Постанова
Іменем України
05 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 361/3298/16-ц
провадження № 61-30239св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - комунальне підприємство Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області, у складі судді Петришин Н. М., від 01 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області, у складі колегії суддів: Лівінського С. В., Коцюрби О. П., Сержанюка О. С., від 06 червня 2017 року.
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року комунальне підприємство Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія» (далі - КП «Броваритепловодоенергія») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та підігріву води за період із 01 квітня 2010 року по 01 січня 2013 року у розмірі 8 054 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 та власником особового рахунку № НОМЕР_1 , отримувала надані позивачем послуги з централізованого опалення та підігріву води відповідно до тарифів, затверджених рішеннями виконавчого комітету Броварської міської ради, однак оплатила їх частково, через що виникла заборгованість у вказаному розмірі, яку позивач просив стягнути з відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2016 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Броваритепловодоенергія» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та підігріву води за період із 01 квітня 2010 року по 01 січня 2013 рік у розмірі 8 054,85 грн
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що доказів відмови від отримання послуг із централізованого опалення та підігріву води у встановленому законом порядку відповідач не надала, тому за нею рахується заборгованість за надані послуги, яка за період із 01 квітня 2010 року по 01 січня 2013 року становить 8 054 грн.
Доводи ОСОБА_1 про сплив строків позовної давності визнані безпідставними, оскільки судовим наказом № 361/1216/13-ц, провадження № 2-н/361/98/13 Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2013 року було стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Броваритепловодоенергія» борг за послуги з централізованого опалення та підігріву води за період із 01 квітня 2010 року по 01 січня 2013 рік у розмірі 8 054,85 грн, що свідчить про переривання строку позовної давності.
З травня 2014 року позивачу надходили кошти на погашення заборгованості за вищевказаним судовим наказом, а тому з цього часу права позивача не порушувалися. Зазначені факти також підтверджуються обставинами, встановленими ухвалами Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2016 року та 17 листопада 2016 року. Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2016 року вищевказаний судовий наказ скасовано, тому з цього часу почався перебіг строків позовної давності після переривання.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, вірно встановив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції і щодо переривання строку позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 06 червня 2017 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції не досліджено докази, які б свідчили про вчинення відповідачем дії, спрямованих на визнання боргу та не розглянуто клопотання про застосування у відповідності до вимог статті 257 ЦК України наслідків спливу позовної давності. Суди неправильно застосували норми ЦК України, які регулюють позовну давність та порядок її обчислення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
12 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 361/3298/16-ц розподілено судді-доповідачу.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 являється власником особового рахунку квартири АДРЕСА_1 .
Вищевказана квартира знаходиться в багатоквартирному житловому будинку комунального житлового фонду, теплопостачання якого здійснює КП «Броваритепловодоенергія».
ОСОБА_1 від послуг з централізованого опалення та підігріву води не відмовлялася та постійно ними користувалася, тому позивач проводив відповідачу щомісячне нарахування плати за послуги відповідно до затверджених тарифів.
Розмір нарахувань за користування послугами з опалення та підігріву води підприємством проводився на підставі тарифів, затверджених рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради. Зазначені тарифи відображені у зведеній відомості про тарифи на послуги з теплопостачання для першої групи споживачів (населення) по КП «Броваритеплоенергомережа».
Із розрахунку суми боргу слідує, що за період із 01 квітня 2010 року по 01 січня 2013 року ОСОБА_1 нараховано плату за послуги з централізованого опалення та підігріву води у розмірі 8 054, 85 грн (а .с. 12).
Матеріалами справи підтверджено, що у лютому 2013 року позивач звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення із ОСОБА_1 вищевказаної заборгованості.
18 лютого 2013 року Броварським міськрайонним судом Київської області видано судовий наказ № 361/1216/13-ц, провадження № 2-н/361/98/13, щодо стягнення із ОСОБА_1 боргу за отримані послуги з централізованого опалення та підігріву води у розмірі 8 054, 85 грн за період із 01 квітня 2010 року по 01 січня 2013 року, а також боргу з централізованого водопостачання, водовідведення у розмірі 2 547 грн, за період із 01 січня 2011 року по 01 січня 2013 року.
Вищевказаний судовий наказ КП «Броваритепловодоенергія» пред'явило до виконання до Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській області, у зв'язку із чим було відкрито виконавче провадження № 42217935.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2016 року судовий наказ № 361/1216/13-ц, провадження № 2-н/361/98/13, скасовано, тому 09 лютого 2016 року державним виконавцем Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Київської області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 42217935.
У відповідності до постанови від 09 лютого 2016 року про закінчення виконавчого провадження № 42217935 сума боргу станом на 09 лютого 2016 року, яка стягнута із ОСОБА_1 за судовим наказом № 361/1216/13-ц, становить 2 585, 08 грн.
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про повернення їй стягнених за скасованим наказом грошових коштів.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2016 року стягнуто із КП «Броваритепловодоенергія» на користь ОСОБА_1 одержані на підставі судового наказу Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2013 року (провадження № 2н/361/98/13, справа № 361/1216/13-ц) грошові кошти у розмірі 2 442, 24 грн (з урахуванням ухвали Броварського міськрайонного суду від 17 листопада 2016 року про виправлення описки у судовому рішенні).
Постановою старшого державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 03 жовтня 2016 року відкрито виконавче провадження № 52410043 за виконавчим листом № 361/1216/13-ц, виданим 11 серпня 2016 року Броварським міськрайонним судом Київської області на підставі вищевказаної ухвали.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
У відповідності до статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктами 18, 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, встановлено, що користування теплопостачанням в Україні є платним. Споживач зобов'язаний щомісячно сплачувати за теплопостачання згідно з установленими тарифами. Отже, відповідач зобов'язана сплачувати вартість наданих їй комунальних послуг по теплопостачанню та підігріву води у квартирі АДРЕСА_1 .
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 , на ім'я якої відкрито особовий рахунок по квартирі АДРЕСА_1 , за період з 01 квітня 2010 року по 01 січня 2013 не оплатила надані їй відповідачем послуги з централізованого опалення та підігріву води у розмірі 8 054, 85 грн.
Судами надано належну оцінку щодо перебігу строку позовної давності та зроблено правильний висновок про те, що строк позовної давності до моменту звернення позивача до суду не сплив.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За частинами першою-третьою статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2016 року судовий наказ № 361/1216/13-ц, провадження № 2-н/361/98/13 Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2013 року було скасовано, тому саме з цього часу й розпочався новий перебіг строку позовної давності.
Оскільки КП «Броваритепловодоенергія» звернулось до суду з позовом 08 червня 2016 року, строк позовної давності пропущено не було.
Судовий наказ відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України 2004 року є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.
У відповідності до статті 258 чинної редакції ЦПК України судовий наказ є одним із видів судових рішень.
Ураховуючи те, що судовий захист право кредитора (виконавця послуг) на стягнення грошових коштів може бути реалізовано у позовному провадженні або шляхом видачі судового наказу, подання кредитором (виконавцем послуг) заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому ЦПК України, перериває перебіг позовної давності.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року (№ 6-931цс15).
Доводи касаційної скарги не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
З урахуванням наведеного, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2016 року та ухвала апеляційного суду Київської області від 06 червня 2017 року є такими, що винесені з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для їх скасування відсутні.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 06 червня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович