайнятими, у зв'язку з чим відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно із Положенням про Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженим наказом Фонду соціального захисту інвалідів № 81 від 21.05.2011р., відділення Фонду здійснює, зокрема, збір сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відділення Фонду є юридичною особою, може бути позивачем і відповідачем у судах різних інстанцій.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Шоколадна компанія "Мир" перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю, а, отже, на відповідача покладено обов'язок щорічно подавати до відділення Фонду соціального захисту інвалідів відомості про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю.
27.02.2019р. підприємством подано звіт №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік.
За даними вказаного звіту відповідача форми №10-ПІ у 2018 році: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 117 осіб; штатних працівників, яким встановлена інвалідність, на підприємстві становила 0 осіб; кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»- 5 осіб.
Згідно з розрахунком суми позову, наданим позивачем, ТОВ "Шоколадна компанія "Мир" не сплачено адміністративно-господарські санкції за не виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю за період 2018 року у сумі 332 508, 55 грн.
Як вбачається з письмових доказів, наявних в матеріалах справи станом на день звернення до суду відповідачем не сплачено вищезазначену суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, у зв'язку з чим Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Конституції України, Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», Закону України «Про зайнятість населення».
Частинами 1, 2 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.
Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
При цьому, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю.
Згідно з ч. 7 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затверджений постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007р. «Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» (далі - Порядок №70).
Згідно з пунктом 2 Порядку №70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
У відповідності до частини 1 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Відповідно до частин 3, 4 статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України «Про зайнятість населення» №5067-VI (далі - Закон №5067), роботодавці можуть звернутися за сприянням для працевлаштування даної категорії громадян до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону №5067, роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
На виконання пункту 4 частини 3 статті 50 Закону №5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013р. затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».
Так, пунктами 3, 4, 5 цього Порядку №316 від 31.05.2013р. передбачено, що Форма №3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Актуальність зазначених у формі №3-ПН вакансій уточняється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв'язку.
Форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
У розділі ІІІ даного Порядку визначено, що у звіті №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у пункті 2 наводиться загальна кількість осіб із числа громадян, що мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України «Про зайнятість населення»), яких роботодавець може працевлаштувати. За бажанням роботодавця може проводитись деталізація категорій претендентів на вакансію з урахуванням категорій громадян, перелік яких наведений у статті 14 Закону України «Про зайнятість населення», а також внутрішньо переміщених осіб.
Отже, в контексті Закону України «Про зайнятість населення» №5067-VI та затвердженого Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» на роботодавців покладено обов'язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії.
За правилами, визначеними статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.
Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Аналіз вищезазначених норм законодавства дає можливість зробити висновок, що законодавцем чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані:
- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця;
- створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;
- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;
- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;
- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та - в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
При цьому, Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» також визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.
З огляду на викладене, обов'язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.
Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.
Звіт форми №3-ПН є єдиним належним доказом, який свідчить про інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю.
Як вбачається зі звіту відповідача форми №10-ПІ у 2018 році середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, при цьому кількість осіб з інвалідністю штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», позивачем зазначено - 5 осіб.
Тобто, не виконано норматив у створенні робочого місця для працевлаштування 5 особи з інвалідністю.
Між тим, матеріалами справи підтверджено, що відповідач протягом 2018 року здійснював ряд заходів з метою виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме: виділив та влаштував місця для працевлаштування осіб з інвалідністю; інформував протягом звітного року центр зайнятості про наявність вільних вакансій на підприємстві з наданням відповідної характеристики вакантного місця (звітність форми №3-ПН); звітував Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю в передбаченому законодавством порядку.
При цьому, слід зауважити, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком займатися пошуком таких осіб для працевлаштування.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постановах від 02.04.2013р. у справі № 21-95а13 та від 26.06.2012р. у справі № 21-105а12, а також у постановах Верховного суду від 30.01.2018р. по справі №П/811/696/17 та від 06.02.2018р. по справі №П/811/693/17.
Слід зазначити, що передбачена частиною 1 статті 20 Закону України «Про основи соціал захищеності інвалідів в Україні» міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов'язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати:
1) в разі порушення роботодавцем вимог частини 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, оскільки саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або
2) в разі порушення роботодавцем ви частини 3 статті 17, частини 1 статті 18, частин 2, 3, 5 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», що полягає у безпідставній відмові в працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до ні державною службою зайнятості.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного суду від 20.03.2018р. у справах №817/652/17, №802/707/17-а.
Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, внаслідок застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 цієї статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).
Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.
Отже, за умови виконання підприємством обов'язку щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, своєчасного інформування центру зайнятості про наявність вакантних посад, а також за відсутності даних про відмову особі з інвалідністю у прийнятті на роботу, правові підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені відсутні.
Таким чином, з наведених норм вбачається, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком займатися пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування.
При цьому, як вбачається із матеріалів справи, ТОВ "Шоколадна компанія "Мир" подавало щомісячні звіти за формою 3-ПН за вакантними посадами у період з січня по грудень 2018 року до Дніпровського міського центру зайнятості, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відповідних звітів.
Окрім того, відповідач надано до суду копії публікації у засобах масової інформації (зокрема, газета «Днепровская неделя»), в яких наявні оголошення щодо запрошення на роботу осіб з інвалідністю від 07.02.2018р., 14.03.2018р., 04.04.2018р., 09.05.2018р., 06.06.2018р., 08.08.2018р., 05.09.2018р., 03.10.2018р., 14.11.2018р., 05.12.2018р.
З наведеного слідує, що відповідач вжив усі залежні від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України - належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на те, що відповідачем були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», що підтверджено належними доказами під час судового розгляду справи, правові підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій у суду відсутні.
За викладених обставин, суд доходить до висновку, що позовні вимоги Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з ТОВ "Шоколадна компанія "Мир" адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році у розмірі 332 508, 55 грн. - задоволенню не підлягають.
Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України - у суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: 49000, м.Дніпро, вул. Старокозацька, 52; код ЄДРПОУ 25005978) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шоколадна компанія "Мир" (місцезнаходження: 49010, м.Дніпро, вул. Марії Кюрі, 5; код ЄДРПОУ 32140004) про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити повністю.
Копію рішення суду направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.А. Барановський