Ухвала
10 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 336/6561/16-ц
провадження № 61-16617ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , поданою ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду
м. Запоріжжя від 13 жовтня 2017 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення збитків за невиконання договору про надання послуг,
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 ) про стягнення збитків за невиконання договору про надання послуг.
В обґрунтування позову позивач зазначала, що 24 січня 2014 року між нею та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір № 479/32 щодо базової української заявки та подання міжнародної заявки в Український інститут промислової власності на знак товарів і послуг. Відповідно вказаного договору ФОП ОСОБА_3 зобов'язалась надати послуги з виконання міжнародної заявки та подати в Український інститут промислової власності заявки на знак для товарів і послуг у 30, 31, 35 класах МКТП для реєстрації в країнах Туреччина, Російська Федерація, Китай, Японія, Сполучені Штати Америки, Європейський Союз; надати послуги по сплаті зборів за подання міжнародної заявки на знак у гривнях та швейцарських франках, згідно кошторису Укрпатенту; надати послуги по отриманню свідоцтва про міжнародну реєстрацію знаку та забезпечити отримання свідоцтва замовником в тих країнах, в яких воно видається. Розмір винагороди за вказаним договором визначено у додатку № 2
від 24 січня 2014 pоку, включаючи збори за подання заявки, складав
41 580, 00 грн. На виконання пункту 4.2 вказаного договору вона протягом 7 днів, з моменту вступу вказаного договору в силу, в якості 100 % передплати перерахувала на рахунок ФОП ОСОБА_3 передбачену договором суму в розмірі 41 580, 00 грн. Відповідно до листа-повідомлення від 04 липня 2014 року про подання заявки на міжнародну реєстрацію комбінованого знаку «KnickKnack» на базі національної заявки № 201402480 ФОП ОСОБА_3 підтвердила їй, що збір за подання заявки на міжнародну реєстрацію сплачений у повному обсязі. У телефонній розмові ФОП ОСОБА_3 запросила у неї збільшити суму винагороди на 4 956, 00 грн, посилаючись на те, що курс валюти (швейцарських франків) збільшився та наданої раніше суми 41 580, 00 грн недостатньо для успішного виконання послуг за вказаним договором.Свої зобов'язання за вищезазначеним договором виконала у повному обсязі, сплативши на користь ФОП ОСОБА_3 у якості 100 % передплати 41 580, 00 грн та додаткову суму 4 956, 00 грн, але остання в свою чергу зобов'язання за договором в повному обсязі не виконала, не надала послуги з виконання міжнародної заявки та не подала до Українського інституту промислової власності заявки на знак для товарів і послуг щодо країни Японії.
28 січня 2014 року між нею та Ceviz Tarim Urunleri Sanayi ve Ticaret ltd Sti. (Туреччина) було укладено попередній договір, за умовами якого сторони домовилися упродовж двох місяців з моменту подачі ФОП ОСОБА_3 на підставі договору № 479/2 від 24 січня 2014 року міжнародної заявки на знак для товарів і послуг «Knick Knack» для наступних країн: Туреччина, Російська Федерація, Китай, Японія, Сполучені Штати Америки, Європейський союз укласти основний ліцензійний договір, за яким за надання права на використання торговельної марки ліцензіат щороку сплачує ліцензіару винагороду у розмірі суми у гривнях, еквівалентну 6 000 доларів США. Зазначала, що через неподання ФОП
ОСОБА_3 до Українського інституту промислової власності міжнародної заявки на знак для товарів і послуг для країни Японія, укладання основного договору не відбулося, а тому вона не отримала у 2014 році 3 000 доларів США та
12 000 доларів США у 2015-2016 роках, що за курсом Національного банку України на 14 серпня 2017 року складає 15 000 доларів США х 25, 65 грн, що дорівнює 385 350, 00 грн, що становить упущену вигоду.При окремій реєстрації торгівельної марки по країні Японія їй доведеться сплачувати послуги іншого патентного повіреного (агентства, фірми) та нові збори, що буде реальними збитками - витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Посилаючись викладене та на Закон України «Про захист прав споживачів», з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ФОП ОСОБА_3 . 46 536 грн збитків за невиконання умов указаного договору
№ 479/2 від 24 січня 2014 року та 76 091, 40 грн - неустойки (пені).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 30 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2017 року залишено без змін.
У вересні 2019 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , подано касаційну скаргу, в якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2017 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 липня 2019 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (пункт 1 частини шостої, частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Ціна позову у цій справі становить 122 627, 40 грн, отже станом на 01 січня
2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921*100=192 100).
Зазначена справа є малозначною у силу вимог закону за ціною позову.
При цьому касаційна скарга не містить мотивів про те, що оскаржувані судові рішення підпадають принаймні під один із випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Верховним Судом також враховано, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі Azyukovska v. Ukraine (Азюковська проти України) від 09 жовтня 2018 року.
З урахуванням наведеного, оскільки представником ОСОБА_1 -
ОСОБА_2 подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2017 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення збитків за невиконання договору про надання послуг - відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Сердюк