"09" вересня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1716/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А. при секретарі судового засідання Заболотній Я. О. розглянувши матеріали справи № 916/1716/19
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю „РЕМОНТНО-Машинобудівна компанія” (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Андрія Фабра, буд. 14, кв. 14, код - 39674568)
Відповідач: Комунальне підприємство „ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ” (65110, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 1-Б, код - 34674102)
про стягнення 5 278 880,78 грн.
з підстав заборгованість за договором поставки товару
Представників сторін не з'явились
СУТЬ СПОРУ: 18.06.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю „РЕМОНТНО-Машинобудівна компанія” (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства „ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ” (далі - Відповідач) про стягнення 5278880,78 грн., з яких: 5057434,14 грн. - основний борг; 170895,39 грн. - пеня; 14581,79 грн. - 3 відсотки річних; 35969,46 грн. - інфляційні збитки.
24.06.2019 року суд відкрив провадження по справі, ухвалив справу розглядати за правилами загального позовного провадження, встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
16.07.2019 року суд отримав відзив на позовну заяву, яким Відповідач просить суд відмовити частково позивачу у вимозі про стягнення інфляційних витрат у розмірі 35 969,46грн., відмовити частково позивачу у вимозі про стягнення 3% річних у розмірі 14581,79 грн.; відмовити частково позивачу у вимозі про стягнення пені у розмірі 170895,39 грн. та зменшити штрафні санкції (пеню) на 70%.
29.07.2019 року суд отримав відповідь на відзив, якою Позивач просить суд у задоволені вимог КП ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ”, зазначених у відзиві на позовну заяву відмовити.
13.08.2019 року суд отримав заперечення на відповідь на відзив в яких Відповідач підтвердив свою позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.
14.08.2019 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.
Під час розгляду справи оголошувалась перерва у судовому засіданні 01.08.2019 року.
25.06.2018р. між Відповідачем (Замовник) та Позивачем (Постачальник) було укладено договір поставки товару №ТМО-165/18, згідно з яким Постачальник зобов'язався у 2018 році, відповідно наданих заявок Замовника, поставити Замовникові товари, зазначені в п.1.2, Договору, а Замовник - прийняти і оплатити такий товар.
Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. Договору, ціна цього Договору становить 34 424 820,00 грн. з урахуванням ПДВ 5 737 470,00 грн. Ціна цього Договору може бути зменшена від реального фінансування видатків.
Згідно п. 3.1. Договору, оплата вартості партії Товару, зазначеного у п.1.2. даного Договору здійснюється в національній валюті на умовах відстрочення платежу, прямим грошовим переказом на поточний рахунок Постачальника протягом 180 календарних днів з моменту передачі Товару; видаткової накладної або акту приймання-передачі Товару.
П. 3.2. Договору встановлено, що датою передачі Товару є дата підписання видаткової накладної або акту приймання-передачі Товару.
Відповідно п. 4.1. Договору, поставка Товару здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту надання Замовником заявки, транспортом Постачальника, в робочі дні з 8:00 до 15:00 год.
Відповідно до п. 4.3. Договору заявки оформлюються письмово та направляються на адресу Постачальника за допомогою електронної пошти або іншого зв'язку.
Відповідно до п. 4.7. Договору кожна партія товару повинна супроводжуватися товаро-транспортною накладною, сертифікатом якості, видатковою накладною.
Відповідно до п. 4.8. Договору прийняття й перевірка товару по кількості та якості здійснюється Замовником у момент його одержання й прийняття в місці поставки. Після підписання Замовником видаткової накладної або акту приймання-передачі товар вважається прийнятим.
На виконання умов Договору, Позивач поставив Відповідачу товар:
- згідно з видатковою накладною №270918 від 27 вересня 2018 р. на загальну суму 798823,32 грн.,
- згідно з видатковою накладною №231018 від 23 жовтня 2018 р. на загальну суму 920456,70 грн.,
- згідно з видатковою накладною №231018-1 від 23 жовтня 2018 р. на загальну суму 156034,20 грн.,
- згідно з видатковою накладною №061118 від 06 листопада 2018 р. на загальну суму 829873,80 грн.,
- згідно з видатковою накладною №061118-1 від 06 листопада 2018р. на загальну суму 40740,00 грн.,
- згідно з видатковою накладною №271118 від 27 листопада 2018 р. на загальну суму 851017,86 грн.,
- згідно з видатковою накладною №131218 від 13 грудня 2018 р. на загальну суму 786607,92 грн.,
- згідно з видатковою накладною №131218-1 від 13 грудня 2018 р. на загальну суму 673880,34 грн.,
Таким чином, Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 5057434,14 грн.
Позов ґрунтується на тому, що Відповідач прийняв поставлений товар, проте не оплатив його, тому Позивач просить суд стягнути з Відповідача 5057434,14 грн. - основного боргу.
Крім того, Позивач, посилаючись на ст. 526, 625 ЦК України та п. 7.3., 7.4. Договору просить суд стягнути з Відповідача: 170895,39 грн. - пеня; 14581,79 грн. - 3 відсотки річних; 35969,46 грн. - інфляційні збитки.
Відповідач підтверджує факт поставки товару та факт наявності боргу на суму 5057434,14 грн. Проте, Відповідач не погоджується з розрахунком пені, 3% річних та інфляційних збитків, які, за розрахунками Відповідача, дорівнюють: 3% - 14351,80 грн., інфляційні - 15523,66 грн. та пеня - 1746,14 грн. Крім того, Відповідач, посилаючись на важкий фінансовий стан просить суд зменшити розмір пені на 70%.
Заслухавши пояснення сторін надані під час розгляду справи та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків:
Згідно п. 1. ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, відповідно до ст. 629 ЦК України.
Як вище встановлено господарським судом 25.06.2018 року між сторонами у справі укладений договір поставки товару, згідно з яким позивач зобов'язався поставити відповідачу певний товар, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити товар на умовах відстрочення платежу протягом 180 календарних днів з моменту передачі товару, видатковою накладної або акту приймання-передачі товару.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В силу вимог ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як свідчать матеріали справи та підтверджують сторони Відповідач за поставлений по вищевказаному Договору Товар на суму 5057434,14 грн. не розрахувався.
Згідно ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
З огляду на викладене, суд вважає, що позов частині стягнення з Відповідача боргу 5057434,14 грн. підлягає задоволенню.
Щодо розрахунків 3% річних, інфляційних та пені, суд звертає увагу Сторін на наступне.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. У разі порушення боржником негативного зобов'язання кредитор незалежно від сплати неустойки та (або) відшкодування збитків і моральної шкоди має право вимагати припинення дії, від вчинення якої боржник зобов'язався утриматися, якщо це не суперечить змісту зобов'язання. Така вимога може бути пред'явлена кредитором і в разі виникнення реальної загрози порушення такого зобов'язання.
Згідно з п.3 ч.1 ст.612 ЦК України сплата неустойки є одним із наслідків, що настає у разі порушення зобов'язання.
В силу вимог ч.ч.1,3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Крім того, згідно ст.625 ЦК України - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідні індекси інфляції розраховується Державним комітетом статистики України, починаючи з 1991 року щомісячно і публікуються, зокрема, у газеті «Урядовий кур'єр». Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно ст.ст. 19,21,22 ЗУ «Про інформацію» є офіційними.
Відповідно до Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (Лист ВСУ №62-97 від 03.04.1997р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань. Постанова Пленуму ВГС №14 від 17.12.13р.) для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що становлять відповідний період, перемножити між собою.
Умовами п.7.3 укладеного між сторонами договору передбачено, що у разі порушення замовником терміну оплати за поставлений товар, він сплачує пеню у розмірі 0,001% від не сплаченої вчасно вартості товару за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 7.4 Договору оплата пені не звільняє Сторони від виконання умов Договору.
Ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України зазначає, що якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Як було вказано, відповідно до п. 3.1 Договору поставки товару №ТМО-165/18 від 25.06.18р. оплата вартості партії товару здійснюється на умовах відстрочення платежу у гривнях прямим грошовим переказом на поточний банківський рахунок Постачальника протягом 180 календарних днів з моменту передачі товару.
Суд погоджується із запереченнями відповідача про те, що по видатковим накладним №231018 від 23.10.2018р. на суму 920 456грн., № 061118 від 06.11.2018р. на суму 829 873,8грн., № 231018-1 від 23.10.2018р. на суму 156 034,2грн. та № 061118-1 від 06.11.2018р. на суму 40740грн. позивачем безпідставно нараховано пеню та 3% річних за дні, які фактично були останніми днями виконання відповідачем свого обов'язку з оплати по цим накладним, з огляду на те, що останній 180 день оплати випадав на вихідний день і цей день підлягав перенесенню на перший за вихідними робочий день.
Судом перераховано пеню та 3% річних, приймаючи до уваги вимоги ч.5 ст.254 ЦК України, за прострочення оплати по вищевказаним видатковим накладним.
Розміри пені та 3% річних, які підлягають до стягнення з відповідача, становлять:
- по накладній №231018 від 23.10.2018р. на суму 920 456грн. - 46 855,03грн. пеня та 4009,66 сплата 3% річних;
- по накладній № 061118 від 06.11.2018р. на суму 829 873,8грн. - 31 035,01грн. пеня та 2660,14 сплата 3% річних;
- по накладній № 231018-1 від 23.10.2018р. на суму 156 034,2грн. - 7 942,78 пеня та 671 грн. сплата 3% річних;
- по накладній № 061118-1 від 06.11.2018р. на суму 40740грн. - 1523,56грн. пеня та 130,59грн. сплата 3% річних.
По решті накладних позивачем розраховано пеню, 3% річних та інфляційні у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства.
Загалом розміри пені, 3% річних та інфляційних, які підлягають до стягнення з відповідача, становлять 168 998,8грн. - пеня 14 413,04грн. - сплата 3% річних та 35969,46 грн. - інфляційні.
Щодо клопотання відповідача про зменшення пені на 70 %, господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У ст.233 ГК України також встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Тобто, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 26.07.2018р. у справі №924/1089/17.
На підставі аналізу поданих доказів та їх об'єктивної оцінки, із врахуванням ненадання відповідачем будь-яких доказів для зменшення розміру штрафних санкцій, господарський суд не вбачає підстав для зменшення розміру нарахованої позивачем пені.
При цьому, обов'язок доведення наявності підстав для зменшення пені покладений саме на відповідача.
На підставі викладеного позов підлягає задоволенню частково з покладанням на відповідача судових витрат пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства „ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ” (65110, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 1-Б, код - 34674102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „РЕМОНТНО-Машинобудівна компанія” (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Андрія Фабра, буд. 14, кв. 14, код - 39674568): 5 057 434 гривні 14 коп. боргу; 168 998 гривень 80 коп. пені; 14 413 гривні 04коп. сплати 3%річних; 35 969 гривень 46 коп. інфляційних та 79 152гривні 23 коп. судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.
та може бути оскаржено в порядку ст..ст.253-259 ГПК України
Повне рішення складено 11 вересня 2019 р.
Суддя О.А. Демешин