ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.09.2019Справа № 910/7455/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша українська дорожньо-будівельна компанія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлас СМД Україна"
про стягнення 34 842,07 грн.
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша українська дорожньо-будівельна компанія" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлас СМД Україна" про стягнення коштів у розмірі 34842,07 грн., з яких: 32531,92 грн. основної заборгованості та 2310,15 грн. пені, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач порушив строк оплати послуг згідно договору підряду від 24.10.2018 № 24/10-18-2.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
09.07.2019 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 11.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановлено строк для подання відповідачу відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Вказана ухвала суду направлена, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01103, м. Київ, вул. Товарна, 18/2.
Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв'язку без вручення відповідачу у зв'язку із закінченням терміну зберігання даного відправлення.
За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду від 11.07.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
24.10.2018 між позивачем, як підрядником, та відповідачем, як замовником, укладено договір № 24/10-18-2 підряду, за умовами якого останній доручив, а позивач зобов'язався надати послуги з нанесення дорожньої розмітки, які відповідач мав прийняти та оплатити.
Місце надання послуг - автомобільна дорога державного значення у Донецькій області Т-08-03 Запоріжжя-Маріуполь на ділянці 215+000-км 219+104 (пункт 1.2. договору).
Згідно пункту 3.1 договору його ціна становить 32852,08 грн., у т.ч. ПДВ 5475,35 грн., що станом на дату укладення договору дорівнює загальній вартості послуг.
Відповідно до пункту 3.4 договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником протягом 20 банківських днів на підставі довідки про вартість виконаних робіт та витрат (форма № КБ-3), а також акту приймання виконаних робіт (форми № КБ-2в), підписаними уповноваженими представниками сторін.
Датою передачі послуг від підрядника замовнику вважається дата підписання акту приймання виконаних робіт (форми № КБ-2в) і довідок про вартість виконаних робіт та витрат (форма № КБ-3) (пункт 4.6 договору).
Згідно пункту 5.1 договору підрядник розпочинає виконання послуг протягом 5 днів із моменту укладення договору та забезпечує їх завершення до 31.12.2018.
Як убачається із матеріалів справи, 24.10.2018 сторони підписали договірну ціну до договору, яка становить 32852,08 грн.
За фактом виконаних робіт за грудень 2018 року сторонами підписано 17.12.2018 довідку про вартість виконаних будівельних робіт і витрат та акт приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 32531,92 грн.
Оскільки відповідач оплату виконаних позивачем робіт не здійснив, останній звернувся 15.04.2019 до відповідача з претензією від 12.04.2019 № 21 щодо сплати суми заборгованості та пені, однак відповіді або коштів так і не отримав.
За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі ст.11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.
Частинами 1, 2 статті 837 ЦК України унормовано, що за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина 1 статті 846 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Ураховуючи те, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за вищезазначеним договором, яка складає 32531,92 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просив стягнути 2310,15 грн. пені, нарахованої за період з 30.01.2019 до 11.04.2019 у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 7.1 договору в разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором. Передбачена законами України відповідальність застосовується з урахуванням положень цього договору.
Пунктом 7.3 договору сторони передбачили, що до правовідносин сторін у частині визначення виду та розміру штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за порушення замовником взятих на себе згідно даного договору зобов'язань не застосовуються положення частини 2 статті 231 Господарського кодексу України. Штрафні санкції за порушення замовником взятих на себе згідно положень цього договору зобов'язань встановлюються виключно умовами цього договору.
Нарахування будь-яких суми щодо відповідальності замовника за невиконання грошового зобов'язання за цим договором припиняється через один місяць від дня порушення такого зобов'язання. Сторони домовилися та підтверджуються, що загальний розмір відповідальності замовника за цим договором не може перевищувати 0,1 % від загальної вартості порушених замовником зобов'язань (пункти 7.3.2, 7.3.3 договору).
Отже, як убачається із умов договору, та про що позивач сам зазначав у позовній заяві, укладеним між сторонами правочином конкретний розмір штрафних санкцій за невиконання відповідачем грошового зобов'язання не встановлений.
Водночас, нормами чинного законодавства розмір штрафних санкцій щодо вказаного виду зобов'язання також не визначений.
Поряд із цим, за положеннями статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Оскільки сторонами за порушення обов'язку своєчасної оплати виконаних робіт не погоджено нарахування пені та законом відповідне забезпечення зобов'язання також не передбачене, вимога позивача про стягнення вказаної штрафної санкції з відповідача задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України у зв'язку з частковим задоволенням позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша українська дорожньо-будівельна компанія» задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Смд Україна» (01103, м. Київ, вул. Товарна, 18/2; ідентифікаційний код 37474227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша українська дорожньо-будівельна компанія» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 57-А, оф. 10; ідентифікаційний код 38587794) 32531 (тридцять дві тисячі п'ятсот тридцять одну) грн. 92 коп. основної заборгованості, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1793 (одна тисяча сімсот дев'яносто три) грн. 63 коп. судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.В. Полякова