cудді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Жданової В. С.
04 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 205/6749/15-ц
провадження № 61-17655св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (головуючого), Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») задовольнив, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2017 року скасував, справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалюючи постанову про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, колегія суддів виходила з того, що спадкодавець ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і коло його спадкоємців відповідно до частини першої статті 1270 ЦК України визначилось лише 20 жовтня 2012 року, а тому суди попередніх інстанцій не з'ясували питання дотримання банком вимог статей 256, 257 ЦК України. Крім того, суди не дослідили, чи можна вважати отримання вимоги банку дружиною померлого ОСОБА_2 , яка є законним представником неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , вимогою банку і до цих спадкоємців.
Не можу погодитися із цим висновком колегії суддів з огляду на таке.
Частиною другою статті 1220 ЦК України визначено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Боржник за кредитним договором ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що позивачу ПАТ «УкрСиббанк» стало відомо у травні 2012 року
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України неповнолітні діти боржника: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вважаються такими, що прийняли спадщину.
Дружина боржника - ОСОБА_2 прийняла спадщину 11 вересня 2012 року шляхом подання відповідної заяви до Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори.
Частиною другою статті 1281 ЦК України визначено, що кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред'явлення вимог кредиторів. Пред'являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса.
Вимогою є бажання, прохання, висловлене так, що не допускає заперечень.
Вимога (факт пред'явлення вимоги) є обов'язковою, оскільки недодержання законом встановленої процедури застосування вимоги може бути підставою для відмови в задоволенні позову.
З вимогою до спадкодавця ОСОБА_2 (дружини боржника) позивач звернувся через Другу дніпропетровську державну нотаріальну контору 06 липня 2012 року. Ця вимога направлена лише одному спадкоємцю ОСОБА_2 і не містить вимог щодо інших спадкоємців, якими є діти боржника: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
Таким чином, відповідальність спадкоємців перед кредитором не є солідарною, кожний із спадкоємців відповідає особисто в межах своєї частки.
З вимогою до усіх без винятку спадкоємців ОСОБА_7 через Другу дніпропетровську державну нотаріальну конторупозивач вперше звернувся 29 травня 2013 року.
За таких обставин суди дійшли правильного висновку про те, що позивач пропустив шестимісячний строк для пред'явлення вимог до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і відповідно до частини четвертої статті 1281 ЦК України позбавляється права вимоги.
Вважаю, що направлення вимоги 06 липня 2012 року ОСОБА_2 , яка несе відповідальність перед кредитором у межах вартості своєї частки майна, не можна вважати вимогою і до дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 лише з тих підстав, що ОСОБА_2 є їхнім законним представником.
На мою думку, правильним є і висновок судів про порушення позивачем позовної давності при зверненні до суду з позовом до ОСОБА_2 .
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 751/8797/17 (провадження № 61-47610св18) зроблено висновок, що
«початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право у примусовому порядку через суд, а вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено (частина друга статті 1282 ЦК України)».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 320/9961/15-ц (провадження № 61-3471св18) зроблено висновок, що
«наявність у кредитора померлого боржника відомостей про прийняття спадщини, що відкрилась після нього, його спадкоємцями, а також про коло спадкоємців зумовлює початок перебігу позовної давності за правилами, визначеними частиною першою статті 261 ЦК України. У спадкових правовідносинах банк як кредитор спадкодавця та його спадкоємців наділений власними повноваженнями та самостійно визначає спосіб і порядок їх реалізації. Банк, звернувшись до нотаріуса з відповідною вимогою до можливих спадкоємців, реалізував своє право, передбачене правилом статті 1281 ЦК України, здійснюючи свої повноваження на власний розсуд та у власному інтересі. Невикористання надалі банком власних повноважень та нездійснення суб'єктивних прав не може бути поважною причиною пропуску відповідних строків та підставою для поновлення прав, втрачених (припинених) в результаті недобросовісного ведення власних справ такою особою (позивачем).
В оцінці поведінки позивача суд враховує, що банк здійснює власну діяльність як професійний учасник ринку, який спеціалізується на наданні певного роду послуг, що висуває зрозумілі вимоги до рівня професійності, кваліфікації та обізнаності його співробітників.».
Таким чином, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 , оскільки відповідно до положень статті 1281 ЦК України з вимогою до цього спадкодавця ПАТ «УкрСиббанк» звернулось через нотаріуса 06 липня 2012 року, проте позов пред'явило лише у вересні 2015 року, тобто з пропуском встановленого статтею 257 ЦК України строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якого заявлено відповідачем у суді першої інстанції.
За таких обставин касаційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» слід було залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2017 року - без змін.
В. С. Жданова