ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.09.2019Справа № 910/8434/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіа системний інтегральний сервіс»
до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»
про стягнення 32640 грн
Без виклику представників сторін
У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіа системний інтегральний сервіс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» про солідарне стягнення з відповідачів 32640 грн. збитків, що виникли внаслідок демонтажу та пошкодження під час такого демонтажу рекламних засобів позивача на підставі наказу №115 від 22.06.2016 відповідача-1 «Про демонтаж рекламних засобів» з подальшим його виконанням відповідачем-2.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіа системний інтегральний сервіс» залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.
09.07.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивачем на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва від 03.07.2019 подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 22.07.2019, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 01.08.2019 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 09.08.2019. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 05.08.2019.
31.07.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшов відзив на позов, в якому відповідач в повному обсязі заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що останнім не було вчинено жодних незаконних дій при здійсненні демонтажу належних позивачу рекламних конструкцій. Також відповідач-2 зазначив, що позивачем не доведено факту заподіяння останньому збитків внаслідок демонтажу належних останньою рекламних конструкцій з огляду на те, що надані позивачем експертні висновки не місять інформації про нанесену суму збитків, а містять лише інформацію про технічний стан демонтованих конструкцій, які складені через двадцять днів після передачі демонтованих конструкцій позивачу. На підставі викладеного відповідач-2 просив відмовити у задоволенні позову.
Відповідач-1 відзиву на позов не подав, жодних пояснень по суті спору не направив, так, суд вказує про те, що відповідач-1 не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 22.06.2015 Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано наказ №115 «Про демонтаж рекламних засобів», яким Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» було наказано у термін до 31.07.2015 забезпечити демонтаж рекламних засобів згідно додатку до цього наказу, у тому числі, чотирьох рекламних вивісок (площею 3 кв. м кожна) за адресою: м. Київ, Печерський район, вул. Велика Васильківська, 81, власником яких є Товариство з обмеженою відповідальністю «АВІА Системний інтегральний сервіс».
Згідно актів про демонтаж рекламних засобів від 03.03.2017 у березні 2017 року Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» демонтовано належні позивачу рекламні вивіски у кількості 4 одиниць за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 81.
Вказані обставини встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 28.08.2017 у справі №910/10416/17, яке було залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 та станом на момент розгляду даної справи набрало законної сили.
Як вказано в ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2017 у справі №910/10416/17, яке набрало законної сили у встановленому порядку, має преюдиційне значення для даної справи. Відтак, не потребує доказуванню при розгляді цієї справи встановлений у вказаному судовому рішенні факт демонтажу відповідачем-2 належних позивачу рекламних конструкцій.
Разом з тим, вказаним рішенням Господарського суду міста Києва було витребувано з чужого незаконного володіння Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» належне позивачу майно, в саме металеві пластини у кількості 4-х одиниць, що були демонтовані 03.03.2017, та зобов'язано Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» повернути таке майно Товариству з обмеженою відповідальністю «АВІА Системний інтегральний сервіс».
На виконання зазначеного рішення, Комунальним підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» відповідно до Актів приймання-передачі рекламних засобів від 02.11.2017, було повернуто позивачу належні останньому рекламні конструкції.
Як зазначає позивач, повернуті відповідачем-2 рекламні конструкції були пошкодженні останнім, про що було зроблено відповідні відмітки у Актах приймання-передачі рекламних засобів.
В подальшому, на підставі замовлення позивача, експертом Ткачуком П.В. було проведено експертне дослідження з технічного стану спеціальних (рекламних) конструкцій позивача, про що були складені відповідні Експертні висновки №221-11-17, №222-11-17, №223-11-17, №224-11-17 від 22.11.2017 якими було встановлено незадовільний стан конструкцій та встановлено, що останні потребують ремонту та відновлення для можливої подальшої експлуатації.
У зв'язку з необхідністю ремонту зазначених рекламних конструкцій, підрядною організацією ТОВ «Жовтий Стриж», на замовлення позивача, було проведено реконструкцію вказаних спеціальних конструкцій, що були демонтовані відповідачем-2. Так позивач вказує, що у зв'язку із проведенням реконструкції рекламних засобів, останнім було понесено витрати в розмірі 32640 грн, на підтвердження чого останнім додано до матеріалів справи копії рахунка-фактури №СФ-008 від 14.02.2018 на суму 32640 грн, платіжного доручення №717 від 14.02.2018 на суму 32640 грн та Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000010.
На підставі викладеного позивачем заявлено вимоги про солідарне стягнення з відповідачів завданої шкоди (збитків) в розмірі 32640 грн, що виникли внаслідок пошкодження вказаних рекламних конструкцій під час їх демонтажу відповідачем 2 на підставі рішення відповідача 1.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Пунктом 2 ст.22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:
- наявність реальних збитків;
- вина заподіювача збитків;
- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст.224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Разом з тим, статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Одночасно, на відміну від загальної норми ст. 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статей 1173, 1174 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.
Таким чином, необхідною підставою для притягнення державного органу до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Відповідно до п. 17.4 Порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 року № 37/6253 у вказаних у пункті 17.2 цього Порядку випадках (крім випадку, коли власника РЗ неможливо встановити) демонтаж РЗ має бути проведений власниками (законними користувачами) РЗ самостійно за- власний рахунок в термін, вказаний у вимозі дозвільного органу про усунення порушень вимог порядку розміщення зовнішньої реклами. Вимога направляється у письмовій формі поштою з повідомленням про вручення або вручається представнику розповсюджувача реклами особисто під підпис. У випадках, передбачених підпунктами а), б), г), д), ж), з) пункту 17.2 цього Порядку до вимоги додається акт, в якому зафіксовані виявлені порушення, за підписом представників дозвільного органу. Розповсюджувач реклами зобов'язаний протягом трьох днів або в термін, вказаний у вимозі дозвільного органу, з моменту отримання вимоги усунути зазначені у вимозі порушення та повідомити в цей же строк дозвільний орган в письмовій формі.
Як встановлено в рішенні Господарського суду міста Києва від 28.08.2017 у справі №910/10416/17 Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) направлялись на адресу позивача вимоги, у яких Товариству з обмеженою відповідальністю «АВІА Системний інтегральний сервіс» вказано на необхідність здійснити демонтаж конструкцій - рекламних вивісок площею 3 кв. м на будинку за адресою: м. Київ , вул. Велика Васильківська, 81 . Вказані вимоги отримані позивачем. Однак, дані вимоги позивачем не виконувались та вказані у них конструкції демонтовані не були.
Згідно з п. 17.5, 17.6, 17.7 Порядку якщо розповсюджувач реклами самостійно не усунув виявлені порушення у термін, вказаний у вимозі дозвільного органу, здійснюється демонтаж РЗ. У разі необхідності демонтажу РЗ дозвільний орган складає перелік РЗ, що підлягають демонтажу, затверджує його наказом та направляє до КП «Київреклама» для забезпечення його виконання. Організація демонтажу або самостійне проведення демонтажу здійснюється КП «Київреклама» на підставі наказу дозвільного органу на умовах, визначених цим Порядком.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про безпідставність вимог позивача про відшкодування шкоди, заподіяної майну позивача під час демонтажу рекламних конструкцій, до відповідача 1 - Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з огляду на те, що відповідачем-1 безпосередньо не здійснювався демонтаж спірних рекламних конструкцій.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що демонтаж рекламних конструкцій здійснювався відповідачем 2 - Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» на підставі чинного на той момент розпорядження відповідача-1, у зв'язку з невиконанням позивачем у добровільному порядку вимоги відповідача 1 про демонтаж рекламних конструкцій. При цьому позивач не був позбавлений можливості виконати вимогу про демонтаж власних рекламних конструкцій самостійно, забезпечивши при цьому відсутність пошкоджень вказаних конструкцій та їх належне зберігання.
Одночасно суд зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів пошкодження майна позивача під час його демонтажу та подальшого зберігання відповідачам 2.
Так, з наданих позивачем Актів демонтажу рекламних засобів від 03.03.2017 вбачається, що останні не містять жодної інформації про стан рекламних конструкцій на момент їх демонтажу, а наявні в матеріалах справи Акти повернення рекламних засобів від 02.11.2017 містять напис «Зроблена фотокопія дефектів», утім у вказаних актах не вказано які саме дефекти мають рекламні конструкції із зазначенням номеру відповідних конструкцій.
В той же час, суд зазначає, що із наданих позивачем експертних висновків вбачається, що експертом проведено лише візуальний огляд рекламних конструкцій позивача, без зазначення інформації внаслідок чого, коли і при яких обставинах виникли дефекти на досліджуваних рекламних конструкціях, а також вартість їх відновлення.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що спірні рекламні конструкції були повернуті позивачу 02.11.2017, в той час як експертні висновки датовані 22.11.2017, тобто дослідження було проведено після спливу певного періоду в часі, без зазначення де, ким і в яких умовах зберігалось спірне майно, що також не може підтверджувати виникнення зазначених у висновках дефектів, саме внаслідок демонтажу, чи під час зберігання саме відповідачем-2 рекламних конструкцій позивача.
Також, суд зазначає, що із наданих позивачем доказів понесення збитків внаслідок ремонту демонтованих рекламних конструкцій (копії рахунка-фактури №СФ-008 від 14.02.2018 на суму 32640 грн, платіжного доручення №717 від 14.02.2018 на суму 32640 грн та Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000010) неможливо встановити які саме рекламні конструкції ремонтувались та які роботи було проведено для їх ремонту.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у позові обставин, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача в повному обсязі.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 10.09.2019
Суддя Я.В. Маринченко