09.09.2019 Справа № 920/831/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі:
судді Резніченко О.Ю.,
розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт»,
про стягнення 150791 грн 24 коп.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Позивач 05.08.2019 звернувся з позовом до суду, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 100802 грн 37 коп. пені, 11993 грн 3% річних, 37995 грн 87 коп. інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 27.10.2016 договору № 5261/1617-КП-29 постачання природного газу (надалі - Договір). Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ним відповідачу було поставлено газ по Договору, відповідачем газ було прийнято, однак за нього не сплачено вчасно, що є порушенням п. 6.1 Договору. Тому, зазначене є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних, інфляційних втрат та пені.
Ухвалою суду від 07.08.2019 було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи без повідомлення учасників справи за наявними в справі матеріалами. Відповідач отримав вказану ухвалу суду, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням.
Відповідач 29.08.2019 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що газ позивачем дійсно поставлявся, заборгованість існувала, однак була сплачена. Тому, відповідачем подано клопотання про зменшення розміру пені на 90 %.
04.09.2019 позивачем була подана відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що заперечує проти клопотання про зменшення розміру пені.
Розгляд справи здійснюється 09.09.2019, оскільки з 02.09.2019 по 06.09.2019 суддя Резніченко О.Ю. знаходилась у відрядженні, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією наказу про відрядження.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
27.10.2016 між сторонами було укладено договір № 5261/1617-КП-29 постачання природного газу (а.с.22-30, том 1). Крім того, до Договору були укладені додаткові угоди №№ 1-7 (а.с.22-41, том 1).
Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов'язався поставити відповідачу у 2016-2017 роках природний газ, а відповідач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору.
Згідно з п. 3.4 Договору кількість спожитого відповідачем газу за місяць оформлюється актом прийому-передачі.
У 2016-2017 роках позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2663815 грн 22 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи, підписаними сторонами без заперечень та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу (а.с.42-47, том 1).
Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідач розрахувався за газ, однак з порушенням строків, які встановлені Договором, що підтверджується випискою з банківських операції по Договору з відповідачем за період з 01.10.2016 по 31.05.2018 (а.с.49-53, том 1). Вищезазначений факт не спростовується відповідачем.
Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводів позивача. Тому, факт прострочення оплати відповідача перед позивачем у 2016-2017 роках на суму 2663815 грн 22 коп. встановлений судом.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат.
Згідно з ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем наданий до матеріалів справи розрахунок 3% річних та інфляційних втрат (а.с.14-21, том 1).
Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 11993 грн 3% річних та 37995 грн 87 коп. інфляційних втрат (загальний період з 26.11.2016 по 08.12.2017) є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача пені.
Згідно ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 Договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.
Позивачем наданий до матеріалів справи розрахунок пені (а.с.14-21, том 1).
Суд дійшов висновку, що право на стягнення пені самостійно встановлено сторонами у Договорі, відповідачем не надано контррозрахунку суми пені, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 100802 грн 37 коп. пені (загальний період з 26.11.2016 по 08.12.2017, яка розрахована по кожному факту прострочення грошового зобов'язання) є правомірною.
Однак, відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно до ч. 2 ст. 233 ГК України у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь у правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами. Якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість. Із мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання. Тому, судом враховано факт відсутності у відповідача основного боргу за укладеним між сторонами Договором, а також те, що порушення виконання зобов'язання за Договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Також, суд враховує не тільки фінансовий стан сторін, а й ступінь виконання боржником зобов'язань за Договором (зокрема, його повне виконання), стягнення сум інфляційних втрат та відсотків річних, які мають забезпечити баланс інтересів сторін.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та часткове задоволення вимог позивача, а саме суд зменшує розмір пені на 50% та стягує з відповідача на користь позивача 50401 грн 19 коп. пені.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що судом позовні вимоги позивача до відповідача задоволені, то на відповідача покладаються витрати позивача із сплати судового збору в розмірі 2261 грн 87, які були сплачені позивачем відповідно до платіжного доручення № 7007088 від 31.07.2019 (а.с.12, том 1).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.123, 129, 130,185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» про стягнення 150791 грн 24 коп - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» (вул. Гагаріна, буд. 1, м. Шостка, Сумська область, 41100, код 34113412) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код 20077720) 50401 грн 19 коп. пені, 11993 грн 3% річних, 37995 грн 87 коп. інфляційних втрат, 2261 грн 87 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Клопотання Казенного підприємства «Шосткинський казенний завод «Імпульс» про зменшення розміру штрафних санкцій задовольнити частково.
4. Зменшити розмір заявленої Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» пені на 50%.
5. Видати Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.
Повне судове рішення складено 11.09.2019.
Суддя О.Ю. Резніченко