Постанова
Іменем України
31 липня 2019 року
м. Київ
справа № 552/4569/18-ц
провадження № 61-324св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Лесько А. О., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 , який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 ,
треті особи: Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Полтавської міської ради, виконавчий комітет Київської районної в м. Полтаві ради,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 , який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , та виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради на рішення Київського районного суду м. Полтави від 01 жовтня 2018 року у складі судді Турченко Т. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року у складі суддів: Пилипчук Л. І., Дряниця Ю. В., Чумак О. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Зазначала, що неповнолітня дочка без реєстрації місця проживання проживає разом зі своїм батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Збереження реєстрації у належній їй на праві приватної власності квартирі АДРЕСА_2 створює їй перешкоди у здійсненні права власності.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 01 жовтня 2018 року позов задоволено частково. Визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_3 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно акта обстеження за фактом проживання особи за адресою місця реєстрації ОСОБА_3 фактично без реєстрації понад рік проживає разом зі своїм батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Наявність реєстрації ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_2 , власником якої є позивач, порушує її право на вільне володіння та користування власністю.
Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що місцем проживання неповнолітньої дочки сторін є квартиру АДРЕСА_4 . Позивач мала намір забезпечити дочку житлом, передавши їй у дар належну їй квартиру, про що свідчить рішення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 28 лютого 2017 року № 39. Між тим, відповідач не вчинив жодних дій для здійснення реєстрації дочки за новим місцем проживання. А тому доводи відповідача й органу опіки про те, що у разі задоволення позову неповнолітня дитина буде позбавлена житла, не заслуговують на увагу. Також відповідачем не доведено наявності перешкод зі сторони позивача у користуванні неповнолітньою дочкою спірною квартирою за місцем її реєстрації, оскільки зміна місця проживання неповнолітньої стала наслідком домовленості сторін та самої дитини щодо її місця проживання після розлучення батьків.
(1)Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 .
У касаційній скарзі ОСОБА_2 , який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , просить скасувати судові рішення та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що на момент розірвання шлюбу між сторонами ОСОБА_3 не виповнилося 14 років, жодної домовленості щодо місця її проживання між ними не було досягнуто. Фактично позивач позбавляє дитину житла.
У березні 2019 року від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - надійшла заява про залишення касаційної скарги без розгляду у зв'язку з відмовою від касаційної скарги, у зв'язку з чим йому був направлений лист із роз'ясненням наслідків закриття касаційного провадження та з проханням надати нотаріально посвідчену заяву про відмову від касаційної скарги.
Згідно рекомендований повідомлень про вручення поштового переказу лист отримано особисто ОСОБА_5 15 квітня 2019 року, а його представником - 11 квітня 2019 року.
Станом на 19 червня 2019 року відповідь на лист до Верховного Суду не надійшла.
З урахуванням викладеного, необхідно відмовити у прийнятті заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - про залишення касаційної скарги без розгляду у зв'язку з відмовою від касаційної скарги, у зв'язку з чим справа підлягає розгляду по суті.
(2) Доводи касаційної скарги виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради
У касаційній скарзі виконавчий комітет Київської районної у м. Полтаві ради просить скасувати судові рішення та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що позов матері про визнання дочки такою, що втратила право користування жилим приміщенням, є відмовою матері від майнових прав дитини, порушенням законодавства щодо захисту прав дітей.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Касаційні скарги підлягають задоволенню.
Суди установили, що позивач є власником квартири АДРЕСА_2 відповідно до договору дарування від 10 серпня 2000 року.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 20 червня 2011 року розірвано шлюб, зареєстрований 15 жовтня 2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За адресою спірної квартири зареєстровані: ОСОБА_1 (власник) та ОСОБА_3 (дочка).
Фактично ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає без реєстрації разом з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає (частина друга статті 3 СК України).
За змістом статті 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Згідно із статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Таким чином, ОСОБА_3 з урахуванням віку та обумовленої ним цивільної дієздатності із 15 квітня 2018 року може вільно обирати собі місце проживання, чим і скористалася, визначивши місцем свого проживання житло батька за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому ОСОБА_3 має зареєстроване місце проживання у квартирі матері АДРЕСА_2 .
Взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік, врегульовані статтею 405 ЦК України.
За змістом наведеної норми члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Усвідомлювати наслідки відсутності у жилому приміщенні понад один рік без поважних причин дитина здатна після досягнення 14-річного віку та лише після цієї дати починається перебіг річного строку за статтею 405 ЦК України.
Між тим, позивач звернулася до суду із позовом про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, у серпні 2018 року, коли річний строк з моменту досягнення ОСОБА_3 14-річного віку (квітень 2018 року) не сплив.
Таким чином, сукупність юридичних фактів, що становлять підставу виселення власником члена сім'ї, який не користується житлом без поважних причин понад один рік, у спірних правовідносинах відсутня.
Позивач звернулася до суду із заявленим позовом передчасно, що залишено поза увагою судів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини друга та третя статті 412 ЦПК України).
З урахуванням викладеного, оскаржувані судові рішення необхідно скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Щодо розподілу судових витрат.
За наслідками касаційного розгляду справи у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Згідно підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У задоволенні позову відмовлено, а тому судовий збір у розмірі 1 057 грн 21 коп., сплачений ОСОБА_2 за подання апеляційної скарги, та судовий збір у розмірі 1 409 грн 60 коп., понесений ОСОБА_2 у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладається на позивача - ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційні скарги ОСОБА_2 , який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , та виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 01 жовтня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2 466 грн 81 коп.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. М. Сімоненко
Судді: А. А. Калараш
А. О. Лесько
Є. В. Петров
С. П. Штелик