Справа № 628/1683/18
Провадження № 2/628/32/19
10 вересня 2019 року Куп'янський міськрайонний суд Харківської області
у складі : головуючого судді - Клімової С.В.,
при секретарі - Бавики Л.М.,
за участю: позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Куп'янську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави, мотивуючи свої вимоги тим, що у вересні 2016 року відповідачка взяла у позивачки грошові кошти в сумі 13 400 грн., які позивачка зняла з свого карткового рахунку у філіалі ПАТ КБ « Приват Банк» сел. Куп'янськ-Вузловий м. Куп'янськ Харківської області при цьому відповідачка пояснила, що гроші позивачці поверне її знайомий, які він перерахує на цей же картковий рахунок. На теперішній час відповідачка кошти не повернула, у зв'язку з чим позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 16 липня 2018 року клопотання позивача про відстрочку сплати судового збору було задоволено.
Ухвалою Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 16 липня 2018 року провадження по справі було відкрито.
Ухвалою Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 07 листопада 2018 року було задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
В судовому засіданні позивач пояснила, що відповідачка підійшла до неї у відділенні банку та попросила її картку для переведення коштів так як її знайомий повинен перевести їй гроші, а вона забула свою карту. У зв'язку з цим вона надала їй карту з якої остання зняла грошові кошти в сумі 15 400 грн., однак на теперішній час відповідачка кошти їй не повернула, яким чином відповідачка оформила кредит на її ім'я, остання пояснити не може. Позов підтримала та просила суд його задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилася. Направлені на її адресу судові повідомлення повернулися до суду з відміткою про отримання судової повістки.
У відповідності до п.1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що він є співробітником поліції, у жовтні 2016 року до поліції звернулася ОСОБА_1 з заявою про незаконне оформлення кредиту на її ім'я. За дорученням слідчого допитував ОСОБА_3 , яка пояснила, що дійсно у вересні зняла з картки позивачки грошові кошти у сумі 13 400 грн. з її власної згоди, оскільки ці кошти перерахував на картковий рахунок ОСОБА_1 її колишній співмешканець в якості аліментів на дітей. Коштів ОСОБА_1 вона не знімала та кредиту на її ім'я не оформлювала.
Заслухавши позивача та його представника, допитавши свідка, дослідивши письмові докази суд приходить до наступного.
Так судом встановлені наступні фактичні обставини.
Так витягом з кримінального провадження № 12016220370003006 підтверджується, що 11.10.2016 року ОСОБА_1 звернулася до Куп'янського ВП з приводу того, що в період часу з 06.09.2016 року по 08.09.2016 року у АДРЕСА_1 , невідома особа, шляхом обману, скориставшись карткою заявниці оформила кредит на суму 7600 грн.
Поясненнями ОСОБА_3 підтверджується, що у вересні 2016 року вона дійсно звернулася до раніше їй знайомої ОСОБА_1 з проханням надати її колишньому співмешканцю номер картки так як той повинен був перерахувати грошові кошти на утримання дітей. Зі згоди ОСОБА_1 у телефонному режимі продиктувала номер карти колишньому співмешканцю. Через деякий час разом з ОСОБА_1 у філіалі ПАТ КБ « Приват Банк» сел. Куп'янськ-Вузловий м. Куп'янськ Харківської області у касі отримала з рук останньої грошові кошти в сумі 13 400 грн. Картку ОСОБА_1 в руках не тримала та з неї коштів особисто не знімала. Хто міг оформити кредит на ім'я ОСОБА_1 та зняти кошти в сумі 7600 грн. не знає.
Довідкою від 22.11.2018 року № 20.1.0.0.0/7-20181113/506 наданою на запит суду АТ « А-Банк» підтверджується, що банківська картка № НОМЕР_1 в АТ « А-Банк» не обслуговується.
Довідкою від 23.11.2018 року № 20.1.0.0.0/7-20181119/3303 та від 17.05.2019 року № 20.1.0.0.0/7-20190403/7715 наданою на запит суду ПАТ КБ « Приват Банк» підтверджується, що на банківську картку № НОМЕР_1 не зараховувались кошти у розмірі 15 400 грн..
Довідкою від 14.11.2017 року № G3IJ00G74PS85A9H підтверджується, що по картковому рахунку № НОМЕР_2 здійснені такі операції: 02.09.2016 року нарахування відсотків на залишок коштів за договором у сумі 2,06 грн. залишок після операції 4,36 грн.; 06.09.2016 року А-Банк, Дніпропетровськ. Зарахування SWIFT - переводу. Видача кредиту відповідно до кредитного договору АВН0СТ 1551051681 від 06.09.2016 року. Поповнення карткового рахунку сума 15 400 грн. залишок після операції 15 404, 36 грн.; 06.09.2016 року видача готівки у відділенні - 15 400 грн. залишок після операції 4,36 грн.; 20.09.2016 року пенсія сума 1 257,90 грн. залишок після операції 1 262,26 грн.; 21.09.2016 року платіж у відділенні на адресу комунальних або інших підприємств - 17,81 грн. залишок після операції 1 244,45 грн.. ( а.с. 3-5,55,86-88).
Частиною першою ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Достовірними, відповідно до ст. 79 ЦПК України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Згідно ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Норми ст.1212 ЦК України регулюють випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи(потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є,зокрема, речі, у тому числі гроші.
Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Аналіз статті 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
В силу вимог ст.1212 ЦК України майно не можна вважати набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо в момент його набуття (збереження) це відбулося хоч і не прямо передбаченим, але в усякому разіне забороненим цивільним законодавством способом з метою досягнення учасниками відповідних право відносин певного правового результату в майбутньому, якщо в подальшому цей результат настав.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
П.6 ст. 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено добросовісність.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презумується. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.
В силу вимог ч. 1 ст. 7 ЦК України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.
Оцінюючи аргументи, викладені в позові, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином враховуючи спірні цивільно-правові відносини між учасниками справи, які вирішуються тільки в судовому порядку, суд оцінивши достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що вимога позивача до відповідача є безпідставною, оскільки, аналізуючи наявні в матеріалах цивільної справи докази, суд зазначає, що встановленими в ході судового розгляду можливо вважати лише обставину зарахування на банківську карту № НОМЕР_2 , 06.09.2016 грошових коштів у сумі 15 400 грн. та видача готівки у відділенні на зазначену суму, яка сама по собі жодним чином не доводить безпідставного набуття відповідачем грошових коштів, належних позивачу у розмірі 15 400 грн..
Встановити ж обставини безпідставного набуття відповідачем грошових коштів, належних позивачу у розмірі 15 400 грн., суд позбавлений можливості, оскільки належних та допустимих доказів, які б підтверджували доводи позивача та зазначені останнім обставини, в розпорядження суду не надано, матеріали цивільної справи таких доказів не містять, а свої висновки суд не може ґрунтувати на припущеннях та усних поясненнях позивача і його представника.
За вказаних обставин, суд надходить до висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення з відповідача ОСОБА_3 безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 15 400,00 грн.. на підставі ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог позивача, судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню з позивача на користь держави.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 141, 259, 264-265, ЦПК України, ст. ст. 3, 7, 11, 12, 16, 177, 1212 ЦК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 704, 80 грн..
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Куп'янський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після складання повного судового рішення відповідно до ст.268 ЦПК України - в цей же строк з дня складання повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається на офіційному порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки http://kpm.hr.court.gov.ua/sud2023/gromadyanam/csz/
Повний текст рішення складено 11.09.2019 року.
Суддя Куп'янського міськрайонного суду С.В. Клімова