Справа № 646/384/19
Провадження № 2/643/4240/19
11.09.2019 Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого Поліщук Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Новакової Т.С.,
розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» про визнання права на щорічну додаткову відпустку, -
Позивач звернувся до суду з позовом до комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3», в якому просить визнати його, як лікаря судово-психіатричних експертиз, право на передбачену п.2 ч.1 ст. 76 КЗпП України, п.п.3 п.1 ч.1 ст. 4, п.1 ч.1 ст. 8 Закону України «Про відпустки» щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, як окремій категорії працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з літа 2018 відповідач не визнає передбачену п.1 ч.1 ст. 8 Закону України «Про відпустки» право позивача на додаткову відпустку за особливий характер праці, яка надавалась позивачу до 2018 і складала 25 календарних днів. Позивач зазначає, що він працює у відповідача на посаді лікаря судово-психіатричних експертів, має кваліфікацію судових експертів, його посада є лікарською. Після набрання чинності ст. 18-1 Закону України «Про судову експертизу» функціональні обов'язки і характер праці позивача залишився незмінним, а інші істотні умови праці змінювалися тільки в частині розміру оплати праці та незначним чином в найменуванні посад. Отже, позивач був і залишається бути одночасно і лікарем, який безпосередньо зайнятий обслуговуванням хворих в закладах з надання психіатричної допомоги, і працівником державних спеціалізованих установ, який має кваліфікацію судового експерта. Як лікар, позивач має право на передбачену п.2 ч.1 ст. 76 КЗпП України, п.п.3 п.1 ч.1 ст. 4, п.1 ч.1 ст. 8 Закону України «Про відпустки» щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, як окремій категорії працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, оскільки відповідно до п. 25 розділу XVII Додатку 2 до Постанови КМУ від 17.11.1997 № 1290 «Про затвердження списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників, в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці», таке право надається лікарям, які безпосередньо зайняті обслуговуванням хворих в установах та підрозділах психіатричних закладів. Як працівник державної спеціалізованої установи, який має кваліфікацію судового експерта, позивач має право на передбачену п.3 ч.1 ст. 76 КЗпП України, п.п.4 п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про відпустки» щорічну іншу додаткову відпустку, передбачену законодавством, а саме, - статтею 18-1 Закону України «Про судову експертизу». Законом України «Про відпустки» (ч.1 ст. 10) встановлено правило щодо надання щорічної додаткової відпустки за однією підставою, обраною працівником, тільки для випадків, коли працівник має право на щорічну додаткову відпустку, передбачену ст. 7 (за роботу із шкідливими та важкими умовами праці) та одночасно пунктами 1,2 ч.1 ст. 8 цього Закону (за особливий характер праці) і навіть в цьому випадку припускає надання додаткової відпустки з кількох підстав в порядку, встановленому КМУ, який наведений у вищезазначеній Постанові. Позиція відповідача про те, що після законодавчого встановлення для працівників державних спеціалізованих підприємств, які мають кваліфікацію судового експерта, щорічної іншої додаткової відпустки, вони позбавляються права на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці суперечать положенням ч.3 ст. 22 Конституції України щодо недопущення при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, адже тривалість нової щорічної додаткової відпустки (не більш як 15 календарних днів) менше ніж та, якою позивач користувався раніше (25 календарних днів). 26.07.2018 із отриманої копії змін та доповнень до колективного договору він дізнався, що відповідно до змін до колективного договору між адміністрацією позивача та трудовим колективом він позбавлений права на вказану додаткову відпустку.
Ухвалою судді від 22.07.2019 відкрито провадження в справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Також даною ухвалою суду визначено строки для подання сторонами відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення.
Копію ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі без повідомлення сторін була направлена позивачу та відповідачу, та отримана ними.
У встановлений в ухвалі час відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить
у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивач не має права на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, оскільки згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1290 (далі Постанова) додаткова відпустка за особливий характер праці надається, зокрема, лікарям психіатричних установ, які безпосередньо зайняті обслуговуванням хворих, а позивач відповідно до його посадової інструкції (п.1.2) проводить висококваліфіковане обстеження підекспертних в умовах амбулаторної судово-психіатричної експертизи, метою якої є мотивована відповідь на питання, які поставлені перед експертизою судово-слідчими органами. А отже, позивач лікарську допомогу не надає. В якості прикладу відповідач надав суду копію посадової інструкції лікаря-психіатра, відповідно до якої лікар-психіатр має обов'язки безпосередньо надавати пацієнтам стаціонарну медичну психіатричну допомогу встановленого рівня, організовувати належний нагляд, догляд та реабілітацію пацієнтів, оглядає пацієнтів, організує або самостійно проводить необхідні процедури та заходи.
Позивач надав відповідь на відзив, в якому заперечує проти тверджень відповідача та зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» безпосередньою психіатричною допомогою вважаються, зокрема, обстеження і діагностика психічних розладів, що є суттю експертизи, а не тільки лікування, догляд; за весь час праці у відповідача на зазначеній посаді, з 1997 року, йому щорічно надавалася додаткова відпустка за особливий характер праці, та тільки із прийняттям ст. 18-1 Закону України «Про судову експертизу», якою для судових експертів встановлена щорічна інша додаткова відпустка, передбачена законодавством, відповідач визнав за ним право лише на один вид щорічної додаткової відпустки.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює в КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» головою амбулаторної судово-психіатричної експертної комісії 18-го відділення судово-психіатричної експертизи, має кваліфікаційну категорію зі спеціальності судово-психіатрична експертиза (вища категорія), є лікарем - судово-психіатричним експертом (а.с.22-30).
Комунальний заклад охорони здоров'я Харківська обласна клінічна психіатрична лікарня №3 (61068 м. Харків, вул. Академіка Павлова, 46)), відповідно до Переліку, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я № 722 від 29.06.2017, відноситься до установ, в яких проводяться судово-психіатричні експертизи (а.с.20-21).
Згідно із рішенням Харківської обласної ради від 07.06.2018 № 724-VII « Про припинення комунальних закладів охорони здоров'я, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області, шляхом перетворення у комунальні некомерційні підприємства» Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3 перетворено з Комунального закладу охорони здоров'я Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні № 3, що підтверджується п.1.2 розділу І Статуту КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня, затвердженого 28.08.2018 (а.с.4-14).
Відповідно до листа Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» № 01-27/9666 від 01.11.2018 до 14.12.2017 посада голови амбулаторної судово-психіатричної експертної комісії входила до переліку посад Комунального закладу охорони здоров'я Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні № 3, яким на підставі ст. 8 Закону України «Про відпустки» Колективним договором лікарні встановлена щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці тривалістю до 25 календарних днів (а.с.77-80).
На підставі змін та доповнень до Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом Комунального закладу охорони здоров'я Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні № 3 (реєстровий № 156 від 14.06.2018), зареєстрованим Управлінням праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради, п.п.4.22.2 п. 4.22. «Час відпочинку. Відпустки» розділу 4. «Режим праці та відпочинок. Відпустки» Договору викладено у наступній редакції: «надавати працівникам лікарні оплачувані щорічні відпустки:…додаткову (згідно чинного законодавства України)- за особливий характер роботи з ненормованим робочим днем-тривалістю до 7 календарних днів (Додаток № 3); - за час фактичної роботи зі шкідливими, важкими умовами праці і за особливий характер праці тривалістю до 35 календарних днів (Додаток № 4); - лікарям судово-психіатричним експертам (судовим експертам) 18-го відділення судово-психіатричної експертизи, за кожен рік роботи на посадах керівних працівників, судових експертів, після досягнення п'ятирічного стажу роботи, з урахуванням попереднього стажу роботи за фахом на посадах судових експертів,- надається один календарний день, але не більш, як 15 ( п'ятнадцять) календарних днів (Додаток № 4). Згідно з Додатком № 4 до колективного договору Перелік професій та посад працівників лікарні, яким надається додаткова щорічна оплачувана відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, встановлена додаткова щорічна відпустка тривалістю 25 календарних днів, зокрема, лікарям, фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою; а лікарям судово-психіатричним експертам (судовим експертам) -тривалістю 1-15 календарних днів. (а.с.14-17).
Зміни до Колективного договору лікарні внесені на підставі ст. 18-1 Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 ( в редакції Закону України № 2147 від 03.10.2017).
Згідно ч.ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справі мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справі і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів наданих учасниками справи або витребуваних судом.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу, для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частина 1 статті 81 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом.
Статтею 74 КЗпП України передбачено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.
Відповідно до ст. 76 КЗпП України щорічні додаткові відпустки надаються працівникам: 1) за роботу із шкідливими i важкими умовами праці; 2) за особливий характер праці; 3) в інших випадках, передбачених законодавством. Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання встановлюються нормативно-правовими актами України.
Згідно із ст. 4 Закону України «Про відпустки» установлюються такі види відпусток: щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці, як це передбачено статтею 8 Закону України « Про відпустки» (введена в дію з 1 січня 1998 року згідно з Постановою ВР№ 505/96-ВР від 15.11.96) надається окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, - тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
Згідно із Розділом XVII Додатку 2 до Списку виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці (затверджений Постановою КМУ від 17 листопада 1997 р. № 1290 в редакції 28.10.2016), до нього входять, зокрема, Працівники психіатричних (психоневрологічних) закладів та установ, які безпосередньо зайняті обслуговуванням хворих в установах та підрозділах (у тому числі у лікувально-трудових майстернях та сільських господарствах), зокрема, відповідно до п.п. 25. Лікар (у тому числі лікар-керівник відділення) із зазначенням тривалості відпустки 25 календарних днів.
Відповідач, до внесення змін до Закону України «Про судову експертизу», а саме доповнення його змісту статтею 18-1 (набрала чинності 15.12.2017) визнавав право позивача на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці на підставі ст. 8 Закону України «Про відпустки» тривалістю 25 днів, що підтверджується листом Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» № 01-27/9666 від 01.11.2018.
Відповідно до ст.18-1ЗУ «Про судову експертизу» (в редакції Закону №2147-VII Iвід 03.10.2017) працівникам державних спеціалізованих установ, які мають кваліфікацію судового експерта, за кожний рік роботи на посадах керівних працівників, судових експертів, наукових працівників цих установ після досягнення п'ятирічного стажу роботи з урахуванням попереднього стажу роботи за фахом на посадах судових експертів, державних службовців і наукових працівників, надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.
В подальшому 14.06.2018 внаслідок внесення змін до Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом КЗОЗ «Харківська обласна клінічна психіатрична лікарня № 3», закріплено право позивача лише на додаткову відпустку, передбачену ст. 18-1 Закону України «Про судову експертизу», та позбавлено позивача можливості на отримання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці
Як зазначає у відзиві на позовну заяву відповідач, позивач не відноситься до категорії працівників, які надають лікарську допомогу, та не займається безпосереднім обслуговуванням хворих, на підтвердження чого посилається на посадову інструкцію голови амбулаторної судово-психіатричної експертної комісії 18-го відділення судово-психіатричної експертизи КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» ОСОБА_1., відповідно до якої голова АСПЕК наділено повноваженнями організації та проведення висококваліфікованої амбулаторної судово-психіатричної експертної комісії, мета якої - мотивована відповідь на питання, які поставлені перед експертизою судами та судово-слідчими органами (п.1.2).
Наведені положення відповідач порівнює з п. 1.2. посадової інструкції лікаря-психіатра 6-го психіатричного відділення для дорослих КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3», відповідно до якого лікаря наділено повноваженнями щодо безпосереднього надання пацієнтові стаціонарної медичної психіатричної допомоги встановленого рівня, організації належного нагляду, догляду та реабілітації пацієнта, захист його прав, законних інтересів при наданні стаціонарної психіатричної допомоги.
З наведеного відповідач дійшов висновку, що позивач не займається безпосереднім обслуговуванням хворого , що виключає застосування до нього положень Постанови КМУ від 17 листопада 1997 р. № 1290 та віднесення до категорії працівників, які мають право на щорічну додаткову відпустку за особливі умови праці, яка передбачена ст. 8 Закону України «Про відпустки».
Зазначене підтверджується листом Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» № 01-27/9666 від 01.11.2018, відповідно до якого з 15.12.2017 посади голови амбулаторної судово-психіатричної експертної комісії не відносяться до таких, хто має право на щорічну додаткову за п. 1 ст. 8 ЗУ «Про відпустки»
Водночас відповідач зазначає, що позивач відповідно до ст. 76 КЗпП України має право на щорічну додаткову відпустку у інших випадках, передбачених законодавством, а даному випадку, передбачену ст. 18-1 Закону України «Про судову експертизу» на підставі якої працівникам державних спеціалізованих установ, які мають кваліфікацію судового експерта, за кожний рік роботи на посадах керівних працівників, судових експертів, наукових працівників цих установ після досягнення п'ятирічного стажу роботи з урахуванням попереднього стажу роботи за фахом на посадах судових експертів, державних службовців і наукових працівників, надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.
Проте, Розділом XVII Додатку 2 до Списку виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці (затверджений Постановою КМУ від 17 листопада 1997 р. № 1290 в редакції 28.10.2016), передбачено, що до зазначеного списку входять працівники психіатричних (психоневрологічних) закладів та установ, які безпосередньо зайняті обслуговуванням хворих в установах та підрозділах (у тому числі у лікувально-трудових майстернях та сільських господарствах), зокрема, відповідно до п.п. 25. Лікар (у тому числі лікар-керівник відділення).
Відповідно до посадової інструкції та листа Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» № 01-27/9666 від 01.11.2018 станом на 14.12.2017 позивач ОСОБА_1 обіймав посаду голови амбулаторної судово-психіатричної експертної комісії (вищої кваліфікаційної категорії); станом на 01.11.2018 обіймав посаду голови амбулаторної судово-психіатричної експертної комісії (головний судовий експерт).
Враховуючи, що відповідач надавав позивачу щорічну оплачувану відпустку на підставі п.1ч.1 ст. 8 ЗУ «Про відпустки» до 15.12.2017 та не надав доказів зміни посадових обов'язків позивача, умов праці з 15.12.2017, які б дозволяли віднести його до категорії працівників, праця яких не має особливого характеру та не пов'язана з підвищеним нервово-емоційнім та інтелектуальним навантаженням, відповідачем не доведено відсутність у позивача права на щорічну додаткову відпустку на підставі п. 2 ч. 1 ст. 76 КЗпП України, п.1 ч. 1ст. 8 ЗУ «Про відпустки» за особливі умови праці.
Додаткова відпустка, передбачена ст. 18-1 ЗУ «Про судову експертизу», яка надається працівникам державних спеціалізованих установ, які мають кваліфікацію судового експерта, за кожний рік роботи на посадах керівних працівників, судових експертів, наукових працівників цих установ після досягнення п'ятирічного стажу роботи з урахуванням попереднього стажу роботи за фахом на посадах судових експертів, державних службовців і наукових працівників, надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів та щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці, передбачена п.1 ч.1 ст. 8 ЗУ «Про відпустки» яка надається окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, мають різні підстави надання та не є взаємовиключними.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України « Про відпустки» щорічна додаткова відпустка, передбачена статтею 7 та пунктами 1 і 2 частини першої статті 8 цього Закону, надається понад щорічну основну відпустку за однією підставою, обраною працівником.
Чинне законодавство не містить положень, які б передбачали необхідність надання щорічної додаткової відпустки лише за однією підставою, за виключенням ч. 1 ст. 10 ЗУ « Про відпустки». Частиною 3 ст. 10 Закону України «Про відпустки» встановлене обмеження, яке передбачає, що загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток, яка не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів.
З наведеного у ч. 3 ст. 10 Закону України «Про відпустки» формулювання «…загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток..» виходить передбачена законом можливість мати щорічні додаткові відпустки з кількох підстав.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про наявність у позивача права на щорічну основну додаткову відпустку за особливий характер праці, передбачену п. 2. ч.1 ст. 76 КЗпП України, п.п. 3 п. 1 ч. 1 ст. 4 та п.1 ч.1 ст. 8 Закону України «Про відпустки».
При зверненні до суду позивач поніс витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп. (а.с.69).
Суд розподіляє судові витрати відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, та стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп..
Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 89, 141, 247 ч.2, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» про визнання права на щорічну додаткову відпустку,задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право, як лікаря-судово-психіатричного експерта, на передбачену п. 2. ч.1 ст. 76 КЗпП України, п.п. 3 п. 1 ч. 1 ст. 4 та п.1.ч.1 ст. 8 Закону України «Про відпустки» щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, як окремій категорії працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням.
Стягнути з комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3», код 02003675на користь ОСОБА_1 , ІНН НОМЕР_1 суму судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Позивач ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 .
Відповідач комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» - 61068 м. Харків, вул. Академіка Павлова, 46.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Т.В. Поліщук