Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/11456/2019
11 вересня 2019 року місто Київ
справа № 761/6662/19
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В., перевіривши виконання вимог ст.356 ЦПК України за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25 березня 2019 року, постановлену під головуванням судді Мальцева Д.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до директора з питань маркетингу та комунікації Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, -
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 25 березня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 12 липня 2019 року подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 липня 2019 року поновлено позивачу ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 25 березня 2019 року.
Клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги задоволено частково.
Зменшено позивачу ОСОБА_1 розмір судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25 березня 2019 року до 192,10 грн.
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25 березня 2019 року залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору за подачу апеляційної скарги та у зв'язку з тим, що апеляційна скарга викладена не державною (українською) мовою, а російською та надано строк для усунення недоліків вказаної апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду.
23 липня 2019 року на адресу позивача було направлено копію ухвали Київського апеляційного суду від 23 липня 2019 року, яку останній отримав 07 серпня 2019 року, про що свідчить зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч.2 ст.357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.356 цього кодексу застосовуються положення ст.185 цього кодексу.
Так, апелянт відповідно до ухвали Київського апеляційного суду від 23 липня 2019 року повиненбувподати до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, викладенудержавною (українською) мовою, яка повинна відповідати вимогам п.3 ч.2 ст.356 ЦПК України, надати її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі та надати оригінал квитанції про оплату судового збору у розмірі 192,10 грн.
21 серпня 2019 року на адресу Київського апеляційного суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява на усунення недоліків апеляційної скарги, в якій останній вказував на те, що він не володіє українською мовою, а володіє суржиком.
Зазначав, що він звільнений від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на підставі ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір».
Разом з тим, як вбачається зі змісту вказаної заяви, позивач ОСОБА_1 вимоги ухвали Київського апеляційного суду від 23 липня 2019 року не виконав, а саме: не надав апеляційну скаргу, викладенудержавною (українською) мовою, яка повинна відповідати вимогам п.3 ч.2 ст.356 ЦПК України, не надав її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі та не надав оригінал квитанції про оплату судового збору у розмірі 192,10 грн.
Щодо посилання апелянта на те, що він не володіє українською мовою суд вважає необхідним зазначити, що учасники судового процесу які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, проте процесуальні документи мають бути подані лише державною мовою.
Проте, позивач ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали суду від 23 липня 2019 року не надав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, викладенудержавною (українською) мовою.
Крім того, посилання апелянта на те, що він звільнений від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на підставі ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» суд вважає безпідставними, оскільки вказаний Закон не розповсюджує свою дію на правовідносини, що виникли між сторонами, оскільки Законом України «Про захист прав споживачів» врегульовано відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
В даному випадку, виходячи зі змісту позовної заяви, відповідач не виступає в якості виробника/продавця товарів, виконавця робіт/ надавача послуг.
Відповідно до п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви відповідач - директор з питань маркетингу та комунікації Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» ОСОБА_2 не є посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а відтак на вказані правовідносини не поширюються положення п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір».
На відміну від права на справедливий суд, право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може бути обмежено, зокрема задля забезпечення нормального функціонування судової системи. Це включає часові обмеження, фінансовий тягар, вимоги щодо форми звернення тощо.
Так, прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.
Крім того, як наголошує у своїх рішенням Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в процесі судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Оскільки, недоліки апеляційної скарги встановлені ухвалою суду від 23 липня 2019 року позивачем усунуті не були, тому згідно ст.185 ЦПК України апеляційна скарга підлягає поверненню.
Повернення апеляційної скарги не перешкоджає апелянту повторно звернутися з апеляційною скаргою, оформленою відповідно до вимог ст.356 ЦПК України.
У зв'язку з наведеним, повернення апеляційної скарги не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки після усунення вказаних невідповідностей вимогам закону, апелянт має право повторного звернення до суду із апеляційною скаргою.
Керуючись ст.ст.185, 357 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25 березня 2019 року, постановлену під головуванням судді Мальцева Д.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до директора з питань маркетингу та комунікації Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди визнати неподаною та повернути апелянту.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя Борисова О.В.