Номер провадження 2/754/1033/19
Справа №754/16293/17
Іменем України
23 серпня 2019 року м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Клочко І.В.,
за участю
секретаря судового засідання Раєвського П.А.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
представника третьої особи Терещенко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, -
ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.
Свою позовну заяву позивач обґрунтовує наступним.
28 вересня 2002 року між сторонами по справі був укладений шлюб, за час перебування в якому у них народилось двоє дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 06.03.2008р. шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу відповідач належної участі у забезпеченні потреб дітей не брав, з 2015р. взагалі не бере будь-якої участі у вихованні та догляді за дітьми, розвитком дітей та їх здоров'ям не цікавиться, матеріальної допомоги не утримання, лікування та розвиток дітей не надає. Крім того, відповідач не цікавиться де навчаються діти, як проходить навчальний процес, не цікавиться їх успішністю, не відвідує школу, не бере участі у батьківських зборах, а також ніколи не приймав участі в оздоровленні дітей.
Враховуючи, що відповідач весь час проявляв та проявляє безвідповідальність та байдужість до потреб дітей, нехтував своїми батьківськими обов'язками, позивач вважає, що наявні всі підстави для звернення до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав відносно дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
20.03.2018р. до суду відповідачем ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначає, що відповідач категорично не погоджується з доводами позовної заяви та мотивує свої запереченням наступним.
До 2011 року, включно, сторони по справі продовжували проживати разом за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач в повній мірі забезпечував матеріальні потреби дітей та позивача. У 2012 році сторони припинили спільне проживання, а позивач з власного розсуду умисно позбавила відповідача можливості спілкуватись з дітьми, переїхавши з ними до іншого населеного пункту. Зникнення дітей з місця їх постійного проживання привели відповідача до шокового стану, у зв'язку з чим 30.01.2012 року ОСОБА_3 було подано заяву з приводу перешкоджанням позивачем в побаченнях з дітьми колишньої дружини.
Починаючи з 2012 року відповідач в добровільному порядку сплачує аліменти, що підтверджується відповідними квитанціями. За період 2013-2014р.р. відповідач з дітьми бачився потайки від позивача біля школи або біля будинку, оскільки зі слів дітей, їх мати категорично заперечувала проти спілкування з батьком. Щоб не втрачати зв'язок з дітьми відповідач купив їм телефони з сім-картами. Крім того, відповідач був присутній при найважливіших подіях життя дітей, таких як перший дзвоник у школі та приділяв увагу дозвіллю дітей.
Наприкінці 2014р. у доньки відповідача від другого шлюбу, виявили вроджену ваду серця і стала нагальна потреба в лікуванні дитини, чим скористалась позивач та змінила свій номер телефону та номери телефонів дітей.
Протягом 2015-2016р.р. за місце колишнього спільного проживання, відповідач жодного разу не зміг застати своїх дітей. Зі слів сусідів було отримано відомості, що позивач та їх діти за даною адресою проживають не постійно, тому відсутність відповідача у житті спільних дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_9 з 2015 року є реалізованим умислом позивачки у розлученні дітей з батьком.
З огляду на викладене відповідач та його представник, вважають, що відсутні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відносно їх дітей (а.с.55-61).
Заслухавши вступне слово позивача ОСОБА_1 , її представника, відповідача ОСОБА_3 та його представника, дослідивши зібрані в справі письмові докази та вислухавши показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , а також вислухавши думку дітей ОСОБА_13 та ОСОБА_7 , судом встановлено наступне.
Згідно вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 150 Сімейного кодексу України закріплено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
А частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Ті ж самі принципи закріплені Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, відповідно п. 6. та п. 7 якої проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Якнайкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто відповідає за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить насамперед на її батьках.
Відповідно до копії свідоцтва про одруження, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1 ) з 28.09.2002 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 06.03.2008 року (а.с.4, 7).
Від шлюбу сторони по справі мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження (а.с.5,6).
Згідно копії свідоцтва про шлюб, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 одружилась та змінила прізвище, у зв'язку з реєстрацією шлюбу на ОСОБА_17 (а.с.12)
Згідно акту обстеження житлово-побутових умов від 15.03.2018р., проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 та встановлено, що у кожної дитини наявна окрема кімната, створені належні умови проживання дітей, які відповідають вимогам (а.с.40).
Відповідно до висновку від 16.03.2018р. щодо доцільності позбавлення батьківських прав, Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація, на яку покладено повноваження органу опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав батька ОСОБА_3 стосовно малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини (протокол від 15.03.2018р. №5) та враховуючи інтереси дітей (а.с.41-45).
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, тому питання для його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. У пункті 16 цієї постанови йде мова про те, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Причини не відвідування дітей, у зв'язку з встановленим діагнозом доньки відповідача - ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , суд не приймає як поважні причини невиконання батьківських прав відповідачем.
Крім того, в період 2014-2017р.р. у відповідача народилось ще двоє дітей - ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_6
Відповідач стверджував, що позивач з 2014 року чинила йому перешкоди у спілкуванні з дітьми, однак факт такого перешкоджання, відповідачем та його представником не доведено при розгляді справи будь-якими доказами.
З поясненнь відповідача та його представника, судом встановлено, що лише дізнавшись про наявність позову про позбавлення батьківських прав, відповідач ОСОБА_3 почав вчиняти дії щодо належного утримання дітей, направлення їм на Новий 2019 рік солодких подарунків поштовим відправленням.
Однак, враховуючи думку дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які були опитані в судовому засідання під час розгляду справи щодо наявності спогадів про батька, їх спілкування та методів виховання відповідача, суд приходить до висновку, що позовна заява про позбавлення батьківських прав відповідача підлягає задоволенню, враховуючи, що відповідач з 2015 року не виконував своїх обов'язків по вихованню дітей, а причини їх невиконання, зазначені позивачем, суд не може визнати поважними, що дає підстави для висновку про ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей.
Відповідно до ст. 141 ЦПК УКраїни, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 640,00 грн.
Враховуючи викладене та керуючись вимогами ст.ст.164, 166 Сімейного Кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 640,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП - НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання - АДРЕСА_2 .
Третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Деснянснкьої районної в м. Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ - 37415088, місцезнаходження - м. Київ, пр. Маяковського, 29.
Суддя