79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.09.2019р. Справа № 914/565/18
За заявою: Приватної фірми науково-виробничого підприємства “Комтех-плюс”
Про: ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом: Приватної фірми науково-виробничого підприємства “Комтех-плюс”
до відповідача: Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Комунальне підприємство “Адміністративно-технічне управління”
про: стягнення 116012,00 грн. шкоди.
Суддя Синчук М.М.
за участю секретаря судового засідання Корольчук О.В.
Представники учасників процесу:
заявника (позивача): не з'явився;
відповідач: Нагорняк Р.І. - довіреність №4-29-202 від 23.07.2019 р.
третя особа: не з'явився.
Представникам сторін, що з'явились в судове засідання, роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 46 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу “Акорд”.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява від 27.08.2019 №85-08/19 Приватної фірми науково-виробничого підприємства “Комтех-плюс” про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/565/18, у якій він просить суд ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання щодо стягнення з відповідача додаткових судових витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою від 30.08.2019 р. Господарський суд Львівської області призначив вказану заяву до розгляду на 06.09.2019.
У судове засідання 06.09.2019 р. представник заявника не з'явився. Через канцелярію суду, представник заявника, 03.09.2019 р. подав клопотання про відкладення розгляду заяви, у зв'язку з перебуванням адвокат у відпустці. Доказів вищенаведеного суду не надано.
У судове засідання 06.09.2019 р. представник боржника (відповідача) з'явився, щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, щодо стягнення з відповідача додаткових судових витрат на професійну правничу допомогу, заперечив, про що подав письмові заперечення (вх. №36819/19 від 06.09.2019 р.)
Заявник, як юридична особа, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. Частиною 2 ст. 42 ГПК України встановлено, що учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч.1. ст.220 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Розглянувши клопотання представника Приватної фірми науково-виробничого підприємства “Комтех-плюс” про відкладення розгляду заяви про прийняття додаткового рішення у справі № 914/565/89, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на те, що у матеріалах справи міститься достатньо доказів для її розгляду.
Згідно зі ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розглянувши заяву Приватної фірми науково-виробничого підприємства “Комтех-плюс” від 27.08.2019 №85-08/19 про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/565/18, заслухавши заперечення відповідача, суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.08.2019 у справі №914/565/18 позов задоволено повністю, вирішено стягнути з Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (місцезнаходження: 79008, Львівська обл., місто Львів, площа Ринок, будинок 1; ідентифікаційний код: 34814859) на користь Приватної фірми науково-виробничого підприємства “Комтех-плюс” (місцезнаходження: 79021, Львівська обл., місто Львів, вулиця Кульпарківська, будинок 180, квартира 46; ідентифікаційний код: 30052037) реальні збитки у сумі 116 012,00грн., на відшкодування шкоди, завданої приватній фірмі науково-виробниче підприємство “Комтех-плюс” незаконним рішенням від 08.08.2016р. №59-Д у частині, що стосується демонтажу п'яти рекламних конструкцій по вул. Луганській у м.Львові (місця №№ 1, 3-6), а також 17951,00грн. витрат, пов'язаних з проведенням експертизи. Стягнути з Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (місцезнаходження: 79008, Львівська обл., місто Львів, площа Ринок, будинок 1; ідентифікаційний код: 34814859) в дохід Державного бюджету України 7929,00грн. судового збору.
Представником позивача, до закінчення судових дебатів у справі, а саме, у судовому засіданні 12.08.2019р., подано до суду заяву про розподіл судових витрат, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації суду за вх.№33187/19.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ст.221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява від 27.08.2019 №85-08/19 Приватної фірми науково-виробничого підприємства “Комтех-плюс” про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/565/18, у якій він просить суд ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання щодо стягнення з відповідача додаткових судових витрат на професійну правничу допомогу.
У заяві від 27.08.2019 №85-08/19 позивач просить суд стягнути з Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на користь Приватної фірми науково-виробничого підприємства “Комтех-плюс” судові витрати на професійну правничу допомогу в загальній сумі 33 074,38 грн, що дорівнює 30% від ціни позову: 110 247,96 грн.
Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126).
Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Такі висновки суду підтверджується правовою позицією Верховного Суду, висловленою ним у постановах від 14.11.2018 у справі № 910/8682/18, від 05.01.2019 у справі № 906/194/18, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18.
Представник боржника (відповідача) з'явився, щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, щодо стягнення з відповідача додаткових судових витрат на професійну правничу допомогу, заперечив, про що подав письмові заперечення (вх. №36819/19 від 06.09.2019 р.), зазначив, щодо неспівмірності заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, ні з ціною позову, ні зі складністю справи, ні з витраченим адвокатом часом на надання послуг. Кім того, відповідач зазначив, що з наданих позивачем до заяви документів не можна зробити висновок про обсяг наданих адвокатом Єсіповим І.А. послуг у суді першої інстанції, а на деякі послуги, зокрема: п.1 Акту виконаних робіт, письмові пояснення з врахуванням вказівок Верховного Суду згідно ухвали від 24.06.2019) вказано неспіврозмірну кількість нормогодин (8,82) та вартість у 22050 грн. Такі пояснення, у яких взято за основу ухвалу Верховного Суду від 24.06.2019 не є обґрунтованими, а їх написання не потребувало значного проміжку часу, підготовка пояснень не потребувала проведення аналізу доказової бази, оскільки такі пояснення зводилась лише до висновків, які вказані в ухвалі Верховного Суду. Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що гонорар є розумним та враховує витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Відповідач у своїх запереченях на заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу вказує, зокрема, що по своїй суті справа не є складною; понесені заявником витрати є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді першої інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, адвокат був обізнаним про позицію Відповідача, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося), не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення з Департаменту економічного розвитку ЛМР становить надмірний тягар для Відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Крім того, згідно з позицією, сформульованою Верховним Судом у постанові від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне приведення укладених до 15 грудня 2017 року договорів у відповідність до вимог діючого КАС України та доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за №1686/24218.
Позивач просить стягнути з відповідача 33 074,38 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, що дорівнює 30% від ціни позову - 110 247,96 грн.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до п. 3.6.1 додаткової угоди №2/20-05/19/2 від 02.07.2019 до договору, гонорар обчислюється відповідно до Регламенту послуг за остаточною погодинною ставкою, розмір якої визначається за формулою: базова погодинна ставка (1000,00 грн) х коефіцієнт складності справи (2) х коефіцієнт пріоритету справи (1,25) = (1000х2х1,25=2 500,00 грн).
Відповідно до приписів частини 4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно п. 3.6.2. додаткової угоди №2/20-05/19/2 від 02.07.2019 до договору визначено, що співмірність гонорару з ціною позову: загальний розмір гонорару не може бути меншим 10 відсотків від ціни позову (мінімальний розмір гонорару за справу), та перевищувати 30 відсотків від розміру майнових вимог клієнта (максимальний гонорар за справу).
Пунктом 3.7.2. додаткової угоди №2/20-05/19/2 від 02.07.2019 до договору визначено, що клієнт повинен розрахуватись за виконану роботу (надані послуги) двома платежами:
Перший платіж: за фактично виконану роботу (надані послуги) станом на момент закриття підготовчого провадження - протягом З днів після виставлення рахунку (оплата виконаної роботи (наданих послуг) у цьому випадку не може бути меншою мінімального розміру гонорару, розрахованого згідно з п. 3.6.2, а саме: 116012 х 0,1 = 11601,20 грн);
другий (остаточний) платіж: здійснюються на підставі акта (акта-рахунку) про виконану роботу (надані послуги), який складається сторонами протягом3-х днів після ухвалення судом першої інстанції рішення, із зазначенням у ньому детального опису фактично виконаних робіт (наданих послуг).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу заявником до суду надано копії:
- договору про надання професійної правничої допомоги від 21.05.2019 №20-05/19/2;
- додаткової угоди №2/20-05/19/2 від 02.07.2019 до договору про надання професійної правничої допомоги від 21.05.2019 №20-05/19/2;
- акту №20-08/КП/914/565/18 виконаних робіт (наданих послуг) від 20.08.2019 на суму 33 074,38 грн.;
- платіжного доручення №ПП-000310 від 31.07.2019 на суму 24 550,00 грн.
- платіжного доручення №ПП-000345 від 23.08.2019 на суму 8 524,38 грн.
Отже, позивачем доведено надання йому адвокатом Єсіповим І.А. вказаних послуг в суді.
Разом з тим, виходячи з фактичних обставин даної справи, суд погоджується з доводами відповідача, що заявлені позивачем до відшкодування за рахунок відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 33 074,39 грн є неспівмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення з відповідача буде для нього надмірним тягарем, який є комунальною установою і фінансується з бюджету, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
Виходячи з викладеного, враховуючи відповідні заперечення відповідача, які суд розцінює як клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає, що відшкодуванню за рахунок відповідача підлягає 23 202,00 грн. витрат на професійну правову допомогу. При цьому судом враховано, зокрема, позицію Верховного Суду, викладену ним у Постанові від 1 серпня 2019 року у справі № 915/237/18, яка зводиться до того, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо встановить, що розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
З огляду на викладене суд вважає, що заяву позивача належить задоволити частково та відшкодувати йому за рахунок відповідача частину понесених витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді, в сумі 23 202,00 грн. В задоволенні решти вимог, відмовити.
Керуючись ст.ст.123, 126, 129, 221, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу, суд
1. Заяву Приватної фірми науково-виробничого підприємства “Комтех-плюс” від 27.08.2019 №85-08/19 про винесення додаткового рішення у справі №913/565/18 задовольнити частково.
2. Стягнути з Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (місцезнаходження: 79008, Львівська обл., місто Львів, площа Ринок, будинок 1; ідентифікаційний код: 34814859) на користь Приватної фірми науково-виробничого підприємства «Комтех-плюс» (місцезнаходження: 79021, Львівська обл., місто Львів, вулиця Кульпарківська, будинок 180, квартира 46; ідентифікаційний код: 30052037) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 23 202,00 грн.
3. Наказ видати, в порядку ст. 327 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
4. В стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9 872,38 грн відмовити.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст додаткового рішення складено 10.09.2019.
Суддя Синчук М.М.