Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.09.2019Справа № 910/9595/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О., за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Приватного акціонерного товариства "Шведсько-Українська група - "SU GROUP"
до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ТЕХНО-СЕРВІС"
про стягнення 81531,16 грн.
Представники сторін:
від позивача: Драюк І.В.
від відповідача: не з'явився
Приватне акціонерне товариство "Шведсько-Українська група - "SU GROUP" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ТЕХНО-СЕРВІС" про стягнення 81 531,16 грн., з яких 64 950,00 грн. основного боргу, 12 710,85 грн. інфляційних втрат та 3 870,31 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9595/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено засідання у справі на 20.08.2019.
06.08.2019 від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.
20.08.2019 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання по суті на 05.09.2019 та викликано відповідача в наступне судове засідання.
У судове засідання 05.09.2019 з'явився представник позивача, підтримав позовні вимоги.
Представники сторін в судове засідання 05.09.2019 не з'явились.
Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином ухвалами суду, направленими на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Поштові відправлення повернулись на адресу суду із відміткою про вибуття.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною ухвалою суду, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 05.09.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
Позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № SU-0002254 від 19.07.2017 на оплату товару на суму 259 250,00 грн.
14.11.2017 відповідач направив позивачу гарантійний лист вих. № 25, у якому гарантував в повному обсязі оплатити рахунок-фактуру № SU-0002254 від 19.07.2017 до 31.12.2017 та просив поставити товар в найкоротший термін.
Приватним акціонерним товариством "Шведсько-Українська група - "SU GROUP" (позивач) поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма "ТЕХНО-СЕРВІС" на загальну суму 259 250,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № SU-0001577 від 01.12.2017.
Позивач стверджує, що відповідачем не здійснено повну оплату вищевказаної накладної, у зв'язку з чим, просить стягнути з відповідача 64950,00 грн. основного боргу, а також у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання 12 710,85 грн. інфляційних втрат та 3 870,31 грн. 3% річних.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Часиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно із ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Дослідивши наявну в матеріалах справи видаткову накладу № SU-0001577 від 01.12.2017, судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, згідно яких позивач зобов'язався здійснити поставку товару, а відповідач, в свою чергу здійснити оплату поставленого товару.
За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
На виконання взятих на себе зобов'язань, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 259 250,00 грн., а відповідач, у свою чергу, прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною SU-0001577 від 01.12.2017, яка підписана зі сторони відповідача Трубчаніновим А.М., що діяв на підстав довіреності № 223 від 28.11.2017.
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач зазначає, що оскільки рахунок-фактура № SU-0002254 на 259 250,00 грн. писаний 19.07.2017 та містить відмітку про те, що дійсний до сплати до 20.07.2017, то відповідач повинен був оплатити товар до 20.07.2017.
Суд не погоджується з вказаними доводами позивача, оскільки рахунок-фактура не містить доказів погодження між сторонами умов оплати товару, а зазначення в рахунку про те, що він дійсний до сплати 20.07.2017 не свідчить про погодження між сторонами строку оплати. Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони не встановили строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.
В пункті 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.
Таким чином, відповідно до приписів ст. 692 ЦК України, відповідач зобов'язаний оплатити поставлений позивачем товар за видатковою накладною №SU-0001577 від 01.12.2017 після його прийняття, тобто 01.12.2017, а відтак, строк оплати поставленого відповідачу товару настав.
Відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, оплату поставленого позивачем товару сплатив частково, у зв'язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем складає 64 950,00 грн.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:
- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;
- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання у розмірі 64950,00 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості або доказів на спростування заборгованості у вказаному розмірі відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 64950,00 грн.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 12710,85 грн. інфляційних втрат та 3 870,31 грн. 3% річних за період з 21.07.2017 по 15.07.2019.
Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Преревіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що він є невірним, оскільки, як зазначено судом вище, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару з 02.12.2017, а не з 21.07.2017 як помилково вважає позивач.
За перерахунком суду, здійсненим за період з 02.12.2017 по 15.07.2019 розмір інфляційних втрат становить 9688,83 грн., розмір 3% річних - 3154,97 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
Підсумовуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Шведсько-Українська група - "SU GROUP" частково.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ТЕХНО-СЕРВІС" (01024, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШОВКОВИЧНА, будинок 18-В, ідентифікаційний код 21452048) на користь Приватного акціонерного товариства "Шведсько-Українська група - "SU GROUP" (02121, м.Київ, ВУЛ. ВІРМЕНСЬКА, будинок 5-А, ідентифікаційний код 23534069) 64950,00 грн. основного боргу, 9688,83 грн. інфляційних втрат, 3154,97 грн. 3% річних та 1832,94 грн. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Господарський суд міста Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 10.09.2019.
Суддя С.О. Турчин