справа №359/7826/17 головуючий у І інстанції: Борець Є.О.
провадження 22-ц/824/11520/2019 доповідач: Сліпченко О.І.
Іменем України
03 вересня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Сліпченка О.І., Сержанюка А.С., Сушко Л.П.
за участю секретаря: Ярмак О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання неправомірним та скасування рішення органу місцевого самоврядування.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд,-
В жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним позово, який обґрунтовував тим, що він є користувачем земельної ділянки площею 0,1122 га по АДРЕСА_1 .
Рішенням Бориспільської міської ради №1280-17-VII від 8 листопада 2016 року був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,08 га для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 .
Зазначена ділянка утворилась за рахунок замельної ділянки АДРЕСА_1 .
Оскільки позивач не надавав згоду на вилучення земельної ділянки з його користування, просив суд визнати неправомірним та скасувати рішення Бориспільської міської ради від 8 листопада 2016 року.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Зазначає, що ним оскаржувалось рішення міської ради, прийняте як суб'єктом владних повноважень, а тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 адвокат Семиполець В.В. висловився проти задоволення апеляційної скарги, Бориспільська міська рада направила клопотання про розгляд справи без участі її представника, просила апеляційну скаргу відхилити.
Інші належним чином повідомлені учасники не з'явились.
У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами;
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів
3) показань свідків.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає в повній мірі.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення органу місцевого масо врядування не порушує права позивача.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що Рішенням Бориспільської міської ради №1280-17-VII від 8 листопада 2016 року (а.с.40) був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,08 га для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Частиною 6 ст. 118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно з ч.9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Місцевий суд вірно зазначив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що місце розташування земельної ділянки по АДРЕСА_2 не відповідає вимогам генерального плану м. Борисполя та іншій містобудівній документації. А тому прийшов то вірного висновку, що у Бориспільської міської ради були відсутні підстави для відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки в її власність.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає норми, які регулюють правовідносини в області земельного права, однак не вказує які з них були не прийняті місцевим судом та можуть вказувати на порушене право позивача.
При цьому позивач вказує, що спір, який перебуває на розгляді, повинен був розглядатись в порядку адміністративного судочинства, оскільки ним оскаржується рішення суб'єкта владних повноважень.
Зазначені доводи колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.
Рішення суб'єкта владних повноважень з ознаками ненормативного акта, дія якого вичерпується після його реалізації, може оспорюватися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації такого рішення у відповідної особи виникло право цивільне, а спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019року у справі № 803/413/18.
У такому випадку вимога про визнання рішення неправомірнимможе розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦКУкраїни та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо підставою пред'явлення позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права, що виникло у певного суб'єкта в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.
Як встановив суд першої інстанції, спір виник між сторонами внаслідок прийняття оскаржуваного рішення, яким Міськрада надала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки. Міськрада не здійснювала владних управлінських функцій і виступала в цих відносинах не як суб'єкт владних повноважень, а лише як рівноправний учасник земельних відносин і власник землі.
Велика Палата Верховного Суду (справа № 803/413/18) зазначено, що адміністративні суди розглядають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку.
Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді: