Постанова
Іменем України
10 вересня 2019 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/10223/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Мельника Я.С., Шкоріної О.І.,
за участю секретаря Ратушного А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну ОСОБА_1
на рішення Дарницького районного суду м. Києва
в складі судді Цимбал І.К.
від17 квітня 2019року
по справі №753/14629/18 Дарницького районного суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар»
до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Борозинець Юліана Георгіївна,
про визнання договорів дарування недійсними,
В липні 2018року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» (далі - ТОВ «ФК «Авістар») звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсними договорів дарування нерухомого майна та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що з Інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачу стало відомо про незаконне відчуження предмету іпотеки ОСОБА_1 , а саме: житлового будинку, загальною площею 344,00 кв.м., та земельної ділянки АДРЕСА_1 , що забезпечують повернення кредиту за кредитним договором від 23.07.2008, отриманого ОСОБА_1 у Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Авістар». Незаконне відчуження предмету іпотеки здійснено на підставі договорів дарування від 31 липня 2015 року, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (далі - ПН КМНО) Борозенець Ю . Г.
Посилаючись на те, що при укладанні договорів дарування була відсутня згода іпотекодержателя, просив визнати недійсними договори дарування від 31.07.2015, укладені між відповідачами, посвідчені ПН КМНО Борозенець Ю.Г. та зареєстровані в реєстрі за №1329, №1332.
Відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку АДРЕСА_1 та запис про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про обтяження іпотекою та запис про заборону відчуження земельної ділянки № 24 та житлового будинку АДРЕСА_1 .
Рішенням Дарницького суду м. Києва від 17 квітня 2019 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, незаконність та необґрунтованість рішення суду, ухваленого без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи; висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що суд першої інстанції у своєму рішенні дійшов суперечливих висновків, посилаючись в описовій частині рішення на норми права, якими визначено положення про визнання договору недійсним з підстав його фіктивності, а в мотивувальній частині рішення дійшов висновку про визнання правочинів недійсним з підстав їх укладення без згоди іпотекодержателя. Судом не враховано, що позивач у позовній заяві та протягом розгляду справи в суді першої інстанції не посилався на те, що оспорювані правочини є фіктивними. Підставою позовних вимог є невиконання умов іпотечного договору, а саме неотримання згоди іпотекодержателя на відчуження нерухомого (іпотечного) майна. Вважав, що таким чином суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог.
Судом не надано належної правової оцінки доказам, наданих стороною відповідача, а також не наведено в рішенні мотивів неприйняття наданих відповідачем доказів, зокрема ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 29.04.2015 у справі №271/8346/14-ц, згідно якої іпотечний договір розірвано, припинено іпотеку та заборону відчуження спірного нерухомого майна. Дана ухвала набрала законної сили.
Судом також не надано правової оцінки тому факту, що до укладення оспорюваних правочинів до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна було внесено запис про припинення обтяження предмету іпотеки та внесено запис в державний реєстр іпотек про припинення іпотеки. На підставі належних правовстановлюючих документів державним реєстратором було перевірено підстави для вчинення реєстраційних дій та прийнято рішення про проведення реєстрації припинення обтяження.
Вважав, що суд першої інстанції, посилаючись на положення Закону України «Про іпотеку» дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_1 не отримав згоди іпотекодержателя на відчуження іпотечного майна, оскільки кредитні та іпотечні зобов'язання виконані перед АТ «Райффайзен банк Аваль» та припинені на дату укладенні правочинів.
Судом безпідставно взято до уваги правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 25.04.2018 по справі №757/10655/15-ц, оскільки дана правова позиція висловлена за інших фактичних обставин справи.
Крім того, як на підставу скасування рішення посилався на те, що судом позбавлено його права на подання відзиву на позовну заяву, зокрема безпідставно відмовлено в клопотанні про продовження строку на подання відзиву та повернуто клопотання разом з відзивом.
Судом проігноровано клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху, як таку, що подана без дотримання вимог ст. 175, 177 ЦПК України.
За вказаних обставин просив скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 квітня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив, в якому просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення - без змін.
Вказував, що доводи скаржника про те, що ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 29.04.2015 іпотечний договір розірвано, припинено іпотеку та заборону відчуження є необгрунтованими, оскільки в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують факт того, що судової справи про розірвання договору іпотеки не існує, таке рішення Апеляційним судом Житомирської області не ухвалювалося, а відтак іпотечні обтяження є дійсними.
Також, вказував, що судом правомірно взято до уваги правову позицію, висловлену Верховним Судом в постанові від 25.04.2018 по справі №757/10655/15-ц, так як правовідносини у даній справі та справі, яка переглядалася Верховним Судом є тотожними.
Щодо доводів скаржника про порушення судом норм процесуального права зазначив, що такі доводи є безпідставними, оскільки дії відповідачів під час розгляду справи судом першої інстанції свідчать про зловживання процесуальними правами, спрямованими на затягування розгляду справи.
Третя особа - ПН КМНО Борозенець Ю.Г. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на те, що оспорювані правочини посвідчені, відповідно до чинного законодавства, просила задовольнити скаргу ОСОБА_1
Відповідач ОСОБА_2 своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити з підстав, наведених в ній.
Представник ТОВ «ФК «Авістар» - Довбиш С.П. в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечуваа, просив залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідач ОСОБА_2 та третя особа ПН КМНО Борозенець Ю.Г., належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання, та їхніх представників.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 23 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 223367283, за умовами якого останньому надано кредит в розмірі 515 000,00 доларів США строком до 23 липня 2028 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 23.07.2008 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого предметом іпотеки є: земельна ділянка, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:90:242:0024, що розташована у АДРЕСА_1 ; житловий будинок АДРЕСА_1 . Договір посвідчено ПН КМНО Щелковим Д.М. та накладено заборону відчуження предмета іпотеки., про що внесено інформацію до реєстру за №1036 та №1037.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 грудня 2010 року задоволено позов ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості.
Розірвано кредитний договір №223367283 від 23 липня 2008 року, укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість у сумі 614 269,80 доларів США.
У рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на нерухоме майно: земельна ділянка, загальною прощею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000000:90:242:0024, що розташована у АДРЕСА_1 , цільове призначення - будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка стане власністю іпотекодавця у майбутньому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого Шевчук З.М. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 23.07.2008 за №1025, зареєстрованого тим же нотаріусом в Державному реєстрі правочинів 23.07.2008 за №3038532, за умовами якого ОСОБА_1 купив вищевказану земельну ділянку у ТОВ «СІРІУС ПЛЮС»; жилий будинок №24 , побудований з цегли у 2005 році, загальною площею 344.00 кв.м., що складається з нежитлової площі - 243,20 кв.м. та житлової площі - 100,80 кв .м., жилий будинок позначений за планом земельної ділянки літерою «А», спорудження № 1-4, розташований у Дарницькому районі м. Києва по АДРЕСА_1 , на вище вказаній земельній ділянці. Жилий будинок, що передається в іпотеку за даним договором, стане власністю іпотекодавця у майбутньому на підставі договору купівлі-продажу жилого будинку, посвідченого Щелковим Д.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 23.07.2008 за №1029, зареєстрованого тим же нотаріусом в Державному реєстрі правочинів 23.07.2008 за №3038576, за умовами якого ОСОБА_1 . купив вищевказаний жилий будинок у ТОВ «СІРІУС ПЛЮС».
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним відмовлено.
На виконання рішення суду від 17.12.2010 Дарницьким районним судом м. Києва 06.10.2011 видано виконавчий лист.
31 липня 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», яке є правонаступником ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», та Публічним акціонерним товариством «Комерційний індустріальний банк» укладені договори відступлення права вимоги за вищевказаними кредитним та іпотечним договорами.
В цей же день 31.07.2017 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний індустріальний банк» та ТОВ «ФК «Авістар» укладено договори відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами, укладеними між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернелюх Л.В, та зареєстровано в реєстрі за №957.
Пунктом 2.1. даного договору передбачено, що в порядку та на умовах, визначених договором, первісний кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор замінює первісного кредитора як сторону - кредитора у кредитному договорі, та приймає на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 25.01.2018 замінено стягувача у виконавчому листі, виданого 06.10.2011 у цивільній справі №2-1540/10 за позовом ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним, з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника ТОВ «ФК «Авістар».
Судом також встановлено, що після ухвалення судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, а саме 31 липня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено два договори дарування, посвідчені ПН КМНО Борозинець Ю.Г., за якими ОСОБА_1 відчужив ОСОБА_2 належні йому на праві власності земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:90:242:0024, що розташована у АДРЕСА_1 ; житловий будинок АДРЕСА_1 .
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані договори дарування укладені без згоди іпотекодержателя, у зв'язку з чим наявні правові підстави для визнання таких договорів недійсними.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, враховуючи наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний) правочин (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Як роз'яснено в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»(далі - Постанова) судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220, ч. 1 ст. 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 223, ч. 1 ст. 225 тощо).
Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
Аналізуючи наведені правові норми, слід зазначити, що нікчемними правочинами (недійсними в силу закону), є правочини про нікчемність яких вказано у відповідних нормах закону.
На підставі частини третьої статті 12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та при наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред'явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (пункт 5 Постанови).
У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність в силу закону у зв'язку з його оспоренням та не визнанням іншими особами.
Дана правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 25.04.2018 у справі №757/10655/15-ц.
Пунктом 5.5. Іпотечного договору передбачено, що іпотекодавець ( ОСОБА_1 ) виключно на підставі письмової згоди іпотекодержателя має право у будь-який спосіб відчужувати предмет іпотеки.
Як встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», будучи іпотекодержателем на момент укладення оспорюваних правочинів (31.07.2015), надало згоду на відчуження ОСОБА_1 предмета іпотеки за іпотечним договором від 23.07.2008.
Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги, що на час укладення оспорюваних договорів дарування земельної ділянки та житлового будинку від 31.07.2015, що знаходяться по АДРЕСА_1 , нерухоме майно не перебувало під забороною відчуження на підставі договору іпотеки від 23.07.2008, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Авістар».
Дійсно, з матеріалів справи вбачається, а саме з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, що ПН КМНО Борозенець Ю.Г. 21.05.2015 прийнято рішення про припинення обтяження предмету іпотеки за іпотечним договором від 23.07.2008, укладеним між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 .
Підставою прийняття приватним нотаріусом рішення про припинення обтяження предмету іпотеки за іпотечним договором від 23.07.2008 стала ухвала Апеляційного суду Житомирської області від 29.04.2015 у справі №271/8346/14-ц, якою рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21.12.2014 залишено в силі. Розірвано іпотечний договір №1035, посвідчений ПН КМНО Щелковим Д.М., предметом якого є земельна ділянка, загальною площею, 01000 га, кадастровий номер 8000000000:90:242:0024, що розташована у Дарницькому районі АДРЕСА_1 , та жилий будинок, загальною площею 344,00 кв.м., що розташований у Дарницькому районі м . Києва за АДРЕСА_1 , укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 Припинено іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна: земельної ділянки та житлового будинку.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, а саме згідної інформації (скріншоту) з Єдиного державного реєстру судових рішень та Судової влади України за №271/8346/14-ц не знайдено жодного документу.
Також, з матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в березні 2016 року звертався до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину, в якій зокрема повідомив про те, що позичальником ОСОБА_1 незаконно відчужено іпотечне майно без письмової згоди іпотекодержателя. За заявою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відкрито кримінальне провадження №12016100060002418.
В лютому 2018 року ТОВ «ФК «Авістар» звернулося до правоохоронних органів із заявою про залучення його, як нового кредитора, в якості потерпілої особи у кримінальному провадженні №12016100060002418. В заяві зазначив, що правопорушення, вчинене ОСОБА_1 , завдає майнової шкоди ТОВ «ФК «Авістар», оскільки злочинні дії щодо виведення майна з іпотеки унеможливлюють задоволення вимог нового кредитора.
Листом від 24.03.2016 вих. №01-11/10/2016 Апеляційний суд Житомирської області повідомив ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про те, що Апеляційним судом Житомирської області не приймалося судове рішення у справі №271/8346/14-ц. Справа з таким номером не зареєстрована в автоматизованій системі документообігу Апеляційного суду Житомирської області та станом на 24.03.2016 відсутня в провадженні суду.
Згідно листа від 27.07.2018 вих. №1/789/18 Коростенського міськрайонного суду Житомирської області відсутня інформація щодо перебування в провадженні суду справи за позовом ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що ухвала Апеляційного суду Житомирської області від 29.04.2015 набрала законної сили, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та його правонаступниками не оскаржувалося, оскільки неможливо оскаржити рішення, яке не ухвалювалося судом та відповідно не переглядалося судом апеляційної інстанції.
Крім того, з тексту ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 29.04.2015, яка міститься в матеріалах справи вбачається, що вона підписана колегією в складі: головуючий Худяков А.М., судді: Кочетова Л.Г., Шевчук Я.М. Проте, згідно інформації, оприлюдненої на сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в Апеляційному суді Житомирської області в 2015 році працювали судді: Худяков Андрій Михайлович , Кочетов Леонід Глібович (а не Кочетова ) та Шевчук Алла Миколаївна . Тобто, ухвала Апеляційного суду Житомирської області від 29.04.2015 підписана особами, які не працювали в Апеляційному суді Житомирської області.
Таким чином, є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги, що ухвала Апеляційного суду Житомирської області від 29.04.2015 містить всі необхідні реквізити, зокрема підписи суддів та печатку суду.
Більш того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухвала Апеляційного суду Житомирської області від 29.04.2015, на яку посилається ОСОБА_1 , як на підставу для припинення іпотечного договору, нібито постановлена за результатами перегляду рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21.12.2014. Однак, правовідносини, які виникли між сторонами стосуються нерухомого майна, а саме: земельної ділянки та житлового будинку, які розташовані в Дарницькому районі м . Києва , а тому за правилами ст. 114 ЦПК України (в редакції 2004 року станом на 29.04.2015), яка узгоджується з положеннями ст. 30 ЦПК України (в редакції 2017 року), повинні були пред'являтися за місцезнаходженням нерухомого майна у м. Києві, тобто за правилами виключної підсудності.
Ураховуючи наведені обставини та положення закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов мотивованого та обґрунтованого висновку, що договори дарування земельної ділянки та житлового будинку, укладені 31.07.2015 між відповідачами, укладені без згоди іпотекодержателя, а тому наявні правові підстави для визнання таких договорів недійсними.
Скасування припинення обтяжень нерухомого майна та виключення запису з Єдиного реєстру заборон не спростовує презумпції правомірності обтяження спірного нерухомого майна іпотекою на час його відчуження, таке обтяження є чинним з моменту його первинної реєстрації в цьому реєстрі. Такий правовий висновок зроблений Верховним Судом України у справі № 6-1382цс16 від 26 жовтня 2016 року.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не надано правової оцінки доводам відповідача, оскільки як вбачається з описової частини рішення судом встановлено обставини, на які посилався відповідач ОСОБА_1 із посиланням на аркуші справи, а саме обставини прийняття рішення про припинення обтяження предмета іпотеки.
Посилання в апеляційні скарзі на те, що суд в рішенні посилався на норми права, якими передбачено визнання договору недійсним з підстав його фіктивності, однак дійшов висновку про визнання договорів недійсними, як такі що укладені без згоди іпотекодержателя, не призвело до неправильного вирішення спору, а тому не може бути підставою для скасування рішення суду.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, то вони також не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки в силу ч. 3 ст. 376 ЦПК України не є такими, що тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам, наданим учасниками справи, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків. Рішення суду відповідає вимогам закону щодо його законності та обґрунтованості.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду без змін, а скарги без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 квітня 2019року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови складено 10 вересня 2019 року.
Головуючий О.Ф. Мазурик
Судді Я.С. Мельник
О.І. Шкоріна