05 серпня 2019 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретарі судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу обвинуваченого на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 03 січня 2019 року у кримінальному провадженні № 420 180 000 000 017 54 від 19 липня 2018 року стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пологи Васильківського району Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
за участі прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 , -
Цим вироком ОСОБА_6 засуджений за ч. 1 ст. 263 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до повноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
З ОСОБА_6 стягнуто на користь держави витрати за залучення експерта у кримінальному провадженні в розмірі 3.718,00 грн.
В провадженні вирішена доля речового доказу.
За вироком суду ОСОБА_6 визнаний винним у тому, що навесні 2015 року біля лісосмуги неподалік від м. Маріуполь Донецької області, знайшов, тим самим незаконно придбав без передбаченого законом дозволу короткоствольну вогнепальну зброю, а саме: виготовлений невстановленими слідством особами, досудове розслідування щодо яких здійснюється окремо, шляхом переробки саморобним способом сигнальний пістолет “ЕРМА 459-с”, калібру 9 мм P.A., промислового виробництва ТОВ “ЕРМА-Інтер”, що придатний для проведення неодноразових пострілів способом роздільного спорядження, який зберігав за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , до моменту його виявлення та вилучення 10 квітня 2018 року співробітниками правоохоронних органів.
Згідно висновку експерта № 19/8-2/48-СЕ/18 від 04 травня 2018 року наданий на дослідження предмет схожий на пістолет, є короткоствольною вогнепальною зброєю, виготовленою шляхом переробки саморобним способом сигнального пістолета “ЕРМА 459-с”, б/н, калібру 9 мм P.A., промислового виробництва ТОВ “ЕРМА-Інтер” (м. Київ, Україна).
Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_6 в апеляційній скарзі, не оспорюючи правильність висновків суду першої інстанції, викладених у судовому рішенні, просить вирок Деснянського районного суду м. Києва від 03 січня 2019 року змінити в частині призначеного іспитового строку та призначити іспитовий строк тривалістю - 1 рік.
На обґрунтування апеляційних вимог обвинувачений просить звернути увагу, що раніше він до кримінальної відповідальності не притягувався, має малолітню дитину, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на утриманні має батька-інваліда 2 групи, а тому, на його переконання, суд першої інстанції, враховуючи всі вищеперераховані обставини, мав прийти би до висновку про встановлення іспитового строку тривалістю один рік, оскільки саме такий строк сприяв би його-обвинуваченого виправленню.
Зазначає обвинувачений і про те, що визначений судом обов?язок періодично з?являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації протягом занадто тривалого двохрічного періоду, унеможливить його працевлаштування за кордоном та у зв?язку з цим суттєво обмежить його трудові права.
Від інших учасників провадження апеляційних скарг на вирок суду ухваленого стосовно ОСОБА_6 - не надходило.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення захисника та обвинуваченого на підтримку доводів апеляційної скарги в повному обсязі, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого ОСОБА_6 , перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд апеляційної інстанції розглядає провадження з дотриманням вимог ст. 62 Конституції України та ст. 404 КПК України, в межах апеляційної скарги в обсязі, підтриманому стороною захисту в суді апеляційної інстанції.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у придбанні та зберіганні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, докази в якому, окрім показань обвинуваченого та даних про його особу, в силу вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом першої інстанції не досліджувались, оскільки ці обставини ніким не оспорювалися.
Порушень вимог закону при вирішенні судом першої інстанції питання щодо недоцільності дослідження доказів відносно тих обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, колегія суддів не вбачає, не посилається на них і обвинувачений в апеляційній скарзі та сторона захисту в суді апеляційної інстанції, а тому ці обставини, як і юридична кваліфікація вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, колегією суддів не перевіряються, на виконання приписів ч. 1 ст. 404 КПК України.
Як указують положення ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Норма ч. 2 ст. 50 КК України регламентує, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, зокрема засудженими.
Вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані, оскільки призначене обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у мінімальним межах, встановлених в санкції вказаного матеріального закону, у виді 3-х років позбавлення волі, зі звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з покладенням на обвинуваченого обов?язків, передбачених ст. 76 КК України, в повній мірі відповідає загальним засадам призначення покарання, і фактично не оспорюється в апеляційній скарзі обвинуваченого.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 щодо визначення судом першої інстанції занадто тривалого терміну іспитового строку - 2 роки, протягом якого він повинен виконувати покладені на нього обов?язки, у тому числі з?являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, що унеможливить його працевлаштування за кордоном та у зв?язку з цим суттєво обмежить його трудові права, а також утримувати батька-інваліда 2 групи та неповнолітню дитину - на увагу не заслуговують, оскільки, зокрема дані про особу обвинуваченого, що вперше притягається до відповідальності, позитивно характеризується, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, визнав себе винуватим і розкаявся у вчиненому - і слугували підставою для призначення йому покарання у мінімальних межах, встановлених в санкції ч. 1 ст. 263 КК України, зі звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з визначенням іспитового строку - 2 роки, що не є максимальним розміром, визначеним ч. 4 ст. 75 КК України, з покладенням обов?язків, передбачених ст. 76 КК України.
Водночас, призначаючи саме таке покарання, суд взяв до уваги суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення та конкретні обставини провадження, стосовно яких ОСОБА_6 дав пояснення суду першої інстанції щодо того, що він, будучи волонтером, навесні 2015 року в зоні АТО біля м. Маріуполя у лісосмузі знайшов сигнальний пістолет, який вирішив залишити у себе, не вказуючи на мотиви цього, навіть за умови, що, як він пояснює, не був обізнаний у його переробці у вогнепальну зброю, який зберігав за місцем проживання в м. Києві фактично до 10 квітня 2018 року, коли його було виявлено та вилучено під час обшуку, проведеного в рамках іншого кримінального провадження.
Документальних даних на підтвердження знаходження на утриманні саме обвинуваченого ОСОБА_6 батька-інваліда 2 групи - ОСОБА_9 , і в чому полягає це утримання - матеріали провадження не містять, як і того, що ОСОБА_6 має реальні пропозиції щодо працевлаштування за кордоном, а не продовжувати здійснювати свою трудову діяльність в АТ “ОТП Банк” на посаді експерта з обслуговування юридичних осіб, розпочату з 28 лютого 2018 року.
За наведеним, підстав для зменшення терміну іспитового строку, встановленого ОСОБА_6 при звільненні його від відбування покарання, призначеного за ч. 1 ст. 263 КК України, з випробуванням на підставі ст. 75 КК України - колегія суддів не вбачає, а тому, апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.
Доля речового доказу у провадженні вирішена у порядку ст. 100 КПК України, процесуальні витрати стягнуті у порядку ст. 124 КПК України.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 03 січня 2019 року у кримінальному провадженні № 420 180 000 000 017 54 від 19 липня 2018 року стосовно ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3