Постанова
Іменем України
28 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 362/4367/16-ц
провадження № 61-14152св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараш А. А., Лесько А. О., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області в складі судді Ковбеля М. М. від 10 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області в складі суддів: Сушко Л. П., Коцюрби О. П., Мельника Я. С., від 13 вересня 2017 року,
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (далі - Цивільний процесуальний кодекс України), у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтовано його тим, що 07 червня 2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем було укладено кредитний договір, згідно якого ОСОБА_1 було надано кредитні кошти у розмірі 5 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Банк свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не виконала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 30 червня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 20 485,82 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2017 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суму боргу за кредитним договором від 07 червня 2010 року в розмірі 17 507,17 грн, а саме: - заборгованість за кредитом в розмірі 4 121,14 грн, - заборгованість за процентами за користування кредитом - 12 886,03 грн; - штраф (фіксована частина) - 500 грн. Стягнуто понесені позивачем судові витрати в розмірі 1 177,64 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не належним чином виконує свої обов'язки перед кредитором, у зв'язку з чим наявна заборгованість, яка підлягає стягненню з позичальника в розмірі 17 507,17 грн. Суд першої інстанції відмовив позивачу в частині стягнення з відповідача штрафу (процентної складової) в розмірі 951,71 грн, оскільки частиною першою статті 1056-1 ЦК України передбачено застосування лише одного з видів процентної ставки, а також відмовлено в стягненні з відповідача пені в розмірі 2 026,94 грн, у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності, який відповідач просила застосувати.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 13 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2017 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції. Указано, що відповідачем були здійсненні платежі 21 листопада 2011 року, 22 березня 2013 року, 20 листопада 2013 року на погашення кредитної заборгованості, що підтверджується випискою по рахунку відповідача, отже строк позовної давності для звернення до суду з позовом у серпні 2016 року позивачем не пропущено, а відповідач не надала жодного належного та допустимого доказу про спростування внесення цих коштів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення в частині вимог, які були задоволені судами та ухвалити в указаній частині нове рішення про відмову у позові.
В частині вирішення позовних вимог про стягнення процентної складової штрафу та пені, щодо яких позивачу відмовлено у позові, рішення судів попередніх інстанцій не оскаржуються, у зв'язку із чим в силу вимог статті 400 ЦПК України справа в цій частині Верховним Судом не переглядається.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій в частині, яка переглядається, на думку скаржника, не повно дослідили зібрані у справі докази та дійшли помилкових висновків про часткове задоволення позову, необ'єктивна і упереджено вирішили спір. Позичальник не була ознайомлена з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а надані банком Умови та правила надання банківських послуг не є складовою укладеного між сторонами договору. Позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом. Скаржник указує, що вона особисто не вчиняла та нікого не уповноважувала здійснювати часткове погашення кредитної заборгованості 21 листопада 2011 року, 22 березня 2013 року, 20 листопада 2013 року. Банк не надав жодного доказу того, що таке погашення здійснено позичальником, що давало б можливість дійти висновку про переривання строку позовної давності. Висновок судів першої та апеляційної інстанції про переривання позовної давності є помилковим. Таким, що не підтверджений матеріалами справи та не обґрунтований судами. Судами не указано, які докази необхідно надати для підтвердження того, що вона не здійснювала часткове погашення заборгованості та не переривала позовну давність. Кінцевим терміном виконання зобов'язань сторони визначили 07 червня 2011 року, а із позовом до суду у даній справі банк звернувся 26 серпня 2016 року, у зв'язку із чим останній безпідставно пропустив строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові.
Доводи інших учасників справи
У листопаді 2017 року представник ПАТ КБ «Приватбанк» подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що обставини справи судами попередніх інстанцій встановлені повно та відповідають фактичними обставинам, які склалися між учасниками даної справи. У відзиві на касаційну скаргу заявник просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 07 червня 2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , був укладений кредитний договір, згідно якого позичальнику було надано кредитні кошти у розмірі 5 000 грн шляхом встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Погашення кредитної заборгованості визначено щомісячними платежами, які мали бути внесені до 25 числа місяця, наступного за звітним.
ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором.
Позичальник свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, у зв'язку із чим утворилась заборгованість.
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 30 червня 2016 року заборгованість відповідача складає 20 485,82 грн, а саме: заборгованість за кредитом - 4 121,14 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 12 886,03 грн; заборгованість за комісією за користування кредитом та пені - 2 026,94 грн, штраф (фіксована частина) - 500 грн, штраф (процентна складова) - 951,71 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до частини першої, другої, третьої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанцій не відповідає.
За приписами статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно вимог частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною другою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) викладено правовий висновок про те, що коли фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а згідно вимог частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, у зв'язку із чим банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Разом з тим, згідно досліджених судами попередніх інстанцій анкети-заяви позичальника та довідки про умови кредитування, які підписані ОСОБА_1 , повернення суми кредитної заборгованості визначено сторонами шляхом внесення щомісячних платежів.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
При цьому, якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-2104цс16 від 23 листопада 2016 року та в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 309/5440/15-ц (провадження № 61-4581св18).
Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам відповідача про відсутність доказів здійснення нею особисто або уповноваженою нею особою дій, які свідчать про вчинення позичальником часткового погашення заборгованості та переривання у даній справі строку позовної давності.
Крім того, дійшовши висновку про переривання строку позовної давності вчиненням позичальником, на підставі виключно наданого банком розрахунком, суд апеляційної інстанції не дослідив, яка частина боргу (прострочений борг, поточний, заборгованість за конкретний платіжний період) визнана боржником вчиненням спірних платежів.
У рішенні від 11 січня 2007 року у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» ЄСПЛ зазначив, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою ЄСПЛ (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України»), з якої вбачається, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції.
Тобто, судове рішення суду апеляційної інстанції не містить вичерпних висновків та обґрунтувань щодо усіх обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та відповідних заперечень, і які мають значення для вирішення справи, що не відповідає вимогам частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Питання про застосування позовної давності у спорі вирішено без належного з'ясування обставин справи, які зумовлюють перебіг строків давності.
Разом з тим, згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється зі спливом строку виконання зобов'язання.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) від 04 липня 2018 року.
Тобто, зі спливом строку виконання зобов'язання припинилося право кредитора нараховувати проценти за кредитом, у такому разі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
Суд апеляційної інстанції не установив кінцевий строк закінчення дії укладеного між сторонами кредитного договору, а тому обґрунтованість позову в цій частині підлягає перевірці.
Повно та всебічно обставини справи в частині, яка переглядається, суд апеляційної інстанції не дослідив, не перевірив їх доказами, які мали бути оцінені судом на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку з урахуванням обставин, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та відповідних заперечень.
Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений права досліджувати, перевіряти та збирати докази у справі, у зв'язку із чим рішення суду апеляційної інстанції в частині, яка переглядається, підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400, 409, 411, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Київської області від 13 вересня 2017 року в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом, заборгованості за процентами, штрафу (фіксована частина) скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. М. Сімоненко
Судді: А. А. Калараш
А. О. Лесько
Є. В. Петров
С. П. Штелик