"11" вересня 2019 р.
м. Київ
справа № 755/10596/19
провадження № 2/755/4669/19
Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Проценко Н.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кі Фанд Менеджмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кі Фанд Менеджмент» (далі - ТОВ «Кі Фанд Менеджмент»), звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість та нараховані штрафні санкції станом на 04.06.2019 року на загальну суму 26 830,09 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що 21.11.2016 року між ТОВ «Кі Фанд Менеджмент» та ОСОБА_1 укладено Договір № 16-2-10276, відповідно до п. 1 Розділу 1 Договору сторони домовились об'єднати зусилля з метою реалізації програми інноваційного освітнього проекту UNIT Factore, та з метою забезпечення виконання своїх зобов'язань слухача, що випливають з Договору, між сторонами Розділом 2 Договору передбачено, що UNIT Factore не буде вимагати від слухача будь-яких платежів щодо програми, однак у випадку односторонньої, безпідставної, тобто не з вини UNIT Factore, відмови слухача від програми після 15.01.2017 року або його відрахування за умовами цього Договору, слухач зобов'язаний компенсувати UNIT Factore витрати на свою участь у розмірі еквіваленту 1 500,00 доларів США. Компенсація сплачується одноразово і не залежить від участі слухача у програмі. Згідно з відомостями системи обліку, востаннє відповідач знаходився в системі 30 травня 2018 року. Згідно з умовами Договору обов'язок компенсації у випадку відмови відповідача від програми наступає після 15.01.2017 року, тому відповідач має компенсувати позивачу понесені ним витрати. Відповідно до п. 1.1 Розділу 1 Додаткового договору № 1 від 21.09.2018 року сторони домовились, що відповідач відшкодує UNIT Factore витрати на свою участь у програмі у розмірі еквіваленту 1 500,00 доларів США, у строк до 21 вересня 2019 року 12 рівними платежами по 125,00 доларів США у гривні на поточний рахунок UNIT Factore. У разі прострочення платежу, передбаченого Додатковим договором № 1, відповідач зобов'язався сплати UNIT Factore пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь період прострочення. Після укладення Додаткового договору № 1 відповідачем було здійснено оплату тільки двох щомісячних платежів, тому позивач змушений звернутись з даним позовом до суду.
05.07.2019 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кі Фанд Менеджмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та постановлено провести розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику/повідомлення сторін. (а.с. 34-36)
Відповідач ОСОБА_1 не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений ухвалою суду від 05.07.2019 року строк, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. (рішення ЄСПЛ по справі «Мельник проти України»)
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Згідно положення частини 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правам та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України)
Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.
Перш за все, необхідно зазначити, що свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.
Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.
У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов?язки, які покладаються на них за договором.
Відповідно до статті 655, ч. 1 статті 656 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно статей 662, 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів справи, 21.11.2016 року між ТОВ «Кі Фанд Менеджмент» та ОСОБА_1 укладено Договір № 16-2-10276, за умовами якого сторони домовились об'єднати зусилля з метою реалізації програми інноваційного освітнього проекту UNIT Factore, та з метою забезпечення виконання своїх зобов'язань слухача, що випливають з Договору, між сторонами Розділом 2 Договору передбачено, що UNIT Factore не буде вимагати від слухача будь-яких платежів щодо програми, однак у випадку односторонньої, безпідставної, тобто не з вини UNIT Factore, відмови слухача від програми після 15.01.2017 року або його відрахування за умовами цього Договору, слухач зобов'язаний компенсувати UNIT Factore витрати на свою участь у розмірі еквіваленту 1 500,00 доларів США. Компенсація сплачується одноразово і не залежить від участі слухача у програмі. На підставі укладеного Договору ОСОБА_1 підписано Правила UNIT Factore. (а.с. 6-7, 21)
Згідно витягу з бази даних обліку учасників програми інноваційного освітнього проекту UNIT Factore, ОСОБА_1 останній раз знаходився в системі 30.05.2018 року. (а.с. 22)
21.09.2018 року між ТОВ «Кі Фанд Менеджмент» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір № 1 до Договору № 16-2-10276 від 21.11.2016 року, за умовами якого сторони погодили, що слухач з дати укладення цього Додаткового договору № 1 припиняє свою участь у реалізації програми, передбаченої Договором; на підставі п. 2.2 Договору слухач зобов'язується відшкодувати UNIT Factore витрати на свою участь у програмі у розмірі еквіваленту 1 500,00 доларів США, у строк до 21 вересня 2019 року, 12 рівними платежами по 125,00 доларів США у гривні на поточний рахунок UNIT Factore. У разі прострочення платежу, передбаченого Додатковим договором № 1, ОСОБА_1 зобов'язався сплати UNIT Factore пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь період прострочення. (а.с. 8)
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з нормою ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правовими наслідками порушення зобов'язання за положенням статті 611 Цивільного кодексу України є серед іншого відшкодування збитків.
Згідно ч. 1 ст. 546, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. (ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України)
Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями цивільного законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку що у зв'язку із неналежним виконанням умов Договору № 16-2-10276 від 21.11.2016 року та умов Додаткового договору № 1 від 21.09.2018 року про сплату частинами заборгованості у розмірі 1 500,00 доларів США, відповідач, сплативши лише два регулярних щомісячних платежі на загальну суму 250,00 доларів США, має заборгованість перед позивачем у розмірі 1 250,00 доларів США, яка станом на день проведення позивачем розрахунку, тобто станом на 04.06.2019 року, становить 33 687,50 грн. (1 250,00 дол. США * 26,95 грн. = 33 687,50 грн.).
Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, попри те, що встановлена судом сума заборгованості з боку відповідача перед позивачем становить 33 687,50 грн., однак ціна позову становить 26 830,09 грн., тому суд, діючи в межах позовних вимог відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, вважає, що з відповідача у рахунок погашення заборгованості перед позивачем має бути стягнута заявлена позивачем сума у розмірі 26 830,09 грн., оскільки суд позбавлено права виходу за межі заявлених позовних вимог, тому, відповідно, і стягнення з відповідача 3% річних та пені за умовами Договору не підлягає задоволенню в розрізі даного спору, оскільки сума 3% річних та пені з урахуванням стягнутої суми основного боргу буде більшою ніж ціна позову.
Крім того, щодо стягнення інфляційних втрат, суд вважає зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, в силу вимог ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Разом з тим, у постанові Верховного Суду України від 28 березня 2012 року у справі №6-36736вов10 (у порядку перегляду судових рішень у зв'язку з винятковими обставинами Судовою палатою у цивільних справах) викладено висновок, що індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі № 6-771цс15 за позовом про стягнення суми боргу з урахування інфляційних втрат і 3 % річних.
Таким чином, суд вважає неправомірною вимогу позивача про стягнення з відповідача на його користь боргу з урахуванням індексу інфляції, оскільки предметом договору була грошова сума у доларах США, а саме 1 500,00 доларів США, яка частково підлягає стягненню за даним рішенням суду, тобто з урахуванням інфляції, тому така сума боргу не підлягає індексації.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кі Фанд Менеджмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - підлягає до часткового задоволення, та присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача 26 830,09 грн. - суми основного боргу за Договором № 16-2-10276 від 21.11.2016 року та Додаткового договору № 1 від 21.09.2018 року.
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню документально підтверджений судовий збір в сумі 1 921,00 грн., сплачений позивачем під час звернення з даним позовом до суду.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 6, 11, 526, 610, 611, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кі Фанд Менеджмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кі Фанд Менеджмент» (код ЄДРПОУ 40005549, м. Київ, вул. Лаврська, 20) грошові кошти у розмірі 26 830,09 грн. та судові витрати у розмірі 1 921,00 грн., а всього на загальну суму 28 751 (двадцять вісім тисяч сімсот п'ятдесят одну) гривню 09 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.
Повний текст рішення складено 11 вересня 2019 року.
Суддя: В.І. Галаган