11.09.2019
Ленінський районний суд м.Харкова
Іменем України
11 вересня 2019р. Справа №642/5951/16-к Провадження 1-кп/642/207/19
Суд у складіГоловуючого судді Суддів: Секретаря ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 ;
За участі сторін:Прокурора: ОСОБА_5 Захисників: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 Обвинувачених: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ;
розглянувши кримінальне провадження за обвинуваченням: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за п.6 ч.2. ст.115, ч.4 ст.187, ч.2 ст.263 КК України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч.4 ст.187 КК України, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за ч.4 ст.187 КК України, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за ч.4 ст.187 КК України,
Вирішуючи відповідно до вимог ст..331 КПК України питання про доцільності продовження запобіжного заходу, суд вважає:
Враховуючи думку учасників судового кримінального провадження, щодо правової позиції прокурором щодо продовження строку запобіжного заходу, сторони захисту, суд вважає:
Статтею 331 КПК України визначено:
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Суд, оцінюючи в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість злочину, який згідно ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченим, покарання, яке загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими, а також враховуючи те, що вони обвинувачуються у злочині, вчиненому з корисливих мотивів, що свідчить про схильність обвинувачених до вчинення кримінальних правопорушень, та можливість в разі зміни запобіжного заходу переховуватися від суду, та вважає обґрунтованими доводи прокурора про існування ризиків, які стали підставою для застосування відносно ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , запобіжних заходів.
При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно якої тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Під час суду знайшло підтвердження наявність обставини, а саме:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вищевказані обставини свідчать про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Отже, підстав заявлених захистом для скасування або заміни запобіжного заходу в судовому засіданні не встановлено. Підстави, які були враховані судом при обранні міри запобіжного заходу не відпали, є доцільним продовжити запобіжні заходи щодо обвинувачених на період, визначений ч.3 ст.331 КПК України.
Таким чином, суд вважає доцільним продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 строком на шістдесят днів.
Керуючись ст.ст. 197, 331, 372, 392 КПК України, -
Запобіжний захід у виді тримання під вартою продовжити до 60 днів обвинуваченим:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до «24.00» год. 09 листопада 2019р. з триманням обвинувачених в установі кримінально-виконавчої системи України.
Копію ухвали направити до установу кримінально-виконавчої системи для виконання.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена протягом 7ми днів до Харківського апеляційного суду Харківської області.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_2