справа №759/4047/18 Головуючий у І інстанції - Величко Т.В.
апеляційне провадження №22-ц/824/10373/2019 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
11 вересня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Журби С.О., Писаної Т.О.,
розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 травня 2019 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Деснянський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління у м. Києві про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів та додаткових витрат на дитину,
встановив:
В березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів та додаткових витрат на дитину.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що вона з відповідачем перебувала у шлюбі з 27 квітня 1996 року по 28 жовтня 2010 року.
Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 січня 2013 року відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання доньки по 1/4 частині заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 листопада 2012 року і до досягнення дитиною повноліття.
Позивач вказує, що відповідно до довідки-розрахунку заборгованості по аліментам відповідача, наданої Деснянським районним ВДВС м. Києва №346/1 від 14 лютого 2017 року, заборгованість складає станом на 01 лютого 2017 року - 14 664,50 грн.
Відповідач, як вказує позивач, добровільно не сплачував аліменти, ні заборгованість по аліментам.
07 грудня 2016 року державний виконавець Деснянського районного відділу ДВС м. Києва наклав арешт на все майно боржника у межах суми звернення стягнення.
15 лютого 2017 року відповідач сплатив суму заборгованості 14664,50грн. на рахунок виконавчої служби, позивач отримала її у липні 2017 року.
В подальшому відповідач продовжував не сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дочки і внаслідок цього утворилась заборгованість по аліментам з 01 лютого 2017 року по 31 березня 2018 року в сумі 11 612,50грн, яка була знову ж сплачена на рахунок виконавчої служби 27 квітня 2018 року і вказану грошову суму позивач не отримала.
Позивач вказує, що згідно її підрахунків загальна сума пені за весь період становить 104 441,85 грн.
Окрім того, як вважає позивач, відповідач зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дитину.
Так, позивач вказує, що нею було сплачено: згідно договору про професійну підготовку від 23 травня 2016 року - 1 200грн та 1919грнлабораторні дослідження - 610грнпроцедура Шарко - 200 грн.
Крім того, донька відпочивала в пансіонатах і загалом було сплачено - 10 997,50грн та білети на поїзд -1 492,08 грн.
Загалом було сплачено - 16 418,58грн з них, як вважає позивач, половину витрат повинен сплатити батько дитини, а саме 8 209,29грн.
Просила суд, стягнути з відповідача на користь позивача вказані відповідні суми, так як відповідач не бажає добровільно їх сплачувати.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що відповідач добровільно не сплачував аліменти та заборгованість по аліментам.
Також зазначає, що відповідно до законодавства при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені).
У даному випадку, ОСОБА_2 не довів суду, що він вжив всі залежні від нього заходи для своєчасної та належної сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки.
Отже, він повинен нести відповідальність за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки.
Просила скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 травня 2019 року в частині відмови в позові про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В решті рішення місцевого суду не є предметом перегляду, оскільки не оскаржувалось.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За правилами п.1 ч.4 ст.274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що з 27 квітня 1996 року по 28 жовтня 2010 року сторони перебували в шлюбі.
Від зареєстрованого шлюбу вони мають неповнолітню дитину: доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14 січня 2013 року, відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання доньки по 1/4 частині заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 листопада 2012 року і до досягнення дитиною повноліття.
Судом також встановлено, що позивач визнала факт, що відповідач сплачував аліменти за період з 2013 року по лютий 2014 року включно, шляхом відрахування з його місця роботи ( ч.1 ст.82 ЦПК України).
Відповідач був зарахований на посаду агента-консультанта в ТЗОВ «Похоронний дім «Пам'ять» з 10 лютого 2014 року.
Позивач деякий час тримала у себе оригінал виконавчого листа, не повідомила, який строк, але з доказів наданих суду, наявних у матеріалах справи, оригінал виконавчого листа з'явився у Державній виконавчій службі Деснянського районного управління юстиції у м. Києві на початку грудня 2015 року.
26 жовтня 2015 року Ритуальна служба СКП «Спецкомбінат ПКПО» направила на адресу Начальника ДВС Дарницького району м. Києва лист №1791 виконавчий лист №2608/17859/12 про стягнення аліментів, та повідомила про звільнення боржника з 03 лютого 2014 року.
Постановою державного виконавця від 02 грудня 2015 року було відкрито виконавче провадження №49522598.
07 грудня 2016 року постановою державного виконавця накладено арешт на майно боржника в межах суми боргу 77 102,14грн.
Згідно заяви боржника на адресу відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві 01 лютого 2017 року боржник надіслав заяву, де просив здійснити йому перерахунок заборгованості по аліментах в порядку п.1 ст.195 СК України, звернути стягнення на заробітну плату та скасувати арешт майна боржника.
Згідно розрахунку заборгованості по аліментам від 14 лютого 2017 року за період з березня 2014 року по лютий 2017 року розмір заборгованості по аліментах складає 14 664,90 грн.
Згідно квитанції №89 від 15 лютого 2017 року боржник перерахував на адресу відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві заборгованість по аліментах за період з березня 2014 року по лютий 2017 року у розмірі 14664,90 грн.
Згідно розрахунку по аліментах за період з січня 2017 року по лютий 2018 року заборгованість складає 34 588,50 грн.
Боржник був зарахований на посаду агента-консультанта в ТОВ «Похоронний дім «Пам'ять» з 10 лютого 2014 року де і працював.
26 жовтня 2015 року Ритуальна служба СКП «Спецкомбінат ПКПО» направила на адресу Начальника ДВС Дарницького району м. Києва лист №1791 та виконавчий лист №2608/17859/12 про стягнення аліментів, та повідомила про звільнення боржника з 03 лютого 2014 року.
Після подання боржником 01 лютого 2017 року заяви до вказаної виконавчої служби про зміну місця роботи та повідомлення про нове місце роботи та адресу, державний виконавець не вжив заходів виконавчого провадження, та не направив виконавчий лист №2608/17859/12 від 14 січня 2013 року за новим місцем роботи боржника, а саме ТОВ «Похоронний дім "Пам'ять», та нарахував борг по аліментах за період з січня 2017 року по лютий 2018 року, що складає 34 588,50 грн.
Державний виконавець постановою від 13 березня 2018 року, встановив тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон, користування вогнепальною та мисливською зброєю.
Згідно довідки про доходи боржника ТОВ «Похоронний дім «Пам'ять», доход боржника за період з 01 січня 2017 року по березень 2018 року складає 45 900грн. без урахування утримання податків на суму 8 950,50 грн.
Боржник звернувся до державного виконавця вищевказаного відділу 14 березня 2018 року про здійснення перерахунку розміру аліментів та просив надіслати виконавчий лист №2608/17859/12 від 14 січня 2013 року за новим місцем роботи боржника, а саме ТОВ «Похоронний дім «Пам'ять» за адресою м. Київ вул. П.Запорожця, 26, який був зареєстрований у виконавчій службі за №7001 від 14 березня 2018 року.
Згідно розрахунку заборгованості по аліментах від 27 квітня 2018 року з урахуванням довідки про доходи боржника за період з 01 січня 2017 року по березень 2018 року нараховано заборгованість станом на 01 квітня 2018 року за період з лютого 2017 року по березень 2018 року включно, у розмірі 11 612,50 грн.
Згідно заяви боржника до державного виконавця вищевказаного відділу від 27 квітня 2018 року надано копії квитанції від 27 квітня2018 року, з яких вбачається, що боржник перерахував на адресу відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві заборгованість по аліментах за період з лютого 2017 року по березень 2018 року включно, у розмірі 11 612,50 грн.
Державний виконавець відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві 27 квітня 2018 року виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Згідно Розпорядження №49522598/2 від 18 травня 2018 року грошові кошти з депозитного рахунку відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві у сумі 11 612,50грн лише через 20 днів було вирішено перерахувати стягувачу відповідну суму, що отримано бухгалтером відділу 22 травня 2018 року.
Згідно звіту про здійсненні відрахування та виплати, підготовленого ТОВ «Похоронний дім «Пам'ять» та отриманого відділом Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві 12 липня 2018 року вказано, що за період з січня 2018 року по 30 грудня 2018 року нараховані доходи ОСОБА_2 та здійснено утримання аліментів у розмірі 1/4 частини його доходу.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 12 липня 2018 року, який надісланий боржнику, заборгованість по аліментам за період з квітня 2018 року по червень 2018 року відсутня, та постановами державного виконавця від 12 липня 2018 року скасовано тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон, користування вогнепальною та мисливською зброєю.
22 жовтня 2018 року Державний виконавець відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві направив вимогу за місцем роботи боржника та повідомив реквізити, за якими необхідно відраховувати аліменти.
Стягувач звернулася до Святошинського районного суду м. Києва із позовом про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів 26 березня 2018 року.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з заробітної плати відповідача не відраховувались аліменти, не з вини боржника, а з підстав утримання стягувачем оригіналу виконавчого листа №2608/17859/12 від 14 січня 2013 року у себе та не повідомлення про це, а ні виконавчої служби, а ні боржника, і ні роботодавця за попереднім місцем роботи боржника, одразу після отримання його.
Саме з вини стягувача, яка утримувала у себе виконавчий лист за період з часу звільнення боржника за попереднім місцем роботи, надіслання такого листа з попереднього місця роботи боржника у жовтні 2015 року до відділу ДВС, також з вини державного виконавця, що виявилась у не надісланні боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом, та не направленні державним виконавцем виконавчого листа за новим місцем роботи аж до жовтня 2018 року, стягувач своєчасно не отримувала аліменти за вищевказаним виконавчим листом.
З такими висновками погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Відповідно до статті 195 СК України, в редакції на час дії спірних правовідносин, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
За положеннями ст.196 СК України, в редакції на час дії спірних правовідносин при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
За роз'ясненнями, що містяться в п 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст.197 СК України (в редакції на час дії спірних правовідносин) умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.
За змістом ст.196 СК України в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин, пеня нараховується не на всю суму заборгованості, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.
У відповідності до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як передбачено вимогами ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки стягнення заборгованості по аліментам боржника відноситься до компетенції державного/приватного виконавця на підставі розрахунку заборгованості у тому ж виконавчому провадженні по виконання виконавчого листа по стягненню аліментів на утримання дитини.
Обставини щодо ухилення боржника від сплати аліментів судом не встановлені.
Саме з вини стягувача, яка утримувала у себе виконавчий лист, остання своєчасно не отримувала аліменти за виконавчим листом.
Викладені в апеляційній скарзі доводи є непереконливими, такими що не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді С.О. Журба
Т.О. Писана