79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
05.09.2019 справа № 914/1299/19
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмотрейд», м.Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МКС Фасад», м.Львів
про стягнення 71 344,10 грн. заборгованості
Суддя Коссак С.М.
за участю секретаря Дубенюк Н.А.
Представники:
від позивача: не з'явився.
від відповідача: не з'явився.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмотрейд» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МКС Фасад» про стягнення заборгованості за договором поставки від 31.01.2018 № 01/13-001 в сумі 71 344,10 грн., з яких 45 077,30 грн. основного боргу, 2 128,00 грн. 3 % річних, 6 785,06 грн. інфляційних втрат та 17 353,74 пені.
Ухвалою суду від 10.07.2019 позов залишено без руху, позивачу встановлено строк для виправлення виявлених недоліків.
30.07.2019 до суду надійшло заява (клопотання) про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 05.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 05.09.2019, сторонам у справі встановлено строки для подання заяв по суті спору.
Ухвала про відкриття провадження отримана позивачем та відповідачем, що підтверджено повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Суд належним чином та завчасно (08.08.2019) повідомив позивача про день та час розгляду справи по суті, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Проте позивач, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.
Суд належним чином та завчасно (06.08.2019) повідомив відповідача про день та час розгляду справи по суті, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Проте відповідач не подав у встановлені судом строки заперечень проти позову, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.
З урахуванням того, що розгляд справи відбувається за правилами спрощеного позовного провадження, позовні матеріали надіслано відповідачу, позивач та відповідач не повідомив суд про причини неявки в судове засідання, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву, в суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, які передбачені статтями 202, 216 Господарського процесуального кодексу України. Суд констатує, що ним створено усі можливості учасникам процесу для реалізації ними своїх прав.
У судовому засіданні 05.09.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем у порушення умов договору поставки № 01/31-0118 від 31.01.2018 року не здійснено повної оплати отриманого товару, внаслідок чого існує заборгованість в розмірі 45 077,30 грн основного боргу. Крім того, відповідачу нараховано 2 128,00 грн. 3% річних, 6 785,06 грн інфляційних втрат та 17 344,10 грн пені.
Правова позиція відповідач.
Вимог ухвали суду не виконав, проти позову в установленому порядку не заперечив. Тому суд розглянув справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи.
31.01.2018 між Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмотрейд» (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - Постачальник» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МКС Фасад» (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - Покупець) укладено договір поставки № 01/13-001 (надалі - договір), згідно якого Постачальник зобов'язується поставити покупцеві алюмінієві профілі та комплектуючі до них в асортименті та в строк згідно заявки (далі по тексту-товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених договором.
На виконання умов договору, позивач було поставлено, а відповідачем отримано продукцію на суму 329 404,60 грн., що вбачається з видаткових накладними (що підписані та скріплені печатками сторін), а саме, видаткові накладні: № 140 від 02.02.2018 на суму 5 557,56 грн, № 141 від 02.02.2018 на суму 50 955,11 грн, № 153 від 06.02.2018 на суму 1 249,13 грн, № 154 від 06.02.2019 на суму 717,29 грн, №156 від 06.02.2018 на суму 5 155,66 грн, №173 від 07.02.2018 на суму 270,00 грн, № 184 від 08.02.2018 на суму 218,29 грн, № 224 від 15.02.2018 на суму 6 430,63 грн, № 279 від 23.02.2018 на суму 2 700,96 грн, № 371 від 06.03.2018 на суму 249 676,87 грн, № 372 від 06.03.2018 на суму 2 550,32 грн, № 373 від 06.03.2018 на суму 694,20 грн, № 374 від 06.03.2018 на суму 369,60 грн, № 378 від 07.03.2018 на суму 2858,98 грн.
Відповідач частково оплатив вартість поставленого товару в сумі 284 327,30 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 771 від 01.02.2018 на суму 46 209,44, № 782 від 06.02.2018 на суму 5 643,95 грн, № 812 від 08.02.2018 на суму 6 528,43 грн, № 911 від 05.03.2018 на суму 110 000,00 грн, № 914 від 05.03.2018 на суму 5 251,28 грн, № 952 на суму 05.03.2018 на суму 694,20 грн, № 1132 від 19.04.218 на суму 50 000,00 грн, № 1412 від 01.06.2018 на суму 35 000,00 грн, № 1982 від 23.08.2018 на суму 25 000,00 грн.
В матеріалах справи немає доказів повної оплати відповідачем вартості поставленого товару.
Відповідач покладені на нього зобов'язання щодо повної оплати отриманої продукції за Договором не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за поставлений товар в сумі 45 077,30 грн.
Позивач надіслав відповідачу претензію від 23.05.2019 про сплату заборгованості за даним Договором. Докази надіслання претензії долучено до матеріалів справи. Відповіді на вказану претензію відповідач не надав.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати вартості отриманого товару, позивач просить стягнути з відповідача 2 128,00 грн. 3 % річних, 6 785,06 грн. інфляційних втрат та 17 353,74 пені.
Матеріалами справи підтверджено виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором. Виконання обов'язку проведення відповідачем повної оплати вартості отриманого товару не підтверджений чи заперечень, щодо факту неотримання товару відповідачем не подано.
Відповідач не подав належних та допустимих доказів на заперечення факту існування заборгованості на суму 45 077,30 грн.
Відповідач відзив на позов не подав, проти позову не заперечив, доказів оплати заборгованості до суду не представив.
Дані факти матеріалами справи підтверджуються, долучені до позовної заяви документи, описані вище, досліджені в судовому засіданні.
Норми права та висновки суду.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України. Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.
Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.
Частина 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Відповідно п. 2.4. договору Покупець здійснює попередню оплату товару згідно рахунку на оплату по замовленню. Моментом поставки Покупцеві товару, згідно умов Договору, є дата передачі товару, зазначена у видатковій накладній, підписаній повноважними представниками обох сторін.
Матеріали справи не містять доказів виставлених рахунків позивачем на попередню оплату відповідачу, та доказів повернення відповідачем товару позивачу. Отже, суд доходить висновку, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України.
З урахуванням наведених обставин, оскільки позивачем поставлено товар, а відповідачем його прийнято, в матеріалах справи відсутні відомості про погашення відповідачем зазначеного боргу, суд робить висновок про обґрунтованість вимог про стягнення 45 077,30 грн. основного боргу.
Щодо стягнення пені.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно п. 6.2 Договору у випадку порушенням Покупцем порядку та строків оплати, передбачених п. 2.4. даного Договору, Покупець виплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від уми заборгованості по оплаті за товар за кожен день прострочення платежу до моменту належного виконання.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Договором встановлено інше, а саме, сторони узгодили, що строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим Договором не обмежується строком, встановленим ч.6 ст.232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язань за цим договором нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов'язання. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.07.2018 у справі № 903/647/17)
Суд, здійснивши перевірку нарахування пені, встановив, що сума нарахувань пені є фактично більшою, ніж заявлена позивачем.
Розрахунок суми пені
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
70077.3001.06.2018 - 12.07.20184217.0000 %0.093 %*2741.65
70077.3013.07.2018 - 22.08.20184117.5000 %0.096 %*2755.09
45077.3023.08.2018 - 06.09.20181517.5000 %0.096 %*648.37
45077.3007.09.2018 - 25.04.201923118.0000 %0.099 %*10270.21
45077.3026.04.2019 - 23.06.20195917.5000 %0.096 %*2550.26
що в сумі складає 18965.58
Суд приходить до висновку, що стягненню підлягає пеня в сумі 17 353,74 грн. в межах заявлених позовних вимог.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд здійснивши перерахунок 3% річних (з врахуванням ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок та що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.08.2019 у справі № 920/200/160), встановив, що сума нарахувань 3 % річних є фактично більшою, ніж заявлена позивачем.
Розрахунок 3% річних.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
10303.2303.02.2018 - 05.02.201833 %2.54
4659.2806.02.2018 - 06.02.201813 %0.38
11781.3607.02.2018 - 07.02.201813 %0.97
5522.9308.02.2018 - 08.02.201813 %0.45
5741.2209.02.2018 - 15.02.201873 %3.30
12171.8516.02.2018 - 23.02.201883 %8.00
152218.3207.03.2018 - 07.03.201813 %12.51
155077.3008.03.2018 - 18.04.2018423 %535.34
105077.3019.04.2018 - 31.05.2018433 %371.37
70077.3001.06.2018 - 22.08.2018833 %478.06
45077.3023.08.2018 - 23.06.20193053 %1130.02
2542.94
Таким чином, до стягненню підлягає 2 128,00 грн. - 3% річних межах заявлених позовних вимог.
Щодо стягнення інфляційних втрат.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Пленум Вищого господарського суду у своїй постанові № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
З наведеного вбачається, що найменший період визначення інфляційних нарахувань становить місяць, а тому прострочення платежів за менший період часу не тягне за собою таких нарахувань.
Вказана позиція підтверджується висновками Верховного Суду. Зокрема, в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 904/7401/16, від 24.10.2018 у справі № 910/19576/17 зазначено, що коли прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати за договором (за кожен період окремо) становить менше місяця, то це виключає застосування до відповідача такого виду відповідальності як стягнення інфляційних втрат.
Суд здійснивши перерахунок інфляційних втрат з врахуванням вище наведеного, в межах заявлених позовних вимог позивача, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений помноженої на індекс інфляції починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.
Розрахунок суми інфляційних втрат.
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІ
01.04.2018 - 31.05.2018155077.301.0081240.62
01.06.2018 - 30.06.2018105077.301.0000.00
01.07.2018 - 30.07.201870077.300.993-490.54
01.08.2018 - 31.05.201945077.301.1034659.86
5 409,94
Отже стягненню підлягає 5 409,94 грн. інфляційних втрат, в частині стягнення 1 375,12 грн. інфляційних втрат слід відмовити.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів позовної заяви, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: 45 077,30 грн. основного боргу, 2 128,00 грн 3% річних, 5 409,94 грн інфляційних втрат та 17 353,74 грн пені.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 1 921,00 грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 1 883,97 грн.
У позовній заяві позивач зазначив, що очікує понести витрати на правничу допомогу з підготовки процесуальних документів для подання позову до господарського суду та представлення інтересів позивача у Господарському суді Львівської області (8000,00 грн. судові витрати, на професійну правничу допомогу). Докази сплати даних послуг будуть надані позивачем у справі до закінчення судових дебатів у справі. До матеріалів справи долучено лише договір про надання професійної правничої допомоги №11/06 від 11.06.2019 (копія). Докази, які б підтверджували обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, що сплачена або підлягає сплаті позивачем, в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно п.5.1 договору про надання професійної правничої допомоги №11/06 від 11.06.2019 встановлено, що за послуги, що надаються клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі передбаченому актом виконаних робіт, що є невід'ємним додатком до даного договору. Однак, акту виконаних робіт до матеріалів справи не подано.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 910/8682/18).
Враховуючи те, що позивач не подав суду відповідної заяви та необхідних доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у строк, визначений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд відмовляє у стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МКС Фасад» (79069, місто Львів, вулиця Шевченка, 376, кв. 85, ідентифікаційний код 387000408) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмотрейд» (04108, місто Київ, проспект Свободи, 2, ідентифікаційний код 40672307) 45 077,30 грн. основного боргу, 2 128,00 грн 3% річних, 5 409,94 грн інфляційних втрат, 17 353,74 грн пені та 1 883,97 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено 10.09.2019.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Коссак С.М.