Номер провадження 2/754/1323/19
Справа №754/5972/18
Іменем України
30 серпня 2019 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого - судді Галась І.А.,
при секретарі - Дмитрієвої А.А.
у відсутності сторін
розглянувши у судовому засіданні в м. Києві в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у здійсненні виховання онука,
Позивач, ОСОБА_1 звернулись до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у здійсненні виховання онука.
Позовні вимоги обґрунтовано наступним.
В місті Києві Позивач має рідного онука, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу його батьків проживає зі своєю матір'ю ОСОБА_2 .
В даний час Позивач проживає в місті Коростені Житомирської області, окремо від свого онука, проте бажає приймати участь у його вихованні.
Після розлучення її сина з невісткою, матір'ю онука, ОСОБА_2 почала чинити Позивачу перешкоди у спілкуванні та участі у вихованні малолітнього ОСОБА_3 , яке виражається у ізоляції онука від родичів його батька.
За таких обставин Позивач звернулась за допомогою в усуненню виниклої конфліктної ситуації до служби у справах дітей Деснянської в місті Києві Державної адміністрації, яка повідомила її, що при опитуванні ОСОБА_2 , відповідача у справі, з її слів вона не заперечує проти зустрічей Позивача з дитиною.
Вказує, що зазначене твердження не відповідає дійсності, відповідач не допускає її до онука. Тому з метою забезпечення виключно прав та інтересів малолітньої дитини, Позивач вимушена звернутися за захистом порушених прав до суду. Вважаає, що за таких обставин можливо встановити час спілкування зі своїм малолітнім онуком - ОСОБА_3 , без обов'язкової присутності матері дитини під час зустрічей, за наступним графіком: вівторок і четвер кожної неділі щомісяця; день народження ОСОБА_3 або наступний день після нього щороку - за домовленість з матір'ю дитини; кілька днів у період з 2 січня по 15 січня щороку - за домовленістю з матір'ю дитини, дві неділі у серпні місяці, щороку - за домовленістю з матір'ю дитини.
Посилаючись на викладені обставини справи, Позивач просить суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року відкрито провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні виховання онука. Призначено підготовче засідання по названій справі.
Сторони до підготовчого розгляду 09 серпня 2019 року не з'являлись, про час та місце розгляду повідомлялись належними чином. Позивач подав до суду заяву про розгляду справи за її відсутності.
Відповідач (представник відповідача) не з'являлись до підготовчого розгляду. Про час та місце розгляду відповідач повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомляв.
Відзив на позовну заяву, в порядку ст. 178 ЦПК України Відповідачем подано не було.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
27 червня 2019 року Службою у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації надано висновок про участь у вихованні малолітнього ОСОБА_3 , 2016 року народження.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 09 серпня 2019 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у здійсненні виховання онука. Призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, в якій вона позов підтримала та просила суд його задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'являлася, про дату, час і місце розгляду справи неодноразово повідомлялася судом, належним чином. Відповідачу надіслана судова повістка відповідно до ст.128-130 ЦПК України за місцем реєстрації, рекомендованим поштовим відправленням про час та місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомлено.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п.11 ч.1 ст.2, п.5 ч.5 ст.12 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Згідно з ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У відповідності з п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Так в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року було зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З огляду на вищезазначені обставини, та з урахуванням того, що Відповідач будучи повідомлена належним чином про день та час судового засідання, неодноразово не з'являється в судове засідання, враховуючи тривалість розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності Відповідача.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч.3 ст. 211, ч.4 ст.223, ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, з урахуванням відсутності заперечень відповідача, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов таких висновків.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції встановлене право на ефективний спосіб захисту прав, що означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Право на суд не є абсолютним, а судового розгляду потребують ті справи, в яких є «спір» про «право», реальний і серйозний, який може стосуватися як самого існування права, так і сфери його дії (справа Аллан Якобсон проти Щвеції). Результат проваджень має бути значущим для відповідного права (наприклад, Ulyanov v. Ukraine (dec.) (Ул'янов проти України)).
Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі "Голден проти Сполученого королівства" та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).
Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батько ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_1 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_2 .
Батьки малолітньої дитини розірвали шлюб.
Малолітній, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає разом з матір'ю, ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач, ОСОБА_1 - є рідною бабусею малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по лінії батька.
Згідно Довідки від 10 жовтня 2017 року №0000362081 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 .
За правилами ст. 19 СК України Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до Висновку про участь баби у вихованні малолітнього онука, від 27 червня 2019 року №102/03/37-5231 Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, вважає за доцільне встановити наступний графік зустрічей баби, ОСОБА_1 з малолітнім онуком, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме:
?наступний день після народження онука (16 березня) за домовленістю з матір'ю дитини;
?кілька днів у період з 02 січня по 15 січня щороку - за домовленістю з матір'ю дитини;
?два тижні у серпні місяці щороку за домовленістю з матір'ю дитини.
Рішення комісії з питань захисту прав дитини прийнято одноголосно (протокол від 20.0.2019 року №10).
Згідно вищевказаного Висновку, за місцем проживання баби, Службою у справах дітей виконавчого комітету Коростенської міської ради проведено обстеження житлово-побутових умов, за місцем проживання матері та дитини Службою у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації проведення обстеження житлово-побутових умов та складено акти, згідно яких, умови для виховання, розвитку та проживання дитини - відповідають вимогам.
На засіданні комісії з питань захисту прав дитини Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації були присутні мати дитини та бабуся дитини. Мати дитини, ОСОБА_2 , пояснила, що вона не заперечує щодо спілкування малолітнього ОСОБА_3 з бабусею, а також не заперечувала щодо графіку побачень баби з онуком, визначених у позовних вимогах, тільки зазначила, що можливо будуть складнощі щодо зустрічей у вівторок та четвер. Бабуся, ОСОБА_1 погодилась з даним зауваженням, оскільки проживає поза межами міста Києва та просила інші позовні вимоги підтримати.
Вирішуючи вимоги за даним позовом, суд керується наступним.
Позов про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною - це позов негаторний, тобто позов про заперечення поведінки особи, яка чинить перешкоди іншому у здійсненні ним свого права.
При вирішення цього спору слід враховувати в сукупності, як факт ухилення матері дітей від виконання рішення органу опіки та піклування щодо способів участі батька у вихованні дітей, так і інші обставини, а саме інтереси дітей, їх вік, стан здоров'я, прихильність до кожного з батьків тощо.
У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Одним із завдань Сімейного Кодексу України є забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (ст.1). Виховання у колі сім'ї, як раз передбачає у повній сім'ї, тобто при участі усіх членів родини, як молодших, так і старших, і баби з дідом у тому числі.
Згідно зі ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно ст. 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід, мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
При цьому, згідно ст. 263 СК України, спір щодо участі баби діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до ст. 159 СК України.
Таким чином, діюче сімейне законодавство України встановлює право баби та діда на спілкування з внуками та приймання участі у їх вихованні, батьки не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, своїх прав щодо виховання онуків.
Частиною другою статті 159 Сімейного кодексу України передбачено, що суд визначає способи участі особи у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Згідно з ч. 1 ст. 151 Сімейного кодексу України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Крім того, Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20 листопада 1959 року, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. ст.2,8 ЦПК України, проголошено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Отже, із системного тлумачення ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ст.ст. 7, 257 СК України вбачається, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною баби та діда, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип рівності у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Приймаючи рішення Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).
Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії»(Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Позивачем не доведено та не надано беззаперечних доказів щодо неправомірних дій відповідача, зокрема щодо вчинення відповідачем перешкод позивачу у спілкуванні з онуком та у його вихованні, тому суд вказує на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, щодо зобов'язання ОСОБА_2 усунути перешкоди позивачу у спілкуванні з онуком, оскільки позивачем не доведено та не надано беззаперечних доказів щодо неправомірних дій відповідачки, у зв'язку з чим позов в цій частині не підлягає задоволенню, а позовні вимоги в частині, щодо встановлення ОСОБА_7 графіку зустрічей з онуком, з урахуванням вищенаведеного висновку, є такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Суд вважає, що вимоги позивачки щодо визначення її участі у спілкуванні та вихованні онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме, вівторок і четвер кожної неділі щомісяця є надмірними, з урахування проживання позивача та малолітньої дитини.
При цьому суд враховує, що по-перше дитина повинна мати певний розпорядок свого життя, який би забезпечував їй комфортне дозвілля та навчання. Запропонований позивачкою графік зустрічей, на думку суду становитиме надмірне як фізичне так і психологічне навантаження на дитину, якій 3 роки. Постійні та часті переїзди призведуть до неможливості вироблення певного режиму, який для дитини є необхідним.
По-друге, переважне право на виховання дитини мають саме її батьки, а не баба чи дід, що прямо вказано у ч.1 ст.151 СК України, згідно якої батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
За таких обставин суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування, враховуючи вік дитини та постійне місце проживання малолітнього з матір'ю, ОСОБА_2 .
При цьому суд враховує наступні критерії, що мають значення в даній ситуації: 1) малолітній вік дитини (три роки), 2) необхідність проходження певного періоду часу для адаптації дитини до іншого помешкання для того, щоб частіше залишатись там на ночівлю; 3) вразливий психологічний стан малолітньої дитини, на який значний вплив мають такі чинники як: звичний режим дня, відхід до сну в один і той час, гігієнічні процедури перед сном, заспокоювання дитини перед сном, певні сформовані звички та ритуали дитини перед сном, що сприяють нормальному відпочинку (вживання певної їжі, читання казок, співання колискових, наявність певної іграшки, присутність когось із дорослих, вмикання нічного світла, тощо).
Відповідно до вимог ст. 159 СК України в окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
За таких обставин, надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам і доводам сторін та за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, взявши до уваги малолітній вік дитини, характер відносин між сторонами, а також права батьків, які є переважними перед іншими особами, суд дійшов висновку про необхідність встановлення способу участі позивачки у спілкуванні та вихованні малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з урахуванням як інтересів дитини, так і її матері, визначивши ОСОБА_1 , наступний спосіб участі у вихованні малолітнього онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме:
?наступний день після народження онука (16 березня), в присутності матері дитини або за її згоди без її присутності;
?кілька днів у період з 02 січня по 15 січня щороку - в присутності матері дитини або за її згоди без її присутності;
?два тижні у серпні місяці щороку в присутності матері дитини або за її згоди без її присутності.
Визначаючи спосіб участі баби у вихованні онука, суд враховує, що обов'язок виховувати своїх дітей, в тому числі і вибір способів такого виховання, відповідальність за дітей, покладається на батьків, також суд зазначає, що участь баби у вихованні з онуком для його повноцінного розвитку є доцільним, оскільки в ході судового розгляду не встановлено обставин, які б свідчили про негативний вплив бабусі на розвиток онука.
При цьому суд враховує практику Європейського Суду з прав людини у зазначеній категорії спорів, зокрема звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 7 грудня 2006 року у справі "Хант проти України" та рішення від 27 листопада 1992 року у справі "Олссон проти Швеції", в яких зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
На переконання суду такий порядок спілкування є достатнім і відповідає принципу розумності, справедливості, збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, пріоритетному інтересу дитини, підтримці зв'язків з родичами.
Згідно з вимогами ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Ухвалюючи саме таке рішення по справі, суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19, 159, 257, 263 СК України, ст.3, ст.9 Конвенції про права дитини, Законом України «Про охорону дитинства», ст.ст.2, 10, 12, 13, 27, 81, 82, 89, 141, 200, 211, 258-259, 263, 265, 268, 273, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у здійсненні виховання онука - задовольнити частково.
Встановити такі способи участі ОСОБА_1 у вихованні свого онука, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме:
?наступний день після народження онука (16 березня), в присутності матері дитини, ОСОБА_2 або за її згоди без її присутності;
?кілька днів у період з 02 січня по 15 січня щороку - в присутності матері дитини, ОСОБА_2 або за її згоди без її присутності;
?два тижні у серпні місяці щороку в присутності матері дитини, ОСОБА_2 або за її згоди без її присутності.
В решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: