печерський районний суд міста києва
Справа № 757/31108/19-ц
06 вересня 2019 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Вовк С. В.,
при секретарі судових засідань - Брачуні О. О.,
розглянувши у відкритому судому засіданні у м. Києві у залі судових засідань цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У червні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту з відповідача на суму 17 825, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11 грудня 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено договір про надання кредиту № 185076581 на суму 9 340, 00 грн зі сплатою процентів строком на 30 календарних днів шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника (банківська карта № НОМЕР_1 ).
10 січня 2019 року строк платежу за договором закінчився, а відповідач не виконав свої зобов'язання, а саме: не повернув кредит, не сплатив проценти. Станом на 22 травня 2019 року заборгованість відповідача за договором кредиту склала: сума кредиту 9 340, 00 грн, проценти за користування кредитом - 4 006, 80 грн, пеня - 4 483, 20 грн, а всього 17 825, 00 грн. При цьому позивачем було зазначено, що відповідачем було сплачено в добровільному порядку в рахунок сплати заборгованості за договором 5, 00 грн.
Ухвалою судді від 14 червня 2019 року у справі відкрито провадження для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Згідно з частиною першою статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною четвертою статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Згідно з статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі, відповідно до статті 1055 Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень статей 5, 15 Закону України «Про електронній документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.
Судом встановлено, що 11 грудня 2018 року сторонами укладено договір № 185076581 про надання кредиту на суму 9 340, 00 грн. зі сплатою процентів строком на 30 календарних днів шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника (банківська карта № НОМЕР_1 ), зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,43 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом та 3 % від залишку суми кредиту за кожен день прострочення повернення кредиту, починаючи з першого дня порушення позичальником умов договору до моменту повного виконання позичальником своїх зобов'язань.
Виконання позивачем (кредитором) обов'язку щодо надання грошових коштів у розмірі 9 340, 00 грн відповідачу (позичальнику) підтверджується платіжним дорученням № 6570 від 11 грудня 2018 року.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено статтею 526 Цивільного кодексу України.
За приписами частин 1, 2 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідаючи перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не своєчасно виконує умови договору у добровільному порядку, внаслідок чого виникла заборгованість по сплаті суми кредиту, процентів за користування ним та проценти за прострочення терміну повернення грошей.
Згідно з розрахунком заборгованості, наданим представником позивача, сума непогашеного відповідачем кредиту станом на 22 травня 2019 року становить 17 825, 00 грн та складається з суми кредиту 9 340, 00 грн, процентів за користування кредитом - 4 006, 80 грн, пені - 4 483, 20 грн. При цьому позивачем було зазначено, що відповідачем було сплачено в добровільному порядку в рахунок сплати заборгованості за договором 5, 00 грн.
Суд погоджується з доводами представника позивача про стягнення з відповідача заборгованості у частині стягнення суми заборгованості за кредитом в розмірі 9 340, 00 грн, процентів за користування кредитом в розмірі 4 006, 80 грн, в зв'язку з чим вказані вимоги підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Суд може прийняти рішення про зменшення розміру неустойки як за обґрунтованим клопотанням сторони, так і з власної ініціативи.
Жодних відомостей щодо розміру завданих відповідачем збитків позивачеві та їхнього співвідношення із нарахованою позивачем сумою неустойки, а також інших обставин, що мають істотне значення для справи і можуть бути підставою для зменшення розміру неустойки відповідачами суду не надано і матеріали справи не містять.
Проте, вирішуючи питання про можливість зменшення розміру неустойки, необхідно, перш за все, враховувати, що неустойка не повинна перетворюватися в джерело збагачення, оскільки в цьому випадку вона втрачає свою стимулюючу функцію.
Законодавець не наводить переліку «інших обставин», які мають істотне значення. Це питання вирішується із врахуванням конкретної ситуації. Такими обставинами можуть бути: відповідність порушення розміру неустойки; традиційний розмір неустойки, який зустрічається в практиці ділового обігу; співвідношення розміру неустойки із сумою основного зобов'язання; наявність збитків і їх розмір; негативні наслідки, які настали або можуть настати для кредитора у зв'язку з неналежним виконанням боржником зобов'язання; форма і ступінь вини боржника; ступінь виконання зобов'язання боржником перед кредитором і контрагентами перед боржником; ділова репутація боржника, ступінь поширеності такого порушення в діловому обігу; рівень інфляції протягом часу, коли зобов'язання повинно було бути виконано, і до його фактичного виконання чи до моменту прийняття судового рішення; середня банківська ставка за користування кредитом тощо.
Застосоване у нормі частини третьої ст. 551 Цивільного кодексу України поняття «значно» є оціночними і має конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.
При цьому слід враховувати, що правила норми частини третьої ст. 551 Цивільного кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні боржником своїх зобов'язань.
Суд визнає вину відповідача у порушенні і враховує ступінь невиконання боржником своїх зобов'язань, однак вважає суму неустойки завищеною і такою, що з урахуванням принципів розумності та справедливості, повинна бути зменшена судом.
Серед обставин, які в розумінні частини третьої ст. 551 ЦК України є підставою для зменшення судом розміру нарахованої відповідачу неустойки суд виділяє поширеність в діловому обігу неповернення і несвоєчасного повернення боржниками позичених коштів, а також неспівмірність неустойки розміру основного боргу, у зв'язку з чим, приходить до висновку про необхідність зменшення належної до стягнення з відповідача на користь позивача неустойки до розміру в сумі 500, 00 грн.
Загальний розмір належного до стягнення з відповідача на користь позивача боргу за договором кредиту від 11 грудня 2018 року складає суму основного боргу у розмірі 9 340, 00 грн, проценти за користування кредитом - 4 006, 80 грн, та передбаченої сторонами в кредитному договорі неустойки, зменшеної судом до розміру 500, 00 грн, а всього підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 13 841, 80 грн.
Враховуючи викладене, позов ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої ст. 12, частини першої, шостої ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Матеріали справи не містять доказів повного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором. Розмір суми заборгованості наданий позивачем відповідачем у встановленому законом порядку не спростований.
Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджена сплачена сума судового збору у розмірі 1 921, 00 грн.
Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 536, 551, 612, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст. ст. 5-7 Законом України «Про електронній документи та електронний документообіг», Законом України «Про електронний цифровий підпис», ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (код ЄДРПОУ 38569246, місцезнаходження за адресою: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15-Б, поверх 1) суму заборгованості у розмірі 13 841, 80 грн та судовий збір в сумі 1 921, 00 грн.
Враховуючи п.п. 15.5. п. 15 Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С. В. Вовк