11 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/2939/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СітіІнвестБуд і Ко."
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24 червня 2019 року (головуючий - Сулім В.В., судді - Смірнова Л.Г., Руденко М.А.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 26 квітня 2019 року (суддя Бойко Р.В.)
за заявою Приватного акціонерного товариства "Київський меблевий комбінат" про забезпечення позову у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Київський меблевий комбінат"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СітіІнвестБуд і Ко.",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Автогаражного кооперативу "Чайка",
про визнання незаконним будівництва та зобов'язання демонтувати збудоване приміщення
1. Приватне акціонерне товариство "Київський меблевий комбінат" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СітіІнвестБуд і Ко." у якому просило визнати незаконним будівництво відповідачем приміщення (площею 35,42 кв.м) та зобов'язати відповідача за власний рахунок демонтувати незаконно збудоване приміщення.
1.1. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення Державних будівельних норм 360-92 та без будь-якої дозвільної документації було збудовано на земельній ділянці, кадастровий номер 8000000000:85:281:0016, прямо на колекторі дощової каналізації D500 (який проходить по території Приватного акціонерного товариства "Київський меблевий комбінат" та Автогаражного кооперативу "Чайка") приміщення площею 35,42 кв.м, що становить загрозу життю та здоров'ю людей і може призвести до затоплення цілого мікрорайону та завдати шкоду власності позивача.
2. Пізніше представником позивача було подано заяву про забезпечення позову, за змістом якої останній просив: накласти арешт на приміщення, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "СітіІнвестБуд і Ко.", площею 30,40 кв.м, що знаходиться у м. Києві по вулиці Фрунзе (Кирилівська), 82, реєстраційний номер приміщення 31084887, дата реєстрації: 28.07.2010 року, номер запису 72-з в книзі д.8з-101; заборонити органам та суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, які утворені та діють відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - приміщення, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "СітіІнвестБуд і Ко.", площею 30,40 кв.м., що знаходиться за у м. Києві по вулиці Фрунзе (Кирилівська), 82, реєстраційний номер приміщення 31084887, дата реєстрації: 28.07.2010 року, номер запису 72-з в книзі д.8з-101.
2.1. Заява була обґрунтована тим, що незаконно збудоване приміщення станом на сьогоднішній день, демонтаж якого є предметом даного позову, зареєстровано на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "СітіІнвестБуд і Ко.", у зв'язку із чим і мало місце заміни первісного відповідача у даній справі на таку особу. В той же час, такі обставини свідчать про те, що захист порушених прав та інтересів позивача в межах даної справи може бути знівельовано внаслідок відчуження такого майна відповідачем, адже буде неможливим зобов'язання знесення спірного приміщення особи, яка не є має жодних прав щодо нього.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 квітня 2019 року, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24 червня 2019 року заяву Приватного акціонерного товариства "Київський меблевий комбінат" про забезпечення позову задоволено.
3.1. До набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у даній справі накладено арешт на приміщення, площею 30,40 кв.м, що знаходиться у м. Києві по вулиці Фрунзе (Кирилівська), 82, реєстраційний номер приміщення 31084887, дата реєстрації: 28.07.2010, номер запису 72-з в книзі д.8з-101 та заборонено органам та суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, які утворені та діють відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вчиняти дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на вказане нерухоме майно.
4. Судові рішення (узагальнено) мотивовані тим, що наявний зв'язок між заявленими позивачем заходами забезпечення позову в частині накладення арешту на спірне приміщення та забороною проведення будь-яких реєстраційних дій щодо нього і предметом спору, а також співмірністю та адекватністю заходів із позовними вимогами та тим, що вжиття наведених заходів унеможливить необхідність понесення позивачем додаткових витрат (як коштів, так і додаткового часу) та жодним чином не обмежить права та законні інтереси відповідача, адже такі заходи мають тимчасовий характер та не позбавляють останнього його конституційних прав на підприємницьку чи іншу діяльність.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "СітіІнвестБуд і Ко." звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 26 квітня 2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24 червня 2019 року у даній справі скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Доводи касаційної скарги (узагальнено)
6. Суди обох інстанцій порушили приписи статей 79, 136 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не в повній мірі дослідили матеріали справи та надали помилкову оцінку обставинам, наведеним у заяві про забезпечення позову, адже в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що свідчили б про намір відповідача ухилятися від можливого виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.
7. Заява про забезпечення позову не була підтверджена жодними доказами про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову, а лише містила застереження про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, що не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Доводи позивача, наведені ним у відзиві (узагальнено)
8. Обраний позивачем, а в подальшому і застосований судом першої інстанції спосіб забезпечення позову є співмірним, відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності.
9. Рішення судів є законними та обґрунтованими, а тому підстав для їх зміни чи скасування не має.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій
10. Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
11. Статтею 137 Господарського процесуального кодексу України визначено заходи забезпечення позову.
11.1. Так, відповідно до частини 1 цієї статті Кодексу позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
11.2. При цьому, згідно з частиною 4 цієї ж статті заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюються для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
12. Верховний Суд зазначає, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів або здійснюється ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав / інтересів позивача.
12.1. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
12.2. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
12.3. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
12.4. Мотивувальна частина ухвали суду має містити, зокрема, зазначення мотивів, з яких суд дійшов висновків, а в резолютивній частині ухвали мають бути зазначені висновки суду (частина 1 статті 234 ГПК України).
12.5. Обґрунтованим є таке судове рішення, яке ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 ГПК України).
13. За наслідками касаційного розгляду Верховний Суд вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають усім наведеним вище критеріям і під час застосування заходів забезпечення позову судами попередніх інстанцій не допущено порушень норм процесуального права.
14. Так, суди встановили, що предметом вирішення спору у даній справі є питання законності будівництва приміщення площею 35,42 кв.м. на земельній ділянці, кадастровий номер 8000000000:85:281:0016, на мережі колектора дощової каналізації D500, що знаходиться у м. Києві між вулицями Кирилівська, 82 та Новокостянтинівська, 1В, та зобов'язання відповідача здійснити його демонтаж (знесення).
14.1. При цьому, станом на сьогоднішній день право власності на спірне приміщення зареєстровано саме за відповідачем.
15. Реєстрація за відповідачем права власності на спірне нерухоме майно станом на сьогоднішній день свідчить про виникнення в останнього повноцінних правомочностей щодо розпорядження таким майном, в тому числі можливість його відчуження на користь третіх осіб, передання у користування, іпотеку тощо, як частинами, так і єдиним об'єктом.
15.1. Дослідивши докази та вивчивши матеріали справи суди дійшли висновку про існування обставин можливості вчинення відповідачем наведених дій, що у випадку вчинення таких дій за час вирішення спору нівелює мету звернення позивача з даним позовом до суду та фактичну можливість вирішення його вимоги про демонтаж (знесення) спірного приміщення, пред'явленої до відповідача, адже з відчуженням такого майна на користь третіх осіб останній буде знаходитися поза межами відносин володіння таким майном, а у випадку передання його в користування третім особам чи обтяження іншими правами третіх осіб, зумовить уже ризик порушення їх права та інтересів відносно спірного приміщення у випадку задоволення такого позову.
16. Верховний Суд в силу обмежень, встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не вбачає підстав ставити такий висновок судів попередніх інстанцій під сумнів і крім того зазначає, що у розпорядженні судів є повний спектр процесуальних інструментів та можливостей щодо оцінки обставин справи та доказів, і відповідно, для ухвалення рішення в частині обґрунтованості заявлених вимог та співставленні їх за критеріями необхідними для забезпечення позову.
17. Підстави забезпечення позову не обмежуються лише пов'язаністю з позовною вимогою і статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість забезпечення позову не лише у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду, а також у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду і ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
18. Суди встановили наявність зв'язку між заявленими позивачем заходами забезпечення позову в частині накладення арешту на спірне приміщення та забороною проведення будь-яких реєстраційних дій щодо нього і предметом спору, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами, адже існує спір щодо законності зведення такого майна, можливість вирішення якого знаходиться в прямій залежності від перебування його у власності відповідача.
19. Вжиття наведених заходів унеможливить необхідність понесення позивачем додаткових витрат (як коштів, так і додаткового часу) задля захисту в судовому порядку своїх порушених прав і інтересів в обраний спосіб, адже в іншому випадку, наприклад, відчуження спірного майна під час розгляду даного спору, існуватиме необхідність у залученні нових учасників і, можливо, зміні предмету позову (зумовить збільшення строків розгляду такого спору), що в силу приписів чинного Господарського процесуального кодексу України можливе лише на стадії підготовчого провадження, а у випадку такого відчуження вже на стадії розгляду справи по суті - зумовить необхідність звернення вже з новими позовами до нових учасників спірних правовідносин, чим фактично буде знівельовано ефективність судового захисту в межах даної справи (у випадку визнання доводів позивача обґрунтованими та задоволення його позову).
20. При цьому, судами враховано, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно та заборона вчинення реєстраційних дій щодо нього жодним чином не обмежить права та законні інтереси відповідача, адже такі заходи мають тимчасовий характер та не позбавляють останнього його конституційних прав на підприємницьку діяльність, отримання доходів, а також не перешкоджають займатись господарською діяльністю як такою взагалі, в той час, як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності
21. Верховний Суд вважає, що доводи поданої касаційної скарги зводяться виключно до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями і є намаганням спонукати Суд втрутитися у фактичну складову таких рішень шляхом надання додаткової оцінки та переоцінки обставинам справи та наявним у ній доказам.
22. Однак, право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" заява № 52854/99).
23. Переглядаючи, в межах своїх повноважень, судове рішення у даній справі, Верховним Судом не встановлено будь-яких порушень балансу прийняття доводів сторін.
23.1. Крім цього і Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (справа "Трофимчук проти України" від 28 жовтня 2010 року).
24. Згідно з положеннями статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
24.1. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
25. Під час касаційного розгляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржувані рішення прийнято за результатами повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи відміни, за мотивів наведених у касаційній скарзі, судова колегія Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не вбачає.
26. Судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 306, 308, 309, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СітіІнвестБуд і Ко." залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24 червня 2019 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 26 квітня 2019 року у справі № 910/2939/19 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Суховий В.Г.