Іменем України
07 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 761/6483/17
провадження № 61-42851св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В.М.,
суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Лесько А.О., Петрова Є.В., Штелик С.П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 09 серпня 2017 року, постановлену під головуванням судді Притула Н.Г., та постанову Апеляційного суду м. Києва від 30 липня 2018 року, ухвалену у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Прокопчука Н.О., Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.,
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання дій незаконними та просив суд визнати дії ОСОБА_2 щодо участі в Тристоронній контактній групі, як представника України, та підписання ним в місті Мінську від імені українського народу (держава Україна) такзваних Мінських угод і Рамочних рішень.
Короткій зміст судових рішень
Ухвалою Шевченківського районного суду від 27 лютого 2017 року у відкритті провадження у справі відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 08 червня 2017 року ухвалу Шевченківського районного суду від 27 лютого 2017 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Шевченківського районного суду від 22 червня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
Ухвалою Шевченківського районного суду від 09 серпня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 30 липня 2018 року ухвалу Шевченківського районного суду від 09 серпня 2017 року залишено без змін.
Ухвалюючи постанову про залишення ухвали суду першої інстанції без змін суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не було усунуто недоліки в позовній заяві, визначені в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 22 червня 2018 року про залишення позовної заяви без руху а також з того, що оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням вимог процесуального закону і не може бути скасована з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до касаційного суду
У серпні 2018 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 09 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 30 липня 2018 року, у якій заявник просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалу та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 09 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 30 липня № 761/6483/17.
У червні 2019 року цивільна справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим,що ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 09 серпня 2017 року постановлена неповноважним судом, оскільки суддя Притула Н.Г. не могла приймати участь у справі після скасування судом апеляційної інстанції ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2017 року, постановлену під її головуванням, та мала заявити собі самовідвід відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 20 ЦПК України.
Скаржник також зазначає, що вищевказане призвело до порушення гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод принципу безсторонності суду.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання дій незаконними.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 лютого 2017 року визначено головуючого суддю по справі Притула Н.Г.
Ухвалою Шевченківського районного суду від 27 лютого 2017 року у відкритті провадження у справі відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 08 червня 2017 року ухвалу Шевченківського районного суду від 27 лютого 2017 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21 червня 2017 року справу було передано судді Притула Н.Г. для продовження розгляду (а.с.36).
Ухвалою Шевченківського районного суду від 22 червня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
Ухвалою Шевченківського районного суду від 09 серпня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 121 ЦПК України ( в редакції, діючій до 15 грудня 2017 року) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Відповідно до статті 122 ЦПК України ( в редакції, діючій до 15 грудня 2017 року) суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.
Відповідно до частини 1, 3 статті 11-1 (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) у суді функціонує автоматизована система документообігу суду, що забезпечує об'єктивний та неупереджений розподіл справ між суддями з додержанням принципів черговості та рівної кількості справ для кожного судді.
Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який ураховує кількість справ, що перебувають у провадженні суддів, заборону брати участь у перегляді рішення для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень. Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів. Після визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду не допускається, крім випадків, установлених законом.
Пунктом 2.3.43 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України 26 листопада 2010 N 30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02 квітня 2015 року № 25) судові справи, що надійшли із судів апеляційної або касаційної інстанцій після скасування ухвал, які перешкоджають подальшому розгляду судової справи (крім ухвал про закриття, припинення провадження), а також ухвал, які не перешкоджають подальшому розгляду судової справи, передаються раніше визначеному у судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу), ухвалу яких скасовано чи у провадженні яких перебувала або перебуває судова справа.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 20 ЦПК України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Доводи касаційної скарги, відносно того, що ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 09 серпня 2017 року постановлена неповноважним судом, оскільки суддя Притула Н.Г. не могла приймати участь у справі після скасування судом апеляційної інстанції ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2017 року, постановлену під її головуванням, та мала заявити собі самовідвід відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 20 ЦПК України, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Після скасування судом апеляційної інстанції ухвали Шевченківського районного суду від 27 лютого 2017 року про відмову у відкритті провадження у справі у зв'язку з порушенням юрисдикції спору та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції, протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21 червня 2017 року справу було передано судді Притулі Н.Г. для продовження розгляду.
При визначенні головуючого судді по справі Шевченківським районним судом м. Києва було правильно дотримано пункту2.3.43 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та передано справу раніше визначеному судді Притулі Н.Г.
Таким чином, ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 22 червня 2017 року про залишення позовної заяви без руху та ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 09 серпня 2017 року про повернення позовної заяви позивачеві, постановлені під головуванням судді Притула Н.Г. є такими, що постановлені повноважним судом.
Крім того, апеляційним судом була скасована ухвала про відмову у відкритті провадження у справі з підстав порушення юрисдикції спору. При постановленні вказаної ухвали суду першої інстанції, не встановлювався зміст правовідносин сторін, та розглядаючи справу у тому ж складі суду не порушився принципи судочинства неупередженість, незалежність суду та інші.
Окрім того, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості заявити відвід судді Притули Н.Г. відповідно до статті 20 ЦПК України.
Стосовно доводів щодо порушення при постановленні вказаної ухвали суду першої інстанції гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод принципу безсторонності суду, колегія суддів зазначає наступне.
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" N 33949/02вказав, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності .
У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність.
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.
Матеріали справи не містять, а позивачем всупереч статті 81 ЦПК України не надано доказів про прояв упередженості суду, а саме лиш посилання позивача, як на причину неупередженості та необ'єктивності суду у зв'язку з порушенням порядку розподілу справи , не свідчить про безсторонність суду за об'єктивним критерієм та суб'єктивним критерієм.
Таким чином, на момент постановлення ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 09 серпня 2017 року існувала презумпція безсторонності суду.
Відповідно до частини 3 статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд касаційної інстанції вважає за необхідне вийти за межі касаційної скарги виходячи з наступного.
Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не сплачено судовий збір, а також зі змісту позовної заяви не можливо зробити висновок за захистом якого саме порушеного права звернувся позивач, з яких правовідносин виник спір, у порядку якого провадження позивач просить його вирішити. Окрім того, суду першої інстанції не зрозуміло, які саме дії відповідача порушують права позивача, оскільки ніяких доказів на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві позивач не надає, лише висловлює свою думку з приводу певних подій.
На виконання вимог ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 22 червня 2017 року, ОСОБА_1 було надано клопотання про відкриття провадження по справі, в якому позивач зазначав, що він має пільги щодо сплати судового збору, як учасник бойових, на підтвердження чого в матеріалах справи знаходиться посвідчення.
Окрім того, позивач зазначав, що незрозумілість суду характеру спірних правовідносин не є підставою для залишення позовної заяви без руху.
Матеріали справи містять копію посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 ( а.с.24).
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» учасники бойових дій у справах, пов'язаних з порушенням їх прав, звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях.
До компетенції суду першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження входить перевірка відповідності форми та змісту позовної заяви приписам статей 119-122 ЦПК України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Зазначені статті також, передбачають перевірку зазначення позивачем доказів, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування, а обставини стосовно того, чи порушено право позивача і чи доведено це наданими ним доказами, встановлюються в ході розгляду справи по суті та при ухваленні судового рішення.
Отже, посилання суду першої інстанції в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, на те, що зі змісту позовної заяви не можливо зробити висновок за захистом якого саме порушеного права звернувся позивач, з яких правовідносин виник спір, у порядку якого провадження позивач просить його вирішити , свідчить про формальність підстав для залишення без руху позовної заяви.
Таким чином, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви позивачу, суд першої інстанції передчасно прийшов до висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви, оскільки судом першої інстанції з формальних підстав було залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху.
Відповідно, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову про залишення ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 09 серпня 2017 року без змін, не звернув увагу на вказані обставини та помилково прийшов до висновку, що оскаржувана ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 09 серпня 2017 року постановлена з додержанням вимог процесуального закону і не може бути скасована з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.
Вказані порушення судами першої та апеляційної інстанцій приписів процесуального законодавства є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
З огляду на викладене, судові рішення першої та апеляційної інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню, а справа - передачі для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з положеннями пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Верховний Суд переглядає справи виключно з підстав і в порядку, встановлених ЦПК України, і не має можливості встановлювати обставини, які не були встановлені в рішенні. Оскільки зазначені помилки допущені судами першої та апеляційної інстанцій, то справа підлягає направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 09 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 30 липня 2018 року скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. М. Сімоненко
Судді: А. А. Калараш
А. О. Лесько
Є. В. Петров
С. П. Штелик