Справа № 727/8452/19
Провадження № 2-а/727/215/19
10 вересня 2019 р. м.Чернівці
Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:
головуючого судді - Кодрян Л.І.
за участю секретаря - Гомонович Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до поліцейського взводу №2 роти №1 Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Ковальської Л.О. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі, -
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , звернувся до суду з адміністративним позовом до поліцейського взводу №2 роти №1 Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Ковальської Л.О. згідно якого просить скасувати постанову серії НК №528784 від 25.07.2019 року щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги представник позивача, адвокат Тельнов О.А. зазначив, що 25.07.2019 року керуючи транспортним засобом, «Ауді А3» з номерним знаком НОМЕР_1 , по площі Соборній в напрямку вул. Котляревського, при цьому не доїжджаючи до вул. Котляревського здійснив поворот праворуч в напрямку вул. Івана Франка, був зупинений працівником патрульної поліції Кучером Б.В. На вимогу поліцейського ОСОБА_1 передав йому водійське посвідчення, свідоцтво про реєстрацію ТЗ та поліс страхування ТЗ, які поліцейський ДПП Кучер Б.В. передав поліцейській Ковальській Л.О. , яка після їх отримання направилась до службового автомобіля та винесла постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія НК №528784 від 25.07.2019 року відносно позивача за невиконання вимог дорожнього знаку 4.1. «Рух тільки прямо», де вказано, що він повернув ліворуч, чим порушив п.8.4 ПДР та згідно якої накладено стягнення на нього у виді штрафу 255 грн.
Вважає постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню. В позові зазначив, що працівник поліції не надала докази, які б підтверджували вину позивача, не роз'яснила положень, передбачених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Також зазначає, що розгляд справи поліцейським ДПП не проводився, а лише було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення. Крім цього, звертає увагу, що в постанові НК №528784 від 25.07.2019 року про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 зазначено, що він здійснював поворот ліворуч, що не відповідає дійсності, оскільки позивач повертав праворуч.
Позивач та представник позивача в судове засідання для розгляду даної справи не з'явився, представник позивача адвокат Тельнов О.А. подав до суду заяву згідно якої просить справу розглядати за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.
Відповідач в судовому засідання для розгляду даної справи не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ч.2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №528784 була винесена 25.07.2019 року. До Шевченківського районного суду м. Чернівці адміністративний позов надіслано поштовим зв'язком 05.08.2019 року (а.с.18) в межах передбеченого законодавством десятиденного строку.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи приходить до висновку, що позов слід задовольнити виходячи з наступного.
Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі НК №528784 від 25.07.2019 року позивача ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с. 7).
У постанові зазначено, що 25.07.2019 року, керуючи транспортним засобом «Ауді А3» з номерним знаком НОМЕР_1 , не виконав вимог дорожнього знаку 4.1. «Рух тільки прямо» та повернув ліворуч, чим порушив п.8.4 ПДР, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст.122 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як вбачається з положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення, однак будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови не надано, в графі «до постанови додається» не зазначено будь-яких доказів (а.с.3).
В разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені статтею 251 КУпАП), які у відповідності до статті 252 цього Кодексу повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів в подальшому виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові.
Всупереч даним вимогам, суб'єктом владних повноважень жодного доказу в обґрунтування законності винесеної ним постанови та накладення на ОСОБА_1 штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 122 КУпАП, не було в наявності та відповідно, не долучено до матеріалів справи.
Так, доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм ПДР.
Суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с.7).
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в судове засідання не з'явився, будь-яких доказів на підтвердження обставин зазначених в оскаржуваній постанові не надав.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Позивачем в позовній заяві зазначається про те, що в ході підготовки до суду позову, ним було понесено витрати на правову допомогу, на підтвердження чого надано відповідні докази.
Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу у розмірі 4200,00 грн., суд приходить до наступного.
Відповідно до копії договору про надання правничої правової допомоги від 25 липня 2019 року вбачається, що останній укладено між адвокатом Тельновим О.А. та Андрусяком В.М. про надання правової допомоги. Строк дії договору встановлено, відповідно до п. 7.1. договору, до 31.12.2019 р.(а.с.12)
Відповідно до п. 3.2. договору клієнт зобов'язується розрахуватись за надані адвокатом послуги відповідно до підписаних актів виконаних робіт, протягом десяти робочих днів з дати їх підписання.
Відповідно до додаткової угоди №1 від 25 липня 2019 року вартість надання правової допомоги складає 700,00 грн. за годину часу роботи (а.с.13)
Відповідно до розрахунку №1 суми гонорару за надану правову допомогу підписаного адвокатом Тельновим О.А. та ОСОБА_1 вартість наданої правової допомоги за шість годин часу роботи складає 4200,00 грн.(а.с.14)
Відповідно до акту виконаних робіт № 1 від 02 серпня 2019 року клієнт підтверджує факт належного виконання своїх зобов'язань адвокатом за угодою, а адвокат підтверджує факт належного виконання своїх зобов'язань клієнтом за угодою та сплату коштів в розмірі 4200 грн. (а.с.15)
З копії квитанції № 7 від 02.08.2019 року вбачається, адвокат Тельнов О.А. отримав від ОСОБА_1 за підготовку адміністративного позову про скасування постанови за договором від 25.07.2019 року кошти за надану правову допомгу в розмірі 4200,00 грн.(а.с.16)
Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Приписами ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 5 ст. 134 КАС України закріплено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Чинним законодавством, ч. 6 ст. 134 КАС України, закріплено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат, відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката заявлено не було. Так само, не було доведено не співмірності витрат на оплату правничої допомоги, а тому, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати на оплату послуг адвоката в повному обсязі.
Зважаючи на вимоги діючого законодавства, оцінюючи наявні у справі докази, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати на правничу допомогу у розмірі 4200,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 5, 20, 77, 139, 159, 205, 229, 241-246, 255, 268,286,295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до поліцейського взводу №2 роти №1 Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Ковальської Л.О. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія НК №528784 від 25.07.2019 року, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. АДРЕСА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП - закрити.
Стягнути з поліцейського взводу №2 роти №1 Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Ковальської Людмили Олександрівни на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , прож. АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судові витрати в розмірі витрат на правову допомогу в сумі 4200 (чотри тисячі двісті) грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки передбачені ст.286 КАС України та в порядку ст. 297 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлено 10 вересня 2019 року.
Суддя Л. І.Кодрян