Постанова
Іменем України
29 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 758/4046/16-ц
провадження № 61-29289св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: публічне акціонерне товариство «Родовід Банк», державне підприємство «Інформаційний центр»,
представник публічного акціонерного товариства «Родовід банк»- Бабенко Андрій Ігорович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 серпня 2016 року у складі судді Трегубенко Л. О. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 червня 2017 року у складі колегії суддів: Антоненко Н. О., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк») та державного підприємства «Інформаційний центр» (далі -ДП «Інформаційний центр») про визнання припиненими зобов'язань, зобов'язання вчинити дії.
Позов мотивовано тим, що 01 вересня 2008 року він уклав з відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» (далі - ВАТ «Родовід Банк»), правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позивальнику кредит у розмірі 18 260,87 доларів США терміном до 01 вересня 2015 року включно. Указані кошти він отримав на придбання автотранспортного засобу.
На забезпечення виконання зобов'язань за указаним кредитним договором між ним та банком цього ж дня було укладено договір застави транспортного засобу, а саме: автомобіля «Seat Cordoba», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та накладено заборону його відчуження і внесено відомості до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Він належним чином виконав взяті на себе зобов'язання та повернув суму отриманого кредиту, проте відповідачем незаконно нараховано пеню за прострочення ним зобов'язань за договором та не знято заборону відчуження із належного йому майна.
З урахуванням зазначеного ОСОБА_1 просив визнати припиненими його зобов'язання за указаним кредитним договором, зобов'язати ПАТ «Родовід Банк» надати до реєстратора заяву про припинення обтяження стосовно автомобіля «Seat Cordoba», реєстраційний номер НОМЕР_1 , виключити обтяження з Державного реєстру обтяжень рухомого майна стосовно зазначеного автомобіля, зобов'язати ДП «Інформаційний центр» внести до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомості про припинення обтяження зазначеного автомобіля.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 22 серпня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором банк на підставі пункту 3.6. цього договору нарахував пеню на прострочену заборгованість, яку позивачем не погашено, у зв'язку з чим суд не вбачав підстав вважати припиненими зобов'язання за указаними договорами кредиту та застави.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 серпня 2016 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність позовних вимог, оскільки у зв'язку з несвоєчасним і неповним внесенням позивачем коштів на погашення кредиту, на підставі пункту 3.6., укладеного між сторонами кредитного договору, банк нарахував пеню на суму простроченої заборгованості, яка позивачем не погашена. Правильним є висновок районного суду про те, що зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором не виконані належним чином, а тому відсутні підстави для визнання таких зобов'язань припиненими. Оскільки відсутні підстави вважати припиненими основні зобов'язання за кредитним договором, то в силу пункту 1 частини першої статті 593 ЦК України немає підстав вважати припиненими і зобов'язання за договором застави.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати указані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.
Касаційна скарга мотивована тим, що банк не скористався своїм правом і не пред'явив йому вимогу про погашення пені протягом установленого законом строку для пред'явлення таких вимог, банк вже втратив право на вимоги щодо пені, й на будь-які інші вимоги, оскільки загальний строк позовної давності уже сплив. Вважав, що ним перед банком всі зобов'язання були виконані, а пеня може застосовуватися лише до невиконаних зобов'язань, тому вважав зобов'язання за указаними договорами кредиту та застави припиненими.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано з Подільського районного суду м. Києва зазначену цивільну справу.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
У червні 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді-доповідачу.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 01 вересня 2008 року ОСОБА_1 уклав з ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позивальнику кредит у розмірі 18 260,87 доларів США терміном до 01 вересня 2015 року включно.
Пунктом 1.7. указаного кредитного договору передбачено, що забезпеченням виконання зобов'язань за цим договором є застава автомобіля «Seat Cordoba», реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно договору застави, укладеного між ОСОБА_1 та банком 01 вересня 2008 року, на який накладено заборону його відчуження і внесено відомості до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Відповідно до пункту 3.6. указаного кредитного договору позичальник зобов'язався за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів, сплачувати банку за кожний день прострочення пеню у розмірі 1,6 % від суми простроченої заборгованості.
Згідно з пунктом 7.6. указаного кредитного договору цей договір набуває чинності з моменту надання позичальнику кредитних коштів відповідно до умов цього договору і діє до повного погашення позивальником заборгованості за кредитами та процентами за користування ними, а при наявності простроченої заборгованості і пені за несвоєчасне погашення кредитів та сплати процентів, а також штрафи, передбачені цим договором.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором банком відповідно до пункту 3.6. кредитного договору було нараховано пеню за період з грудня 2009 року по липень 2010 року (а. с. 12-13).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Статтею 593 ЦК України передбачено, що право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом. У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані. У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов'язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов'язаний негайно повернути його заставодавцеві.
Відповідно до частин першої та другої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з частинами першою та четвертою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Частинами першою та другою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно умов кредитного договору позивач у справі зобов'язався, крім іншого, у разі неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором сплачувати пеню, передбачену договором.
Як установлено судом, ОСОБА_1 належним чином не виконував свої зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого банком було нараховано пеню відповідно до пункту 3.6. зазначеного договору з грудня 2009 року по липень 2010 року, тобто за час дії договору, яка позивачем не сплачена.
Отже, підстав для застосування статті 599 ЦК України немає.
Таким чином, оскільки зобов'язання за кредитним договором позивачем не виконано у повному обсязі, тому правильними є висновки суду про відсутність підстав для визнання припиненими зобов'язань, що випливають з кредитного договору, а тому не має й підстав для визнання застави припиненою та зобов'язання відповідача внести відомості до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про припинення обтяження предмета застави - автомобіля «Seat Cordoba», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Доводи касаційної скарги про те, що банк не скористався своїм правом і не пред'явив позичальнику вимогу про погашення пені протягом установленого законом строку для пред'явлення таких вимог, та вже втратив право на вимоги щодо пені, й на будь-які інші вимоги, оскільки загальний строк позовної давності уже сплив, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав вважати зобов'язання за кредитним договором та договорами застави припиненими, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, правильно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 червня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ф. Хопта
Є. В. Синельников
В. В. Шипович