ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.08.2019Справа № 921/462/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Солонецького Ігоря Володимировича
до 1) Приватного підприємства "Компанія "Надежда"
2) Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого структурного підрозділу "Тернопільська дистанція електропостачання" регіональної філії "Львівська залізниця"
про визнання договору укладеним
за участі представників:
від позивача: Повстюк О.А. (адвокат), Солонецький І.В.
від відповідача-1: Тереховський Д.О., адвокат,
від відповідача-2: не з'явився,
Фізична особа-підприємець Солонецький Ігор Володимирович звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газові автомобільні заправки" та Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого структурного підрозділу "Тернопільська дистанція електропостачання" регіональної філії "Львівська залізниця" про визнання укладеним договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 14.03.2018 № 312.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 921/462/18. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 04.01.2019.
Надалі, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 11.02.2019 матеріали справи № 921/462/18 вирішено направити за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.05.2019 ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 11.02.2019 залишено без змін.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2019 матеріали справи № 921/462/18 передані на розгляд судді Поляковій К.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 справу прийнято до провадження, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 04.07.2019.
Ухвалою суду від 04.07.2019 замінено первісного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газові автомобільні заправки", на належного - Приватне підприємство "Компанія "Надежда", чим змінено його процесуальний статус учасника справи, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 08.08.2019.
02.08.2019 від відповідача-1 надійшло клопотання про направлення матеріалів справи № 921/462/18 за територіальною підсудністю до Господарського суду Полтавської області, мотивоване тим, що місцезнаходженням юридичної особи відповідача-1 є: Полтавська обл., Машівський р-н, смт Машівка, вул. Леніна, 130.
Ухвалою суду від 08.08.2019 у задоволенні вищезазначеного клопотання відмовлено.
Також судом у процесі розгляду справи задовольнялися відповідні клопотання позивача про розгляд справи у режимі відеоконференції.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що між ним та відповідачем-2 укладено договір від 28.04.2016 № Л/0712-2 про приєднання до електричних мереж нежитлового приміщення позивача, за яким замовлено приєднання у рахунок потужності ТОВ «Газові автомобільні заправки». На виконання вказаного договору позивачем виконано технічні умови, однак у подальшому позивачу стало відомо, що право власності на об'єкт нерухомого майна, до якого мало бути здійснено приєднання, перейшло від ТОВ «Газові автомобільні заправки» до Приватного підприємства "Компанія "Надежда" (відповідача-1). Разом із тим, позивач зазначив, що передавав під розписку ОСОБА_1 12900 грн. та додатково ще певну суму грошових коштів для отримання погодження приєднання до електричних мереж ТОВ «ГАЗ». Оскільки відповідач-1 від укладення договору про спільне використання електричних мереж відмовився, позивач просив, з урахуванням клопотання про заміну відповідача, визнати укладеним договір про спільне використання технологічних електричних мереж між Приватним підприємством "Компанія "Надежда" та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в редакції типового договору про спільне використання технологічних електричних мереж, встановлених додатком 1 до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312.
У відзиві на позов відповідач-1 послався на те, що його господарська діяльність потребує всієї встановленої у 40 кВт потужності та навіть більше, а тому відповідач-1 не має на меті віддавати частину своєї потужності. У зв'язку з наведеним відповідач-1 надав письмову відмову від підписання договору про спільне використання технологічних електричних мереж. Крім того, оскільки відповідач-1 є замовником приєднання електроустановок до Фізичної особи-підприємця Рибіцький Б. М ., то електроустановка відповідача-1 буде виконувати функції транзитної установки для живлення користувачів, що заборонено. До того ж, позивач у позовній заяві посилається на нормативно-правові акти, що втратили свої чинність. Відповідач-1 також просив застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин.
Відповідач-2 у відзиві проти задоволення позову заперечував та вказав, що у разі приєднання електроустановок замовника до електричних мереж суб'єкта господарювання, який не є електропередавальною організацією, електропередавальна організація, на території здійснення ліцензованої діяльності якої розташовані електроустановки замовника, видає технічні умови на приєднання до електричних мереж цього суб'єкта господарювання, які погоджуються цим суб'єктом господарювання. У той же час, внаслідок відчуження права власності на об'єкт нерухомого майна ТОВ «Газові автомобільні заправки», яке погодилося приєднати електроустановки позивача до власних технологічних мереж, новий власник - ПП «Компанія «Надежда», підписувати договір про спільне використання мереж відмовився. Таким чином, відповідачем-2 вчиненні всі передбачені чинним законодавством дії, а тому права позивача не можуть бути порушені.
У відповіді на відзив позивач звернув увагу на те, що відповідачем-1 не внесено змін до договору постачання електроенергії від 04.09.2008 № 2450 за відповідною заявою ТОВ «Газові автомобільні заправки», у зв'язку з чим останнє та ПП «Компанія «Надежда» отримали можливість маніпулювати своїми зобов'язаннями відчужити на користь позивача частину договірної потужності та затягувати вирішення питання підключення об'єктів нерухомого майна позивача до електромережі. Позивач також надав копію заяви від 2011 року від ТОВ «Газові автомобільні заправки» щодо переукладення договору від 04.09.2008 № 2450 внаслідок розподілення у майбутньому потужності між ним та позивачем по 20 кВт. Незважаючи на неодноразові звернення позивача, ТОВ «Газові автомобільні заправки» договір про спільне використання електричних мереж не підписало, а відповідач-2 не вжив жодних дій для забезпечення укладення договору про постачання електричної енергії.
ТОВ «Газові автомобільні заправки» у відзиві та поясненнях по справі зазначило, що на час подання позову не було власником нерухомого майна та відповідних мереж, через які позивач мав намір здійснити підключення електроустановок. На підтвердження даної обставини ТОВ «Газові автомобільні заправки» надано копії договорів купівлі-продажу правої та лівої частин незавершеної будівництвом будівлі газозаправочної станції з допоміжними будівлями від 26.04.2017, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Футуймою В.Б. та зареєстровані в реєстрі за № 492, 490 відповідно.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
26.03.2014 ТОВ «Газові автомобільні заправки» звернулося до начальника філії «Енергозбут» ПАТ «Укрзалізниця» із завою на переоформлення договору від 04.09.2008 № 2450 у зв'язку з тим, що дозволена потужність 40 кВт буде розподілена по 20 кВт між заявником та ФОП Солонецький Ігор Володимирович.
Як вбачається із матеріалів справи, 05.04.2016 позивач звернувся до відповідача-2 із заявою про приєднання електроустановки певної потужності, за якою просив приєднати складське приміщення, розташоване за адресою: Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Великі Гаї, вул. Об'їзна, 13, із величиною максимального розрахункового електропостачання у 20 кВт.
28.04.2016 між позивачем, як замовником, та відповідачем-2 в особі підрозділу Служби електропостачання регіональної філії «Львівська залізниця», як виконавцем послуг, укладено договір № Л/0712-2 про приєднання до електричних мереж (із додатковою угодою від 05.10.2016 № 1), за умовами якого до електричних мереж виконавця послуг або іншого власника приєднується складське приміщення, розташоване за адресою: Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Великі Гаї, вул. Об'їзна, 13.
Відповідно до пунктів 1.2, 1.4, 1.5 договору місце забезпечення потужності об'єкта замовника встановлюється на лінії поздовжнього електропостачання ПЛ ПЕ-10 кВ, дільниці Тернопіль-Підволочинськ, опора 242. Тип приєднання: нестандартне. Замовлено до приєднання потужність у точці приєднання 20 кВт у рахунок дозволеної потужності ТОВ «ГАЗ».
Відповідно до пункту 7.1 договору строк його дії встановлено до повного виконання сторонами зобов'язань, але не довше ніж до 28.04.2018.
Також позивачу видані технічні умови № Л/0712-2 приєднання, яке не є стандартним, до електричних мереж електроустановок, за якими точку приєднання також визначено через лінію електропостачання ВРП-0,4 КВ ТОВ «ГАЗ».
Листом від 17.11.2016 № 816 начальник структурного підрозділу «Служба електропостачання» повідомив начальника Львівського регіонального відділення філії «Енергозбут» ПАТ «Укрзалізниця» про те, що технічні умови від 28.04.2016 № Л/0712-2 приєднання, яке не є стандартним, до електричних мереж електроустановок, виданих ФОП Солонецький Ігор Володимирович , виконані в повному обсязі.
20.07.2017 позивач звернувся до начальника ВСП «Львівське регіональне відділення» філія «Енергозбут» ПАТ «Укрзалізниця» із заявою про здійснення підключення об'єкта позивача до електричних мереж та укладення договору постачання електричної енергії.
У відповідь на вказану заяву ВСП «Львівське регіональне відділення» філія «Енергозбут» ПАТ «Укрзалізниця» направила позивачу лист від 11.08.2017 № ЕЕц-1016684 із поясненням, що останньому видані технічні умови, погоджені ТОВ «Газові автомобільні заправки», яке погодилося приєднати електроустановки позивача до власних технологічних мереж, але внаслідок укладення 26.04.2017 договору купівлі-продажу право власності на об'єкт нерухомого майна з комунікаціями перейшло до ПП «Компанія «Надежда», якому направлено проект договору про спільне використання мереж.
05.09.2017 ВСП «Львівське регіональне відділення» філія «Енергозбут» ПАТ «Укрзалізниця» листом повідомила позивача про відмову відповідача-1 підписати договір про спільне використання мереж, у зв'язку з чим здійснити підключення позивача до електромереж та укласти договір про постачання електроенергії є неможливим.
Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що позивач просив визнати укладеним договір про спільне використання технологічних електричних мереж між Приватним підприємством "Компанія "Надежда" та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" у редакції типового договору про спільне використання технологічних електричних мереж, встановлених додатком 1 до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312.
Згідно із частинами 3, 7 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Частиною 3 статті 184 Господарського кодексу України встановлено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина 1 статті 181 Господарського кодексу України).
Відповідно до п. 1.5 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, (далі - Правил від 31.07.1996) у разі підключення електроустановок споживача до електричних мереж, власник яких не є постачальником електричної енергії, та виникнення у споживача відповідно до законодавства України зобов'язань вносити плату за перетікання реактивної електроенергії, між споживачем та цим власником електричних мереж на основі типового договору укладається договір про технічне забезпечення електропостачання споживача.
Пунктом 1.7 Правил передбачено, що у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору.
Основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж, а субспоживачу у разі дотримання ним вимог цих Правил в укладенні (переукладенні) договору про технічне забезпечення електропостачання споживача в передбачених цими Правилами випадках.
Після втрати чинності наведеними Правилами постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії, відповідно до пункту 1.2.3 якого в разі використання оператором системи розподілу технологічних електричних мереж власника мереж, який не виконує функцій оператора системи розподілу згідно з умовами ліцензії або законодавством, для забезпечення транспортування електричної енергії електричними мережами, що не належать оператору системи розподілу відносини між власником цих мереж та оператором системи розподілу, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 1 до цих Правил). Власник технологічних електричних мереж (основний споживач) не має права відмовити оператору системи розподілу, на території ліцензованої діяльності якого приєднані мережі власника, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж, а субспоживачу у разі дотримання ним вимог цих Правил - в укладенні (переукладенні) договору про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії (додаток 2 до цих Правил), у передбачених цими Правилами випадках.
Згідно пункту 2.5.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії для забезпечення розподілу електричної енергії іншим споживачам, а також для транспортування електричної енергії в мережі оператора системи розподілу електричними мережами, що не належать оператору системи розподілу, між оператором системи розподілу та споживачем та/або власником цих мереж, який не є оператором системи розподілу, укладається договір про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі Типового договору про спільне використання технологічних електричних мереж (додаток 1 до цих Правил).
Таким чином, додатком № 1 до Правил роздрібного ринку електричної енергії наведено редакцію типового договору про спільне використання технологічних електричних мереж, яким встановлено істотні та обов'язкові умови, що має містити такий договір.
Відповідно до частини 9 статті 238 ГПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.
З урахуванням викладеного, у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, у позові та в резолютивній частині судового рішення в обов'язковому порядку мають вказуватися позовні вимоги та рішення суду з кожної спірної умови договору або умови всього договору, якщо інша сторона взагалі відмовляється від укладення відповідного договору.
Отже, чинне процесуальне законодавство зобов'язує суд при вирішенні даної категорії спорів зазначати в рішенні суду умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору.
Водночас, позивач у позовній заяві не наводить відповідних умов договору, визнання укладеним якого є предметом даного спору, обмежившись лише проханням визнати такий договір укладеним у редакції типового.
Таким чином, у суду відсутні процесуальні можливості викласти резолютивну частину рішення у відповідності до вимог статті 238 ГПК України та зазначити в рішенні умови всього договору, від укладення якого інша сторона відмовляється.
Наведене є підставою для відмови у задоволенні такого позову, що узгоджується із правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 06.12.2018 у справі 908/1634/17, від 11.12.2018 у справі №921/43/18, від 11.09.2018 у справі №911/1170/17, від 20.02.2019 у справі № 915/1401/17. Крім того, за висновками касаційного суду, навіть посилання на поданий позивачем проект договору не спростовує необхідності в позові та в резолютивній частині судового рішення в обов'язковому порядку вказувати позовні вимоги та рішення суду з кожної спірної умови договору або умови всього договору, якщо інша сторона взагалі відмовляється від укладення відповідного договору.
Суд також зауважує, що форма типового договору, наведена в додатку № 1 до Правил роздрібного ринку електричної енергії, містить деякі порожні графи, які мають бути заповнені сторонами, зокрема, місце укладення та дата договору, підстави, на яких проводиться діяльність, посади та прізвища уповноважених осіб на укладення, дати, до яких основний споживач має надавати користувачу рахунки та довідки про обсяги переданої електричної енергії, дати розрахункового періоду, перелік обставин непереборної сили, строк дії договору та реквізити сторін.
Викладення судом даних умов договору на власний розсуд свідчитиме про порушення встановлених статтею 2 ГПК України основних засад (принципів) господарського судочинства, таких як верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом змагальність сторін, диспозитивність.
У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» (далі - ЄСПЛ) та пункті 23 рішення ЄСПЛ «Гурепка проти України № 2» наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Інші доводи сторін судом розглянуті, проте, беручи до уваги наведені обставини, на результат розгляду справи такі посилання не вплинули.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).
Щодо заявленої відповідачем-1 заяви про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.
Беручи до уваги, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, суд дійшов висновку також про відсутність підстав для застосування позовної давності.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 09.09.2019.
Суддя К.В. Полякова