10.09.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/718/19
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Метиз Маркет", вул. Артільна, буд.9, офіс 411-414 , м.Дніпро, 49081
до відповідача: Відокремлений підрозділ "Бурштинська теплова електрична станція" Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго", м.Бурштин, Галицький район, Івано-Франківська область, 77111
про стягнення заборгованості в сумі 345 600 грн 91к.
без участі представників сторін
установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Метиз Маркет" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Відокремленого підрозділу "Бурштинська теплова електрична станція" Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 312 231, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про закупівлю товару № 2570-ЗЭ-БуТЭС від 11.02.2019 року, зокрема щодо порядку оплати за поставлений товар.
Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 09.07.2019 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст. 252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням.
22 липня 2019 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог (вх.№14292/19 від 22.07.2019 року) відповідно до якої позивач збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 345 600 грн 91к., з них: 312 231 грн 00 к. - основна заборгованість, 23 111 грн 55к. - пеня, 7 904 грн 15к. - інфляційні збитки, 2 354 грн 21 к. - 3% річних.
Таким чином, предметом спору є стягнення заборгованості в сумі 345 600 грн 91к., з них: 312 231 грн 00 к. - основна заборгованість, 23 111 грн 55к. - пеня, 7 904 грн 15к. - інфляційні збитки, 2 354 грн 21 к. - 3% річних.
29.07.2019 року відповідачем по справі через канцелярію Господарського суду Івано-Франківської області подано зустрічну позовну заяву за вх. № 14929/19 до відповідача (позивача за первісним позовом) Товариства з обмеженою відповідальністю "Метиз Маркет" про визнання договору про закупівлю товару № 2570-ЗЭ-БуТЭС від 11.02.2019 року недійсним.
Подана заява мотивована відсутністю наказу №4-к від 17.01.2018 року у АТ “ДТЕК Західенерго”, на підставі якого укладався Договір про закупівлю товару № 2570-ЗЭ-БуТЭС від 11.02.2019 року.
Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою суду від 30.07.2019 року залишено без руху зустрічну позовну заяву та запропоновано позивачу протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати суду докази, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку в розмірі 1921 грн 00к. на вірний рахунок Господарського суду Івано-Франківської області та належним чином завірену копію довіреності на представника ОСОБА_1 , який підписав зустрічну позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 21.08.2019 року зустрічну позовну заяву повернуто Акціонерному товариству "ДТЕК Західенерго", у зв'язку з невиконанням останнім вимог ухвали суду від 30.07.2019 року щодо усунення недоліків у встановлений строк.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Позивач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі ухвалою суду від 09.07.19, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (вх. № 14313/19 від "22" липня 2019 р.). Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних у матеріалах справи, на час розгляду справи по суті позивачем суду не надано.
Ухвалою суду від 09.07.19 відповідач також повідомлений про відкриття провадження у справі та надано відповідачу строк подачі суду (протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дня вручення цієї ухвали) відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду).
Зазначену ухвалу отримано відповідачем 17.07.19, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (вх. №14314/19 від "22" липня 2019 р.).
Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Враховуючи викладене вище та керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Крім того, судом взято до уваги, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
11 лютого 2019 року між ТОВ “Метиз Маркет” (по договору - постачальник/по справі - позивач) та Акціонерним товариством “ДТЕК Західенерго” в особі Відокремленого підрозділу “Бурштинська Теплова Електрична станція” (по договору - покупець/по договору - відповідач) укладено Договір про закупівлю товару № 2570-ЗЭ-БуТЭС від 11.02.2019 року.
Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений печатками.
Відповідно до умов вказаного вище Договору постачальник (позивач по справі) взяв на себе зобов'язання поставити покупцю (відповідачу по справі) товар, зазначений в специфікації, а покупець - прийняти товар і оплатити такий товар.
Відповідно до Специфікації предметом договору є товар - Сітка металева плетена 25х25х1.5 мм ГОСТ 5336-80 25 000,0 м кв. загальною вартістю 1 155 000,00 з ПДВ.
Поставка товару проводиться після письмової заявки на умовах передбачених розділом 5 Договору.
05 березня 2019 року відповідач надіслав на електронну адресу позивача заявку, якою просив поставити сітку плетену 22х25 в розмірі 10 000м.кв. згідно умов договору.
15 березня 2019 року на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар - сітку металеву плетену 22х25х1.5 мм загальною кількістю 10 005 кв.м. на загальну вартість 462 231 грн 00к. Факт відправки підтверджується рахунком на оплату по замовленню №75 від 15.03.2019 року та видатковою накладною №57 від 15.03.2019 року.
Відповідно до Наряду на отримання ТМЦ №БТС000002308 від 14.03.2019 року та товарно-транспортної накладної №16 від 15.03.2019 року відповідач отримав вказаний вище товар.
Відповідно до п.4.1. Договору про закупівлю товару № 2570-ЗЭ-БуТЭС від 11.02.2019 року розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем поставленого покупцю товару на 45 (сорок п'ятий) календарний день з дати поставки відповідного товару на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної.
Листом-претензією від 25 травня 2019 року позивач звернувся до відповідача про негайне погашення заборгованості на суму 462 231 грн 00к., яка виникла по Договору про закупівлю товару № 2570-ЗЭ-БуТЭС від 11.02.2019 року.
07 червня 2019 року відповідач частково погасив заборгованість, зокрема в сумі 150 000 грн 00к. Проте, частина заборгованості, в сумі 312 231 грн 00к. - залишилась не погашеною, що зумовило позивача звернутись з позовом до суду.
За наведених обставин, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема із правочинів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).
В силу приписів ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір про закупівлю товару № 2570-ЗЭ-БуТЭС від 11.02.2019 року, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України, є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом, а доказів визнання їх судом недійсними, суду не подано (ст.204 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Укладений між сторонами у справі Договір про закупівлю товару № 2570-ЗЭ-БуТЭС від 11.02.2019 року за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до нього застосовуються відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Наведена правова норма кореспондується з і ст.712 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продаж.
З урахуванням умов Договору про закупівлю товару № 2570-ЗЭ-БуТЭС від 11.02.2019 року, зокрема його п.4.1. сторони узгодили, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем поставленого покупцю товару на 45 (сорок п'ятий) календарний день з дати поставки відповідного товару на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної.
Як зазначалось вище позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 462 231 грн 00к., що підтверджується копіями Наряду на отримання ТМЦ №БТС000002308 від 14.03.2019 та товарно-транспортною накладною №16 від 15.03.2019 року.
Проте, відповідач умови договору щодо повної оплати за поставлений товар не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість на суму 312 231 грн 00к.
Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням умов договору кінцевий термін для повного розрахунку за поставлений товар сплив 29.04.2019 року.
Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Станом на день винесення судом рішення, відповідач доказів погашення заборгованості на суму 312 231 грн 00к. не надав, доводи позивача не спростував.
Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати отриманого товару по Договору про закупівлю товару № 2570-ЗЭ-БуТЭС від 11.02.2019, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 312 231 грн 00к. боргу на користь позивача по справі обґрунтована та підлягає задоволенню.
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.14 вказаного вище договору сторони також узгодили, що у разі прострочення оплати товару, покупець (відповідач) оплачує постачальнику (позивачу) неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України суми боргу за кожен день прострочення оплати від вартості невчасного товару, однак не більше 5% вартості невчасно оплаченого товару.
На підставі вказаних правових норм та договору позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 23 111грн 55к.
Суд, здійснивши перевірку нарахування пені, прийшов до висновку про обгрунтованість її нарахування та такої, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
Разом з тим, суд зазначає, що пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за товар проводиться покупцем не пізніше 29.04.2019 року.
На підставі вказаної норми закону, враховуючи порушення строків виконання грошового зобов'язання, позивачем на суму заборгованості нараховані відповідачу 3% річних в розмірі 2 354 грн 21 к. та інфляційні в сумі 7 904 грн 15к.
Судом перевірено правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційні і встановлено правомірність їх нарахування та таких, що підлягають задоволенню.
В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Розподіл обов'язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).
Позивачем доведено та документально підтверджено право вимоги стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 345 600 грн 91к., з них: 312 231 грн 00 к. - основна заборгованість, 23 111 грн 55к. - пеня, 7 904 грн 15к. - інфляційні збитки, 2 354 грн 21 к. - 3% річних з урахуванням умов договору про закупівлю товару № 2570-ЗЭ-БуТЭС від 11.02.2019 року.
Стосовно витрат, пов'язаних з розглядом справи та суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій , необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п. 1 та п.4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
В ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Згідно з пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження понесених ним зазначених вище витрат відповідач надав копії Договору про надання правової допомоги №01/06/06/2019 від 20.05.2019 року, ордер про надання правової допомоги серія ЗП №73117 від 21.05.2019 року, Акт про прийняття-передачі наданих послуг по договору про надання правової допомоги №01/06/06/2019 від 20.05.2019 року та платіжне доручення №408 від 27.06.2019 року про оплату послуг з надання правової допомоги на суму 5 000 грн 00к.
Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу адвоката, зазначає, що надані копії Договору про надання правової допомоги №01/06/06/2019 від 20.05.2019 року, ордер про надання правової допомоги серія ЗП №73117 від 21.05.2019 року, Акт про прийняття-передачі наданих послуг по договору про надання правової допомоги №01/06/06/2019 від 20.05.2019 року та платіжне доручення №408 від 27.06.2019 року про оплату послуг з надання правової допомоги на суму 5 000 грн 00к в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та їх співрозмірності у порівняні з ринковими цінами адвокатських послуг.
В частині стягнення додатково заявлених у заяві про уточнення позовних вимог витрат на професійно-правничу допомогу в сумі 27 678 грн 07к. слід відмовити, у зв'язку з відсутністю доказів їх понесення.
Окрім того, позивачем заявлено до відшкодування судових витрат на оформлення довідки в АТ "ПУМБ" №DP 2-07.8/44 від 20.06.2019 в сумі 150 грн 00к.
В підтвердження понесених вище витрат позивач надав суду платіжне доручення №7103.18872 від 20.06.2019 року.
За наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача, заявлене у позовній заяві про відшкодування судових витрат шляхом стягнення з відповідача по справі витрат на професійну правничу допомогу в суді у розмірі 5 000 грн 00к. та витрат на оформлення довідки в АТ "ПУМБ" №DP 2-07.8/44 від 20.06.2019 в сумі 150 грн 00к.
Разом з тим, з урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про відшкодування позивачу за рахунок відповідача судового збору в сумі 5 184 грн 01к.
Керуючись ст.124, ст.129 Конституції України, ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 691 Цивільного кодексу України, ст. 230,265 Господарського кодексу України, ст. 13, 123, 129, 176, 202, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
позов товариства з обмеженою відповідальністю "Метиз Маркет" до Відокремленого підрозділу "Бурштинська теплова електрична станція" Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" про стягнення заборгованості в сумі 345 600 грн 91к., з них: 312 231 грн 00 к. - основна заборгованість, 23 111 грн 55к. - пеня, 7 904 грн 15к. - інфляційні збитки, 2 354 грн 21 к. - 3% річних - задовольнити.
Стягнути з Відокремленого підрозділу "Бурштинська теплова електрична станція" Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" (м.Бурштин, Галицький район, Івано-Франківська область, код 00131541) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Метиз Маркет" (вул. Артільна, буд.9, офіс 411-414 , м. Дніпро, код 40375391) - 345 600 грн 91к. (триста сорок п'ять тисяч шістсот гривень дев'яносто одна копійка) заборгованості, з них: 312 231 грн 00 к. (триста дванадцять тисяч двісті тридцять одна гривня) - основна заборгованість, 23 111 грн 55к. (двадцять три тисячі сто одинадцять гривень п'ятдесят п'ять копійки) - пеня, 7 904 грн 15к. (сім тисяч дев'ятсот чотири гривні п'ятнадцять копійки) - інфляційні збитки, 2 354 грн 21 к. (дві тисячі триста п'ятдесят чотири гривні двадцять одна копійка) - 3% річних, 5 000 грн 00к. (п'ять тисяч гривень) - витрат на професійну правничу допомогу, 150 грн 00к. (сто п'ятдесят гривень) - витрат на оформлення довідки в АТ "ПУМБ" та 5 184 грн 01к. (п'ять тисяч сто вісімдесят чотири гривні одна копійка) - витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Фанда О. М.