Постанова
Іменем України
04 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 362/3704/16-ц
провадження № 61-20137св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О., (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 листопада 2016 року у складі головуючого-судді Кравченко Л. М. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 11 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Іванової І. В., Гуля В. В., Верланова С. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору від 17 квітня 2010 року відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 3 000 грн, зі сплатою 30 процентів річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка утворилась станом на 31 травня 2016 року, у сумі 11 570,48 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 листопада 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 17 квітня 2010 року у сумі 11 570,48 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 11 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 листопада 2016 року залишено без змін.
Погоджуючись із рішенням місцевого суду, апеляційний суд виходив із того, що воно відповідає вимогам закону, при його ухваленні повно і всебічно встановлено обставини справи й визначено правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосовано правові норми.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не вжили всіх необхідних заходів щодо об'єктивного, всебічного та неупередженого розгляду справи та не витребували у позивача інформацію щодо строку дії кредитної картки, а також відмовили у клопотанні відповідача про застосування позовної давності. При цьому не врахували судової практики у подібних правовідносин та правових висновків, які викладені у постановах Верховного Суду України № 6-14цс14 від 19 березня 2014 року, № 6-31цс15 від 03 червня 2015 року, № 6-14цс14 від 09 листопада 2016 року та № 6-2462цс16 від 14 грудня 2016 року, у яких зазначено про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та зупинено виконання заочного рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 листопада 2016 року та ухвали Апеляційного суду Київської області від 11 квітня 2017 року до закінчення касаційного провадження.
Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
10 травня 2018 року справу № 362/3704/16-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромпередано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2019 року вищевказану справу призначено до судового розгляду.
Станом на час розгляду справи Верховним Судом заперечення/відзив на касаційну скаргу не надходили.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи встановлені судами
Суди встановили, що 17 квітня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на виконання якого позивач відкрив відповідачу рахунок із встановленим кредитним лімітом у розмірі 3 000 грн на кредитну карту, зі сплатою 30 % на рік за користування кредитом на суму залишку заборгованості та кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки.
У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомлена та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку до його укладення та згодна з його умовами.
До кредитного договору банк додав довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг.
Згідно розрахунку наданого позивачем, узв'язку з порушенням ОСОБА_1 зобов'язань за вказаним договором, станом 31 травня 2016 року, виникла заборгованість у сумі 11 570,48 грн, з яких: 504,68 грн - заборгованість за кредитом; 7 238,63 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 2 800 - заборгованість за пенею та комісією; 1 027,17 - штраф.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно зі статтями 525 та 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Суди встановили, що у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», зазначена базова процентна ставка в місяць - 2,5 %, яка нараховується на залишок заборгованості виходячи із розрахунку 365 днів у році, що становить 30 % річних.
Крім того, у вказаній довідці зазначені умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Зазначена довідка підписана позичальником 17 квітня 2010 року, тобто в день оформлення платіжної карти «Кредитка Універсальна, 55 днів пільгового періоду», що свідчить про ознайомлення ОСОБА_1 з умовами договору про надання банківських послуг.
Встановивши з поданих сторонами доказів, що ОСОБА_1 порушила умови укладеного з банком договору про надання банківських послуг від 17 квітня 2010 року щодо своєчасного погашення кредитної заборгованості, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача кредитної заборгованості.
В той же час поза увагою суду залишилось наступне.
Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» визначені у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами частини першої цієї статті, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком дії договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18 та від 04 липня 2018 року у справі № 14-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 14-318цс18.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій вищевказаних вимог не врахували, у зв'язку з чим не з'ясували строк дії картки та чи перевипускалась вона на новий строк, у зв'язку з чим не перевірили розмір заборгованості, оскільки право позивача нараховувати проценти за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту, пеню та штраф припиняється зі спливом строку кредитування, що відповідає строку дії кредитної картки. Право кредитора на отримання гарантій належного виконання зобов'язань після закінчення строку кредиткування, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.
Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.
За таких обставин оскаржувані у касаційному порядку рішення суду першої та апеляційної інстанцій вважати законними і обґрунтованими не можна.
Згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК Українипідставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, або необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Оскільки судом не надано оцінки наявним у справі доказам та не встановлено фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалені у справі судове рішення першої та апеляційної інстанції не можна вважати законними і обґрунтованими, тому відповідно до статті 411 ЦПК Українитакі рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи належить врахувати, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, у зв'язку з чим необхідно з'ясувати строк дії кредитної картки та перевірити розмір кредитної заборгованості.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 11 квітня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов