вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" вересня 2019 р. м.Київ Справа № 911/2209/19
Суддя Господарського суду Київської області Янюк О.С. перевіривши матеріали
заяви ліквідатора Державного підприємства «Миронівське будівельно-монтажне управління» Поліщука С.А.
про банкрутство Державного підприємства «Миронівське будівельно-монтажне управління» (ідентифікаційний номер 05409024; юр.адреса: вул.Захарченка, 10б, м.Миронівка Київської області)
05.09.2019 до Господарського суду Київської області (далі-суд) на підставі ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство) звернулось Державне підприємство «Миронівське будівельно-монтажне управління» (далі-заявник, ДП «Миронівське БМУ») із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, у зв'язку із неможливістю останнього задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.
Дослідивши подану заяву, суд вважає її такою, що не відповідає вимогам Закону про банкрутство з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.
Частиною 6 ст. 12 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
Із змісту заяви вбачається, що вона була подана в порядку ст.95 з урахуванням ст.96 Закону про банкрутство.
Особливості банкрутства окремих категорій боржників визначається розділом VII Закону про банкрутство.
Так, згідно із ст. 84 Закону про банкрутство, відносини, пов'язані з банкрутством боржників, визначених у цьому розділі, регулюються Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Відповідно до ч.2 ст.11 Закону про банкрутство до заяви про порушення справи про банкрутство додаються, зокрема, докази сплати судового збору, крім випадків згідно із законом він не підлягає сплаті.
Згідно із ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Так, за подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство ставка судового збору становить 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено, що у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1921грн. Отже, розмір судового збору за подання заяви про порушення справи про банкрутство у 2019 році становить 19 210,00грн.
На підтвердження сплати судового розміру заявником надана суду квитанцію від 02.08.2019 №23 на суму 5 430,00грн, платіжне доручення від 10.03.2016 №2 на суму 7 690,00грн та платіжне доручення від 20.05.2015 №1 на суму 6 090,00грн. На загальну суму 19 210,00грн.
Відповідно до п.2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, платіжне доручення, зоркема, повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення.
Із змісту платіжного доручення від 20.03.2015 №1 вбачається, що останнє оформлено без дотримання вимог зазначеної Інструкції, у зв'язку з чим не може прийматись судом як належний доказ оплати судового збору у розмірі 6 090,00грн.
Частиною 3 ст. 11 Закону про банкрутство визначений перелік документів (доказів), які в обов'язковому порядку додаються боржником до заяви про порушення справи про банкрутство.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Проте, заявником не було надано суду усіх документів визначених ч. 3 ст. 11 Закону про банкрутство або надані із порушенням ст.77 ГПК України, а саме:
1) бухгалтерський баланс боржника на останню звітну дату (надані баланс та звіт про фінансові результати за 2018 рік, баланс станом на 01.09.2019 судом до уваги не приймаються, оскільки останні складені без додержання положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»);
2) перелік кредиторів боржника, вимоги яких визнаються боржником, із зазначенням загальної суми грошових вимог усіх кредиторів, а також щодо кожного кредитора - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
3) перелік майна боржника із зазначенням його балансової вартості та місцезнаходження, а також загальна балансова вартість майна (наданий перелік майна боржника судом до уваги не приймається, оскільки із його змісту неможливо встановити: місцезнаходження відповідного майна; осіб, які складали зазначений перелік та їх повноваження; дати складення переліку тощо);
4) перелік майна, що перебуває у заставі або є обтяженим у інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кредиторів, на користь яких вчинено обтяження майна боржника, їх ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційні коди юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), суми їх грошових вимог, підстави виникнення зобов'язань, а також строки їх виконання згідно із законом або договором;
5) відомості про всі рахунки боржника, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, їх реквізити;
6) протокол загальних зборів (конференції) працівників боржника, відповідне рішення первинної профспілкової організації боржника (за наявності кількох первинних організацій - їхнє спільне рішення), на яких обраний представник працівників боржника для участі у справі про банкрутство, якщо такі збори (конференція) відбулися до подачі заяви боржника до господарського суду;
7) копія спеціального дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, а в разі закінчення терміну дії такого дозволу - довідка про наявність у боржника матеріальних носіїв секретної інформації (технічної документації, виробів, їхніх дослідних зразків тощо).
Суд звертає увагу заявника на те, що відповідні докази (документи), які визначені у ч.3 ст.11 Закону про банкрутство, та які підтверджують ту чи іншу інформацію, повинні подаватися уповноваженими на те державними органами.
Водночас, у відповідності до ч.1 ст. 95 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.
Так, спрощена процедура банкрутства, що передбачена ст. 95 Закону про банкрутство випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто, ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.
У зв'язку з цим, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону про банкрутство є дотримання вимог цивільного законодавства, а саме ст. 110 та 111 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), щодо добровільної ліквідації юридичної особи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.07.2019 у справі №909/95/18).
Відповідно до ч. 1 ст. 111 ЦК України, з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.
Так, із змісту витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, станом на 06.09.2019, вбачається, що відповідне рішення щодо ліквідації було прийнято 23.09.2009. Як зазначає заявник у своїй заяві, останнім вжито всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості боржника, проте жодного доказу у розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України, на підтвердження зазначеного заявником суду надано не було.
Відповідно до ч.4 ст.111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.
Порядок проведення інвентаризації активів і зобов'язань та оформлення її результатів визначає Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 (до 01.01.2015 зазначений порядок визначався Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 №69).
Проте, належних доказів, виконання зазначеного Положення (Інструкції), а саме, розпорядчих документів керівника підприємства про створюється інвентаризаційної комісії, інвентаризаційні описи, акти інвентаризації, звіряльні відомостізаявником та інше, суду надано не було. У свою чергу, надані заявником копії інвентаризаційного опису основних засобів від 01.03.2014 на 1 арк. та копії висновку ТОВ «Агентства експертної оцінки» про вартість об'єкта та рецензії на звіт про оцінку майна від 17.07.2014 на 2 арк. не є тими доказами, які підтверджують дотримання заявником вимог ч.4 ст.111 ЦК України.
Відповідно до ч.6 ст.111 ЦК України ліцензії, документи дозвільного характеру та інші документи, а також печатки та штампи, які підлягають поверненню органам державної влади, органам місцевого самоврядування, повертаються їм ліквідаційною комісією (ліквідатором).
Як зазначає заявник у своїй заяві, визначені у ч.6 ст.111 ЦК України документи та відповідні штампи та печатки підприємством відсутні та підприємством не отримувалось.
Проте, із змісту статуту ДП «Миронівський БМУ» у редакції 2001 року, 2006 року та у редакції 2015 року (після прийняття рішення засновника про його ліквідацію) вбачається, що основною діяльністю підприємства є будівельно-монтажі роботи, окремі види яких підлягають ліцензуванню.
У зв'язку із зазначеним належним доказом виконання зазначеної норми є надання відповідної інформації від відповідно органу ліцензування, що ліквідатором, у свою чергу, здійснено не було.
Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що заявником не вчинено усіх дій передбаченим чинним цивільним законодавством у порядку добровільної ліквідації, що є обов'язковою передумовою для звернення із відповідною заявою саме у порядку ст. 95 Закону про банкрутство та не подано суду усі відповідні докази, які необхідні для вставлення ознак неплатоспроможності ДП «Миронівське БМУ» або її загрози.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону про банкрутство, господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду, якщо, зокрема, заява не відповідає змісту вимог, зазначених у цьому Законі.
Ураховуючи зазначене, заява ДП «Миронівське БМУ» підлягає поверненню останньому без розгляду.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-80, 234-235 ГПК України, ст.ст. 11, 15, 84, 95, 96 Закону про банкрутство, суд, -
1.Повернути заяву ліквідатора ДП «Миронівське будівельно-монтажне управління» Поліщука Сергія Анатолійовича про порушення провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Миронівське будівельно-монтажне управління» (08800, Київська обл., Миронівський р-н, м. Миронівка, вул. Захарченка, буд.10 б, ідентифікаційний код 05409024) із доданими до неї матеріалами заявнику без розгляду.
2.Повернення заяви про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.
Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ч. 2 ст. 235 ГПК України з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку передбаченому ст.ст. 255-257 ГПК України протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.С. Янюк
Ухвалу підписано 10.09.2019