Справа № 127/17643/19
Провадження № 2/127/2435/19
11 вересня 2019 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Іщук Т.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивувало тим, що 21.06.2007 ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 6000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок шляхом підписання заяви №б/н від 21.06.2007. Підписанням заяви відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. У зв'язку із неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем, станом на 14.05.2019 виникла заборгованість за кредитом у розмірі 51152,21 грн, з яких: 22947,16 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12102,30 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 12690,74 грн - нарахована пеня за прострочене зобов'язання, 500,00 грн - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн, а також 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 2412,01 грн - штраф (процентна складова). Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 51152,21 грн за кредитним договором №б/н від 21.06.2007 та судовий збір у розмірі 1921,00 грн.
Позивачем АТ КБ «ПриватБанк» було подано клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16.07.2019 було відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
У визначений судом строк, 03.08.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача ОСОБА_1 , де зазначає про незгоду із вимогами позовної заяви. Вказує, що вона на зазначених позивачем умовах кредитний договір з банком не укладала, кредитних коштів у розмірі 6000,00 грн не отримувала. Позивач не додав до позову оригіналу кредитного договору, виписки з її особового рахунку, первинні бухгалтерські документи, що підтверджують факт надання кредиту, відтак наявність боргу є не доведеною належними та допустимими доказами. Відповідач також стверджує, що з наданими суду позивачем Умовами та правилами надання банківських послуг не знайомилася, їх не приймала та не підписувала. Окрім того, вказує про наявність підстав для застосування строку позовної давності, оскільки позовна заява подана з порушенням строку, встановленого ст. 257 ЦК України. Відповідно до заяви №б/н від 21.06.2007 строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії кредитної картки. Так 21.06.2007 відповідачу була видана банківська картка, відповідно строк її дії до червня 2010 року, а оскільки банк звернувся із позовом 10.06.2019, тому пропустив трирічний строк позовної давності. За таких обставин, відповідач просила відмовити у задоволенні позову та стягнути витрати на правничу допомогу.
02.09.2019 до суду надійшла відповідь на відзив АТ КБ «Приватбанк». Позивач, в певній мірі дублюючи зміст позовної заяви, наполягає на своїй позиції укладення з відповідачем кредитного договору шляхом підписання анкети-заяви, приєднавшись таким чином до нових Умов та правил надання банківських послуг. Заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (містить усі істотні умови договору), самі Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи банку, що розташовані на офіційному сайті банку та є загальнодоступною інформацією, складають Договір про надання банківських послуг. Із розрахунку заборгованості та виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідачу була видана кредитна картка, відкритий картковий рахунок, встановлений кредитний ліміт, а також користування нею кредитними коштами та часткову сплату заборгованості за договором. Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами у справі, відповідачем такий розрахунок заборгованості не спростований. Банк кошти надав, кредитний договір між сторонами укладений та ніким не оспорений, строк позовної давності з огляду на користування коштами не пропущений, а тому вважає наявними усі підстави для стягнення заборгованості з відповідача.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.
Судом установлено, що 21.06.2007 ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНКУ», у якій зазначений розмір кредитного ліміту 3200 грн, відсоткової ставки 22,8% з розрахунку 360 днів на рік та тип кредитного ліміту - фінансовий.
Згідно інформації, викладеної в цій заяві відповідач підтвердила, що вона погоджується із тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.
На підставі цієї заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано декілька кредитних карток, що підтверджується випискою по рахунку (а.с.47-59).
Банк, звертаючись до суду з позовом, надав заяву від 21.06.2007 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанку», яка підписана відповідачем, розрахунок заборгованості за договором № б/н від 21.06.2007, виписку по картковому рахунку, а також витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms.
Згідно наданого банком розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 14.05.2019 становить 51152,21 грн, з яких: 22947,16 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12102,30 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 12690,74 грн - нарахована пеня за прострочене зобов'язання, 500,00 грн - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн, 500,00 грн- штраф (фіксована частина), 2412,01 грн - штраф (процентна складова).
Заяву від 21.06.2007 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «Приватбанку», яка підписана ОСОБА_1 , розрахунок заборгованості за кредитним договором, виписку по рахунку, з якої достеменно вбачається, що позичальник користувалася грошима та частково сплачувала заборгованість, суд вважає достатніми доказами для підтвердження того, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, та факту отримання відповідачем кредиту.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Саме такий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема заяви позичальника ОСОБА_1 від 21.06.2007 у ній обумовлений розмір кредитного ліміту, відсоткова ставка, тип банківської платіжної картки, строк дії кредитного ліміту та порядок погашення заборгованості, що є істотними для даного виду договорів. Разом з тим, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів), інших сум за порушення зобов'язання, прострочення його виконання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
АТ КБ «Приватбанк», пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив окрім тіла кредиту (суми, яку фактично отримала в борг позичальник та заборгованості за простроченим тілом кредиту), стягнути складові його повної вартості, зокрема, пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту. Позивач, обґрунтовуючи своє право вимоги в цій частині, а також розмір і порядок нарахування, крім розрахунку кредитної заборгованості за договором від 21.06.2007, посилається на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, які розміщені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/, а також Тарифи, як невід'ємну частину договору, яким визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати неустойки (пені, штрафів) чи відповідальності за прострочення виконання зобов'язань, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Наданий позивачем витяг із Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанком належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем.
При цьому, суд звертає увагу, що у відповіді на відзив позивач вказував, що Умови та правила надання банківських послуг, затверджені наказом банку СП-2010-256 від 06.03.2010 року та є чинними на даний час. В той же час кредитний договір між сторонами укладений 21.06.2007.
За таких обставин, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату неустойки (пені, штрафів) за прострочене зобов'язання, подані банком Витяг з Умов та Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Отже, суд не вбачає підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність за невиконання чи порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Такого висновку суд дійшов також з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17, які є обов'язковими для застосування у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Відтак у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» 12690,74 грн - пені за прострочене зобов'язання, 500,00 грн - пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн, 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 2412,01 грн - штраф (процентна складова) необхідно відмовити.
Щодо іншої заборгованості (тіло та прострочене тіло кредиту), то суд вважає, що належними та допустимими доказами позивачем підтверджено отримання відповідачем кредитних коштів у розмірах, зазначених у виписці банку за рахунком відповідача, а тому на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №б/н від 21.06.2007 за тілом кредиту в сумі 22947,16 грн та за простроченим тілом кредиту в сумі 12102,30 грн.
Виходячи з положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/04, Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою НБУ від 04.07.2018 №75, виписка з рахунку є належним та допустимим доказом отримання коштів.
Відповідач, заперечуючи щодо отримання коштів та розміру заборгованості, належних та допустимих доказів щодо цього не надала. При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на розмір кредитного ліміту, адже для визначення розміру заборгованості значення має сума отриманих коштів, а не сума кредитного ліміту по картці.
Щодо посилання відповідача на сплив строку позовної давності внаслідок закінчення строку дії кредитного ліміту, що відповідає строку дії карти, слід зазначити, що, як слідує з матеріалів справи, відповідач користувалася кредитними коштами по закінчення строку дії картки на який вказує відповідач, що чітко вбачається із наданої банком виписки по рахунку ОСОБА_1 Останньою, зокрема, у 2018 році неодноразово перераховувалися кошти на різні картки, здійснювалася оплата товарів та послуг, мало місце, у тому числі, поповнення мобільного за номером телефону, вказаного відповідачем як її засіб зв'язку у відзиві на позовну заяву. З позовною заявою ж позивач звернувся в червні 2019 року. За таких обставин суд не знаходить підстав для застосування строку позовної давності.
Таким чином з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню сума в розмірі 35049,46 грн.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» судовий збір у розмірі 1316,27 грн, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо стягнення із позивача на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, то суд звертає увагу, що відповідно до положень ч.1, п.п.1,4 ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Згідно положень ч.1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу таких судових витрат учаснику справи необхідно подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, у підтвердження здійсненної правничої допомоги, необхідно долучати детальний опис робіт й розрахунок погодинної вартості правничої допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правничої допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правничої допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Як слідує з матеріалів справи, до суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відповідачем наданий лише рахунок-фактура №28-07 від 28.07.2019 на суму 15600,00 грн. Однак такі докази є недостатнім для визнання витрат такими, що відповідають обсягу наданих послуг та виконаних робіт, а тому суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат не можна визнати обґрунтованим та доведеним. Відповідно такі понесені витрати не можуть бути стягнуті з іншої сторони пропорційно розміру задоволеної частини вимог на користь ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст. 81, 141, 263-265, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за Кредитним договором № б/н від 21.06.2007 в розмірі 35049,46 грн (тридцять п'ять тисяч сорок дев'ять гривень 46 коп), з яких: 22947,16 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12102,30 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту.
В решті вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 1316,27 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570),
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: