Постанова
Іменем України
05 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 638/9278/16-ц
провадження № 61-33331сво18
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Висоцької В. С., Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Червинської М. Є.,
учасники справи:
заявник - комунальне підприємство «Харківводоканал»,
суб'єкт оскарження - державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків головного територіального управління юстиції у Харківській області Джиджавадзе Нікіта Романович,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків головного територіального управління юстиції у Харківській області Джиджавадзе Нікіти Романовича на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 04 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Колтунової А. І., Пилипчук Н. П.,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року КП «Харківводоканал» звернулося до суду з заявою про скасування повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 22 березня 2017 року, зобов'язати державного виконавця відкрити виконавче провадження з примусового виконання судового наказу від 19 липня 2016 року у справі № 638/9278/16-ц, виданого Дзержинським районним судом м. Харкова.
Заявник посилався на те, що судовим наказом від 19 липня 2016 року у справі № 638/9278/16-ц, виданого Дзержинським районним судом міста Харкова, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КП «Харківводоканал» суму заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 вересня 2014 року по 30 квітня 2016 року у розмірі 2 612,32 грн; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 вересня 2014 року по 30 квітня 2016 року у розмірі 1 997,98 грн; інфляційні витрати у розмірі 971,48 грн; три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 114,48 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір.
01 лютого 2017 року судовий наказ передано на примусове виконання до Дзержинського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області.
27 березня 2017 року на адресу КП «Харківводоканал» надійшло повідомлення державного виконавця Дзержинського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області від 22 березня 2017 року про повернення стягувачу без прийняття на виконання судового наказу від 19 липня 2016 року у справі № 638/9278/16-ц, виданого Дзержинським районним судом м. Харкова про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у розмірі 5 696,23 грн.
КП «Харківводоканал» вважало вказане повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття на виконання необґрунтованим і винесеним з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» від 17 лютого 2017 року № 1404-VIII. Тому КП «Харківводоканал» просить його скасувати та зобов'язати державного виконавця відкрити виконавче провадження з примусового виконання вказаного судового наказу.
Короткий зміст ухвал суду першої та апеляційної інстанції
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 04 вересня 2017 року, скаргу КП «Харківводоканал» задоволено частково. Скасовано повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 22 березня 2017 року, постановленого державним виконавцем Дзержинського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області Атаманюком П. В. за виконавчим листом № 638/9278/16-ц, виданим Дзержинським районним судом м. Харкова.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що при прийнятті рішення державний виконавець керується пунктом 8 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим. У частині другій статті 26 Закону зазначено, що до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 % суми, що підлягає стягненню, який складає 113,92 грн авансового внеску, що стягувачем сплачено. Факт сплати авансового внеску підтверджено копією платіжного доручення.
При відмові у задоволенні вимог скарги про зобов'язання державного виконавця відкрити виконавче провадження з примусового виконання вказаного судового наказу, суд першої інстанції вказав, що державний виконавець Атаманюк П. В. не працює у Дзержинському відділі ДВС міста Харкова ГТУЮ у Харківській області і суд не може зобов'язати наперед вчинити певні дії.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2017 року державний виконавець Шевченківського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області Джиджавадзе Н. Р. подав касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 04 вересня 2017 року, у якій просить скасувати оскаржену ухвалу та постановити нове рішення, яким залишити без задоволення скаргу КП «Харківводоканал».
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги той факт, що на кожного солідарного боржника, який вказаний у виконавчому документі, державним виконавцем відкривається окреме виконавче провадження. За кожним виконавчим провадженням державним виконавцем вчиняються виконавчі дії за конкретним боржником. Тому сплата авансового внеску в розмірі 2 % від суми, що підлягає стягненню, має бути вчинена за кожним виконавчим провадженням.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що ухвала апеляційного суду оскаржується лише у частині скасування повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2018 року справу передано на розгляд Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 638/16131/16-ц (провадження № 61-29166св18) колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що виконавчий документ був повернутий стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання стягувачем з мотивів несплати авансового внеску незаконно. До заяви про примусове виконання рішення стягувач додав квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 % суми, що підлягає стягненню, який складає 246,57 грн, незважаючи на те, що заборгованість вартості наданих комунальних послуг стягнута з чотирьох боржників.
Разом із тим колегія суддів вважала, що існують підстави для відступлення від вказаного висновку колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, оскільки на кожного солідарного боржника, який вказаний у виконавчому документі, державним виконавцем відкривається окреме виконавче провадження. За кожним виконавчим провадженням державним виконавцем вчиняються виконавчі дії щодо конкретного боржника, тому доводи касаційної скарги про необхідність сплати авансового внеску по кожному окремому виконавчому провадженні є не безпідставними.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про часткове прийняття аргументів, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що КП «Харківводоканал» подана заява про примусове виконання судового наказу № 638/9278/16-ц від 19 липня 2016 року, виданого Дзержинським районним судом м. Харкова про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КП «Харківводоканал» заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у розмірі 5 696,23 грн.
22 березня 2017 року КП «Харківводоканал» отримало повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання у зв'язку з ненаданням платіжного документа на підтвердження сплати авансового внеску у розмірі 2% від суми стягнення за виконавчим документом.
При задоволенні скарги суди зробили висновок про те, що при прийнятті рішення державний виконавець керується пунктом 8 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим. У частині другій статті 26 Закону зазначено, що до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 % суми, що підлягає стягненню, який складає 113,92 грн авансового внеску, що стягувачем сплачено. Факт сплати авансового внеску підтверджено копією платіжного доручення.
Верховний Суд у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду частково не погоджується із цим висновком судів з таких підстав.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
У частині другій статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент повернення виконавчого документа) закріплено, що до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню.
Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_4 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (щодо забезпечення державою виконання судового рішення) від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII зі змінами.
Положення частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII зі змінами, що визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення.
Рішення Конституційного Суду України мотивовано тим, що визначенням положеннями частини другої статті 26 Закону обов'язкової сплати авансового внеску особою, на користь якої ухвалене судове рішення, як необхідної умови початку примусового виконання цього рішення органом державної виконавчої служби, покладено на цю особу фінансовий тягар забезпечувати функціонування впровадженої державою системи виконання судових рішень, що не гарантує доступу для кожної такої особи до вказаної системи, отже, не забезпечує в усіх випадках і за будь-яких умов повного та своєчасного виконання цього рішення, його обов'язковості. Конституційний Суд України зазначив, що держава має позитивний обов'язок забезпечувати виконання судового рішення, проте визначеним положеннями частини другої статті 26 Закону правовим регулюванням щодо обов'язкового авансування початку примусового виконання судового рішення особою, на користь якої ухвалене це рішення, такий обов'язок держави перекладено на вказану особу, що нівелює сутність її конституційного права на судовий захист та суперечить положенням статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України.
З урахуванням викладеного Верховний Суд у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду вважає, що враховуючи гарантії, закріплені у статтях 55, 129, 129-1 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 18 ЦПК України, дії державного виконавця щодо повернення без виконання з мотивів несплати авансового внеску судового наказу від 19 липня 2016 року у справі № 638/9278/16-ц, не можуть вважатись правомірними.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У зв'язку із цим Верховний Суд у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду вважає, що наявні підстави для виходу за межі вимог касаційної скарги та зміни мотивів ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 травня 2017 року та ухвали апеляційного суду Харківської області від 04 вересня 2017 року у частині скасування повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, виклавши їх у редакції цієї постанови, а іншій частині рішення судів слід залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків головного територіального управління юстиції у Харківській області Джиджавадзе Нікіти Романовича задовольнити частково.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 травня 2017 рокута ухвалу апеляційного суду Харківської області від 04 вересня 2017 року у частині скасування повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.
В іншій частині ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 04 вересня 2017 року у частині скасування повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: В. С. Висоцька
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник
Є. В. Синельников
М. Є. Червинська