печерський районний суд міста києва
Справа № 757/38552/19-к
09 вересня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , особи, яка звернулась зі скаргою - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність оповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого в м. Києві, яка полягає у не розгляді клопотання від 26 червня 2019 року кримінальному провадженні № 42018101090000077 від 25.09.2018, -
23.07.2019 до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана скарга, на бездіяльність уповноваженої Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого в м. Києві, яка полягає у не розгляді клопотання про визнання потерпілим у кримінальному провадженні № 42018101090000077 від 25.09.2018.
В обґрунтування скарги заявник посилається на те, що 26.06.2019 р. ОСОБА_4 подав клопотання до Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого в м. Києві про визнання потерпілим в рамках кримінального провадження № 42018101090000077 від 25.09.2018.
Станом на час подачі скарги до суду ОСОБА_4 , слідчим Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого в м. Києві була надана відповідь у формі листа про те що вищезазначене клопотання розгляду не підлягає. Постанова про про задоволення чи відмову в задоволенні клопотання про визнання потерпілим винесена не була.
Скаржник про розгляд скарги повідомлялись належним чином. Через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності, вимоги скарги підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити.
Представник Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві в судове засідання не з'явився, заяви, клопотання або письмові заперечення не були подані, про причини неявки до суду не повідомлено.
Вивчивши скаргу та дослідивши письмові докази, слідчий суддя приходить до наступного.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 КПК України.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною 1 ст. 303 КПК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Таким чином, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійснені інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк.
Зокрема, такий строк визначений ст.220 КПК України, відповідно до якої, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволені клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин ? надсилається їй.
Судовим розглядом встановлено, що 26 червня 2019 року ОСОБА_4 звернувся з клопотанням до Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого в м. Києві.
При дослідженні матеріалів скарги, слідчим суддею встановлено, що станом на 09.09.2019 інформація про задоволення чи відмову у задоволенні вищезазначеного клопотання відсутні.
Порядок кримінального провадження на території України, відповідно до ст. 1 КПК України, визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Згідно із ч. 6 ст. 9 КПК у випадках, коли положення зазначеного Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 вказаного Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України однією із засад кримінального провадження є верховенство права.
Статтею 8 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно зі ч. 2 ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення скарги в частині зобов'язання уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого в м. Києві, розглянути клопотання ОСОБА_4 від 26 червня 2019 року за вх. № 11601/01.2/2019, у відповідності до вимог ст. 220 КПК України.
Разом з тим, ч. 1 ст. 36, ч. 5 ст. 40 КПК України визначено, що прокурор та слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Повноваження слідчого судді при розгляді скарг заявника, на стадії досудового розслідування зводяться до права на зобов'язання сторони кримінального провадження, якою є слідчий або прокурор, вчинити процесуальні дії, як-то розглянути клопотання, проте рішення по суті викладеного приймає слідчий (прокурор) самостійно.
Відтак скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 7, 8, 9, 22, 24, 36, 40, 56, 303, 306, 307, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
Скаргу- задовольнити частково.
Зобов'язати уповноважену особу Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого в м. Києві у кримінальному провадженні № 42018101090000077 від 25.09.2018 розглянути в порядку ст. 220 КПК України клопотання ОСОБА_4 від 26 червня 2019 року за вх. № 11601/01.2/2019.
В задоволенні решти вимог скарги відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1